Яків (хитрун, обманець або підбурювач, провокатор; за іншим джерелом – п’ята, триматися за п’яту, який наслідує Єгову):
1. Син Ісаака й Ревеки, народився в Ханаані при криниці Лахай-Рої приблизно 1836 р. до Хр. Під час пологів рука Якова трималася п’яти його брата Ісава, а тому його найменовано: “Він держить за п’яту” (1 Мойс. 25:20 й наст.; Осії 12:3 і наст.). Улюблений син Ревеки, вівчар. Яків хитрістю купив первородство від Ісава (1 Мойс. 25:29), підступом при допомозі матері одержав патріярхальне благословення від Ісаака (1 Мойс. 27); відтак мусів втікати від гніву й пімсти Ісава в далеку Месопотамію, до свого вуйка Лавана в Арамейський Падан, як також там взяти собі за жінку свою землячку.
Яків мав 77 років, коли він покинув свій батьківський дім. По дорозі до Лавана він ночував в Бет-Елі під голим небом. У сні він бачив небесну драбину й тоді Сам Бог з’явився йому й підбадьорив його Своєю обітницею (1 Мойс. 28:10-22). У свого вуйка Лавана він працював 21 рік, своїми хитрими комбінаціями він дуже збагатів у Месопотамії й укінці вернувся в Ханаан з родиною й великим достатком, уклавши з Лаваном мирний договір (1 Мойс. 30:37-43; 31:22-54).
Яків мав 100 років, коли вернувся на батьківщину. Перед зустріччю з Ісавом і примиренням, Яків усю ніч аж до досвітньої зорі боровся з Богом у Пенуїлі й там Бог змінив його ім’я з “Якова” на “Ізраїля”, що означає “Божий князь”, “Божий лицар”, “боров Бога”, “богоборець” (1 Мойс. 32:10-27). У Ханаані Яків, після свого повороту від Лавана, перебував 30 років у таких місцевостях: Маханаїмі, Пенуїлі, Сукоті, Сихемі, Хевроні й Беер-Шеві (1 Мойс. 32:2,10-23; 33:17; 33:18-34:31; 37:14; 46:1-5). Яків під час голоду й туги, побачивши єгипетські колесниці, спеціяльно вислані його улюбленим сином Йосипом, щоб перевезти його до Єгипту, ожив духом і урочисто промовив: “Досить!” (1 Мойс. 45:28). Він мав 130 років, коли прибув до Єгипту й поселився в країні Ґошен. Прожив у Єгипті 17 літ і помер у віці 147 літ (1 Мойс. 47:27-28). Тіло Якова, за його заповітом, сини перевезли з Єгипту до ханаанського краю й поховали його в Хевроні, в родинній гробниці-печері поля Махпели напроти Мамре (1 Мойс. 50:7-14).
Яків – це родоначальник 12 племен ізраїльського народу. Він мав 12 синів і одну дочку. Від своєї дружини Лії він мав 6 синів і одну дочку: Рувима, Симеона, Левія, Юду, Іссахара, Завулона й Діну; від своєї другої улюбленої дружини Рахілі – 2 синів: Йосипа й Веніямина; від Ліїної невільниці Зілпи – 2 синів: Ґада й Асира та від Рахілиної невільниці Білги – 2 синів: Дана й Нафталима (1 Мойс. 29:31-30:24; 35:16-29).
Ворожнеча поміж нащадками Ісава та Якова, едомінянами-арабами та ізраїльтянами, триває досі. Войовничий мисливець Ісав жив сучасністю й не дбав про свою майбутність; навпаки, хитрий вівчар Яків жив далекосяглими плянами, однак його гріх знайшов його. Бурхливе життя Якова показує нам, як Бог вживає Своїх досконалих педагогічних методів, щоб випробовуваннями й терпіннями очистити характер Своїх дітей та вчинити їх зрілими розуміти та посісти великі Божі обітниці.
