ЯК СТАТИ НАЙЛІПШИМ ДРУГОМ СВОЄЇ ДИТИНИ?

Ми розглянули головні положення практичної дисципліни. Вони охоплюють такі проблеми:

  • люди, які використовують практичну дисципліну, стараються бути послідовними, рішучими і шанують дітей як осіб;
  • люди, які використовують практичну дисципліну, вказують напрям, не вдаючись до насильства; більшу увагу приділяють учинкам, а не словам;
  • люди, які використовують практичну дисципліну, роблять дітей відповідальними за свої вчинки (хоч би якими були ці дії), щоб вони могли вчитися на основі власного досвіду. Ці вчинки можуть принести їм поразку або успіх, але змусять бути обов’язковими й відповідальними.

Люди, які використовують практичну дисципліну, допомагають дітям учитися. Усвідомлюють, що є найважливішими вчителями, яких будь-коли матимуть їхні діти; існують обставини й події, що самі по собі є для дітей уроками.

Можливо, всередині вас усе стискається, коли чуєте визначення «людина, яка використовує практичну дисципліну». У повсякденному розумінні людина, яка застосовує дисципліну, – це хтось суворий, деспотичний і не надто приємний, щоб перебувати в його товаристві. Однак сподіваюся в цій книжці показати, що, будучи людиною, яка змушує дотримуватися дисципліни, можна стати чи не найліпшим другом дитини. Дисциплінуючи, ви керуєте, тренуєте і навчаєте іншу людину, щоб допомогти їй стати зрілою, відповідальною й успішною.

Ставте поведінку на друге місце, насамперед любіть дитину

По суті, діти прагнуть дисципліни. Вони не відкинуть вас через спроби дисциплінувати їх, якщо будуть упевнені, що й ви не відкидаєте їх. І в цьому полягає краса концепції практичної дисципліни. За допомогою практичної дисципліни батьки мають змогу давати дітям зрозуміти, що люблять їх, хоча їм і не завжди подобається їхня поведінка. Моя практика й семінари, які проводжу по всій країні, невпинно свідчать про те, що батьки ще не оволоділи мистецтвом демонструвати дитині те, що виражають слова: «Люблю тебе, але мені не подобається те, що ти зробив». Натомість дії батьків у свідомості дітей постійно дивним чином трансформуються в таке повідомлення: «Не подобається тобі мій вчинок, та й до мене ти теж не палаєш любов’ю».

Діти постійно хочуть чогось більшого. Безперестанку перевіряють нас, бунтують, випробовують, що можуть собі дозволити, і постійно запитують: «Чи ти мене любиш? Чи любиш достатньо сильно, щоб дисциплінувати мене, коригувати мою поведінку й одночасно далі любити?»

Використовуючи практичну дисципліну, варто пам’ятати, що ключовою при цьому є рівновага. Коли дитина погано поводиться, потрібно відреагувати на це. Якщо реагувати надто поблажливо, дитина вирішить, що керує вдома. А якщо карати надто категорично – почуватиметься приниженою і, дочекавшись відповідної миті, відплатить вам. Ця відплата може охоплювати цілу гаму поведінкових реакцій, починаючи від зухвалости або непослуху і закінчуючи втечею або самогубством. Я постійно стикаюся з трагедіями дітей, які, намагаючись відімстити батькам за деспотизм, бунтують і буквально руйнують власне життя.

Діти, виховані в деспотичних сім’ях, іноді залишаються чемними, аж доки виростають. А тоді починають мстити батькам, відкрито бунтуючи, відкидаючи віру тощо. У мене було чимало пацієнтів, які збунтувалися в зовсім дорослому віці. Багато людей, які переживають кризу середнього віку, – це особи, які борються з наслідками деспотичного виховання.

Попередній запис

Остаточна мета практичної дисципліни

Наступний запис

Ніколи не відкладайте дисциплінування