Довіра стосується всієї нашої особи: тіла, душі і духа, а також усіх наших стосунків з Богом. Тож розгляньмо різні грані довіри.
Щоб довіряти Господу, ми маємо знати Господа. Апостол Іван каже нам: «Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Ів. 17:3). Таке знання є біблійним значенням слова «знати»; це досвідчення Бога. Наприклад, «І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна» (Бут. 4:1). Щоб вірити Господу, ми маємо знати, що Господь є Бог, що Він любить нас і що Він піклується про нас, що Він є над нами і завжди з нами (див. Мт. 28:20) – одним словом, Він є самим Милосердям, Він милосердний завжди.
Щоб довіряти Господу, ми маємо не лише Його знати, ми повинні також вірити в Нього, надіятися на Нього і любити Його. Вірити в Нього – це покладати на Нього свою віру, відмовитися від себе заради Його милосердного провидіння. Надіятися на Нього – це покладатися на Його обіцянки люблячого милосердя і життя вічного. Надія – це не прийняття бажаного за дійсне чи оптимістичне ставлення. Любити Його – це прагнути Його і любити Його Його любов’ю, цілою своєю особою: тілом, душею і духом.
Довіряти Господу – це мати віру, надію і любов; це наче парасолька, яка накриває всіма трьома основними теологічними євангельськими чеснотами.
Довіряти Господу – це наче з усією своєю мізерністю поринати в безмежний океан Божого милосердя. Ми стаємо цілком зануреними в Його милосердя, стаємо охрещеними Його милосердям. Папа Іван-Павло II так описує значення поняття довіряти або вірити: «вірити [довіряти] означає «відмовитися від себе» заради правди слова живого Бога, знаючи і покірно визнаючи: «Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!» (Рим. 11:33).
З радістю я читав опис довіри, даний Іваном-Павлом II, бо він підтверджує розшифрування, яке я дав поняттю «довіра»:
- Докорінна
- Основоположна
- Впевненість:
- Ісусів
- Рятунок
- Абсолютний.
«Правдою, яка визволяє», є Ісус Христос! (див. Ів. 8:32). Довіритися – це цілком зануритися в Його милосердя.
Довіра – це міст до милосердного Бога. У своїй творчій, відкуплювальній і освячувальній любові Бог дав нам заради нашого спасіння і вічного життя Свого Однородженого Сина (див. Ів. 3:16):
Бог – Довіра-Милосердя – Людина
Довіра є нашим мостом до Бога і вічного життя. Милосердя – це Божий дарунок любові, що нас створює, відкуповує й освячує.
Довіра до Господа не має меж. У своїй обителі з дерев’яних колод я порозклеював кілька карток для нотаток розміром 8×12 см, на яких чорним маркером жирними буквами написав:
«НАВІТЬ ЩЕ БІЛЬШЕ ДОВІРЯЙ ІСУСОВІ!»
Я зробив багато десятків копій цих карток, щоб роздавати їх відвідувачам своєї обителі не один рік. Моя мета полягає в тому, щоб нагадати їм, що наша довіра до Ісуса ніколи не є достатньою. Якщо ви довіряєте Йому зараз, то все одно маєте куди зростати в довірі до Нього. Один мій знайомий священик зробив ці слова заставкою на моніторі свого комп’ютера. Ви також можете зробити собі кілька карток і використовувати їх як щоденні нагадування чи навіть закладки.
Довіряти Господу – це також довіритися милосердному Серцю Ісуса. Я раджу обидва вирази довіри: «Ісусе, вірю в Тебе» як відхід від своєї особи, власних потреб і переконань, а також «Ісусе, довіряю Тобі…» як молитву передачі наших тривог про інших і про навколишні події під милосердну опіку Ісуса.
Довіряти Ісусові – це жертвувати Йому молитву, труди, страждання і радості інших та цілого світу.
Віра і довіра до Господа – це чудовій спосіб передати під Його милосердну опіку всю темряву навколо нас. Тоді впевнено, від усього серця, зможемо сказати: «Господи, тепер, коли я передав Тобі цю людину, цю ситуацію, цю подію… я дивитимуся на Твою дію і побачу, як Ти перемінюєш усе на добро тим, хто любить Тебе» (див. Рим. 8:28).
Щоб зростати в довірі до Господа, можемо зробити кілька простих кроків:
- Прагніть ще більше довіряти Ісусові. Якщо ви не можете цілком довіряти Ісусові, прагніть прагнути більше довіряти Ісусові;
- Зізнайтеся у своїй нездатності довіряти власними силами: «Господи, я хочу, але я такий слабкий і недовірливий. Тож поможи моєму невірству»;
- Просіть про Його ласку і милосердя довіряти Йому. Просіть, шукайте, стукайте: «Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!» (Мт. 7:11).
Але щоб зростати у довірі, потрібні ще три кроки:
- Отримайте дар довіри – піддайтеся йому, здайтеся йому. Не відмовляйтеся від нього, а використовуйте його;
- Дякуйте Богові за дар довіри, визнайте, що цей дарунок даний безкоштовно, радійте і хваліть Господа!
- Розділіть дар з іншими, як діями, так і вчинками, і він стане більшим.
У мене викликає захоплення те, що цих шість кроків можна використати для зростання в будь-якій чесноті чи доброму намірі, а також через святість і чесноти для подолання гріхів і поганих звичок!
Практикування довіри, саме повторення молитви «Ісусе, довіряю Тобі» уже є довірянням. Моліться цією молитвою часто – але не просто повторюйте її. Промовляйте її до Ісуса, Який є у вашому серці. Він присутній тут, а не в якійсь далекій галактиці. Промовляйте «Ісусе, довіряю Тобі» з любов’ю і увагою, бо ви розмовляєте з люблячим милосердним Господом, Який завжди у вашому серці, аж поки ви своєю волею не відкинете Його. Однак Він є завжди милосердним і завжди охочий нам пробачити.