2. Яків Старший; син рибалки Зеведея й Саломії, рідної сестри матері Ісуса Христа, рідний брат Івана, апостол Ісуса Христа. (Мт. 10:2; Мр. 1:19-20; Лк. 6:14; Ів. 19:25; Дії Ап. 1:13). Євангелія ще тісніше об’єднала рідних братів Якова та Івана. Вони були разом покликані на учнів Ісуса Христа, коли в човні на побережжі Генісаретського моря лагодили свого невода (Мт. 4:21,22); разом були вислані на проповідь Євангелії (Мт. 10:1,2; Мр. 1:19 і наст.); мали привілей разом приглядатися до воскресіння дочки старшого синагоги Яіра (Мр. 5:37); були очевидцями Господнього переображення (Мр. 9:2-9). Був членом внутрішнього кола учнів Ісуса Христа. Яків і Іван одержали ім’я Воанергес, що означає “сини грому” (Мр. 3:17). Вони бажали вогнем із неба знищити самарянське село, населення якого відмовилося прийняти Христа та їх (Лк. 9:51-56).
Яків жив у Віфсаїді, Капернаумі й Єрусалимі. Проповідував Євангелію в Єрусалимі й по інших місцевостях Юдеї. Загинув як мученик 44 року по Хр. в Єрусалимі. З доручення царя Ірода Агріппи І йому стяли мечем голову (Дії Ап. 12:1,2).
3. Яків Справедливий, брат Ісуса Христа. Правдоподібно навернувся й повірив в Ісуса Христа під час Його розп’яття. Спаситель особисто з’явився йому по Своїм воскресенні (Мт. 13:55; Мр. 6:3; 3:21,31-35; Ів. 7:3-5; 1 Кор. 15:7; Гал. 1:19). Яків і його брати приєдналися до учнів Ісуса Христа після вознесення (Дії Ап. 1:14). Яків був пресвітером Церкви в Єрусалимі та предсідником Апостольського Собору в Єрусалимі (Дії Ап. 15). Він перший зустрінув апостола Павла після його навернення й покликання служити Божим Словом поганам (Гал. 1:19); згодом мав поважні бесіди й дискусії з Павлом про взаємовідносини поміж наверненими християнами з євреїв і поган, на підставі Божого Слова та дії Святого Духа прийшли до повного порозуміння й визнали, що Павлові й Варнаві Бог припоручив проповідувати Євангелію необрізаним поганам, а Якову, Петрові та Іванові – обрізаним євреям (Гал. 2:7-10). Павло називає Якова стовпом Церкви. Він майже 30 років проповідував Христа в Єрусалимі та втішався великим авторитетом (Дії Ап. 12:17; 15:13-29; 21:17-18). Яків був вкаменований коротко перед вибухом гебрейського повстання за первосвященства Ананії.
Автор Соборного Послання Якова, що є найранішою Новозаповітною Книгою, написав її в Єрусалимі в 45-50 рр. У своїм Посланні він закликав читачів до практичного християнства: “Будьте ж виконавцями Слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють (Як. 1:22); вказував Божим дітям на потребу й вартість довготерпеливости, закликав їх до Божої мудрости й наполягав на тому, щоб віруючі християни практикували самодисципліну. Ми повинні бути “скорі до слухання, забарні говорити та повільні на гнів”. Послідовники Ісуса Христа мають дозволити Божому Слову діяти в їхнім житті.
- Яків Молодший (Менший), син Алфеїв і Марії, належав до первісного кола учнів Ісуса Христа, названий у пасійній (страсній) історії “Яковом Молодшим” (Мт. 10:2-4; 27:56; Мр. 3:13-19; 15:40; 16:1; Дії Ап. 1;13). Сполучувати й ототожнювати Марію, матір Якова Молодшого, із Марією Клеоповою на підставі Мр. 15:40 та Ів. 19:25, на нашу думку, немає ані біблійних, ані історичних підстав.
- Яків, батько апостола Юди (Лк. 6:16; Дії Ап. 1:13). Апостол Юда в Матвія 10:3 і Марка 3:18 називається також “Тадеєм”.
- Син Маттана, батько Йосипа, мужа Марії, матері Господа Ісуса Христа (Мт. 1:15,16).