Якщо Христос пропонує ту „єдину річ”, якої прагнуть люди, яка потрібна кожному, чому ж тоді нове покоління не вважає християнство доречним? Чому до церков не поспішає натовп? Одна з причин полягає в тому, що багато хто не сприймає стосунки з Христом як те „єдине”, що „задовольняє всі існуючі потреби” (Дії 17:25, НЖП). Вони вважають, що людина, яка жила дві тисячі років тому, Біблія або церква навряд чи мають якесь відношення до справжнього світу або можуть послужити засобами задоволення їхніх сьогоденних потреб. Можливо, це стається через те, що дещо, побачене ними в житті багатьох християн, відвернуло їх від віри та зробило несприйнятливими до неї. „Якщо вона – зразкова християнка, то кому таке потрібно!” Якщо в житті християнина не видно радості, миру та любові, чому люди муситимуть вірити, що християнство зможе їм дати щось таке, що приведе їх до справжнього щастя або до глибшого сенсу життя?
Ще одна перешкода на шляху до віри – це надмірність претензій християнства. Ці претензії здаються неймовірними для людей сучасної доби. „Ти справді хочеш сказати мені, що такі нікчемні істоти, як ти і я, можуть бути особисто знайомими з надприродною істотою, що створила всесвіт і життя на цій планеті?” Ми мусимо визнати: заява про те, що ми можемо близько пізнати Бога, вражає. Від однієї думки про це по тілу починають бігати мурашки. Звичайно, ми як смертні люди можемо знати все про Бога хіба що так, як ваша маленька дитина може знати все про вас. Можливо, ми не здатні повністю пізнати Бога, але ми можемо справді знати Його серце. Він відкрив його нам трьома надзвичайними способами. По-перше, Він зійшов з неба, щоб жити й умерти як один з нас. Дві тисячі років тому „Слово стало Людиною й оселилося серед нас” (від Івана 1:14, НЗСМ). По-друге, Він відкрив Своє серце в словах, записаних людською мовою. Сімнадцять століть тому Бог дав нам Новий Заповіт як письмове одкровення Свого характеру. По-третє, Він відкрив Своє серце через дуже особисте одкровення Себе, надавши Духа Святого, щоб Той жив у нас і любляче керував нашим життям.
Бог відкриває Своє серце ще одним способом, про що, власне, здебільшого йтиметься далі в нашій книзі. Він відкриває Себе через життя відданих християн. Наше завдання полягає в тому, щоб уподібнюватися Христові так, щоб через нас інші люди могли прийти до пізнання Його.
Якщо родини та окремі особи серйозно поставляться до цього завдання – показувати іншим Христа, молодь зможе, як ніколи, побачити серце Бога, що прагне спілкування. Вони побачать це в дії. Вони побачать це зблизька, особисто. Вони побачать, як це змінює людей, яких вони знають і люблять. Це справді може вплинути на них. Якщо батьки, вчителі, молодіжні лідери уподібнюватимуться Божому серцю в стосунках з дітьми та оточуючими, ми матимемо правдоподібну надію на навернення цілого покоління до Царства Божого, незважаючи на згубний вплив культури. Це не просто мрія. Ми справді можемо мати молодих людей, що житимуть як „непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі” (до Филип’ян 2:15, Хом.).
Подумайте про ці можливості. А якби замість того, щоб використовувати Біблію як книгу правил і стусанами привчати дітей до покори, батьки родини Чедвіків використали б її для того, щоб познайомити Гантера й Ешлі з серцем люблячого Христа, привели б їх до спілкування з Божим Святим Духом та стали для своїх дітей зразком тієї любові, якою їх любить Бог? Подивімось на те, яким могло б бути повернення пана Чедвіка додому, якби він та його дружина діяли за подібним зразком:
Не було й шостої години вечора, коли Джон Чедвік загнав машину в гараж. Ще не відкривши двері на кухню, він почув сміх його дружини Елен та їхньої чотирнадцятирічної дочки Ешлі. Він увійшов до будинку й побачив Ешлі, що прибирала з підлоги купу битого скла й тушкованої картоплі. При цьому вони з матір’ю не могли стримати сміху.
„Чому вам так весело?” – спитав Джон.
„Ой, шкода, що ти не зайшов на хвилинку раніше, – сказала Елен. – Гантер сьогодні після обіду натер у кухні паркет, і було так слизько, що коли Ешлі витягла каструлю з духовки, то послизнулась, і ми побачили, як вона експромтом удавала з себе Майкла Флетлі! Ти ніколи не бачив такого танцю! Коли я спробувала її підхопити, ми обидві перечепилися та впали прямісінько на підлогу”. Мати й дочка знову зайшлися сміхом.
Джон усміхнувся. „Я радий, що ви знаходите дещо смішне в тому, що ми залишилися сьогодні без вечері”.
„Авжеж, – сказала Елен, – якщо наша дочка щовечора допомагає готувати вечерю, а син натирає підлогу і при цьому насвистує, то що страшного у втраченій вряди-годи вечері?” Говорячи це, вона обійняла дочку.
„Безперечно, ти маєш рацію, – сказав Джон, ховаючи їх обох у своїх обіймах. – Поклич Гантера. Таке благословення треба відсвяткувати. Ходімо, повечеряємо в кафе. А зрештою, може, нам варто потім сходити в кіно?”
* *
Невже ця картина здається надто неймовірною, щоб бути правдою? Та це не так. Це може відбуватися в житті кожної родини в Америці й не тільки, якщо батьки будуватимуть свої стосунки з дітьми за зразком тих стосунків, які вони мають з Христом. Як це зробити? Зовсім не так важко, як вам здається.
У цій книзі ми хочемо продемонструвати, як батьки, дідусі й бабусі, молодіжні лідери, тренери, вчителі та інші люди, причетні до життя молоді, можуть показати реальність Христа наступному поколінню. Ми хочемо дати їм практичні поради, як вони можуть знайомити інших з Богом, щоб вони прийшли до розуміння Його люблячого серця та бажали мати з Ним близькі особисті стосунки. В наступних розділах ми:
- закладемо підвалини для ваших стосунків, „малюючи” зі слів Святого Письма велику картину того, що Бог замислив для нас. Вас напевно здивує те, наскільки мале відношення це має до догматичного богослів’я і наскільки більше – до Його чистої любові;
- зі сторінок Святого Письма виокремимо чотири основні потреби в спілкуванні, що властиві будь-кому на світі, та покажемо, як стосунки з Христом повністю задовольнять їх усі;
- відкриємо для себе, наскільки просто перетворення на живу подобу Христа стає найпотужнішим та найефективнішим засобом задоволення потреб наших родин та ближніх у спілкуванні;
- як призовий додаток, на завершення книги ми наведемо чималий розділ, який дасть вам елементарні, але ефективні засоби для викладання нашій молоді потужних свідчень, що доводять достовірність Біблії, так що вони матимуть упевненість у точності біблійної розповіді про Христа.