Єрм – Єте

Єрм (Меркурій, Гермес, Герм): Християнин у Римі, якому апостол Павло передає привіт (Римлян 16:14). За переданням, Єрм був автором книги “Пастир Єрма” (“Пастир Герма”).

Єрмій (Меркурій або Гермес): Християнин у Римі, якому апостол Павло передає привіт (Римлян 16:14). За переданням, Єрмій (Гермес) був одним із 70 учнів Ісуса Христа, став згодом єпископом Далматії.

Єровоам (багато народу, сила-силенна народу, помноження народу):

1. Син Невата й Церуи, яка овдовіла й жила в Цереді. Єровоам жив у матери-вдови й був рабом царя Соломона. Під час будови Мілло, Соломон настановив його наглядачем над носіями Йосипового дому (1 Царів 11:26-28). У служінні Соломонові Єровоам виявив себе, як здібного, талановитого й підприємливого юнака.

Ще за життя Соломона Бог приобіцяв, що Єровоам буде царем над 10 ізраїльськими племенами (1 Царів 11:29-40). Тепер Соломон завзявся вбити його. Єровоам утік до Єгипту, до єгипетського фараона Шішека. По смерті Соломока він вернувся до краю й очолив усіх невдоволених Давидового дому (2 Хронік 13:6-7). Відокремившись від Соломонового сина Рехав’ама, 10 племен Ізраїля настановили Єровоама царем над собою (1 Царів 12:1 -3, 12-13, 19-20).

Перший ізраїльський цар Єровоам поділеного царства збудував Сихем і Пенуїл на другому боці Йордану на північному березі Яббоку (1 Царів 12:25). Його фатальною помилкою було те, що відвернув нарід від правдивого Бога й запровадив в Ізраїлі ідолопоклонство (1 Царів 12:27; 2 Царів 17:21). Розірвавши політичну єдність із Давидовим домом, він постановив за всяку ціну розірвати релігійну єдність із єрусалимським храмом, побоюючись, що нарід із бігом часу приєднається до юдейського царя Рехав’ама, ходячи на рокові свята до Єрусалиму. З цих міркувань він звелів виготовити два золоті тельці, поставив їх у Бет-Елі й Дані, далі спорудив на горах жертівники-вівтарі, настановив священиків із народу, які не походили з Левієвого племени, та встановив свята в інший час, як святкувала Юдея, щоб таким чином його підданні не ходили більше до Єрусалиму (1 Царів 12:26-33). Бог різними способами промовляв до Єровоама, щоб він схаменувся, опам’ятався й покаявся в своїх гріхах, але Єровоама в його засліпленні не могли напоумити ані слова пророка (1 Царів 13:1-34), ані смерть сина (1 Царів 14:1-19), ані нищівна, довготривала, братовбивча війна з юдейським царем Авійєю, в якім загинуло 500 000 його вояків і він втратив багато міст (2 Хронік 13:1-19).

Єровоам царював 22 роки, спочатку в Сихемі, а згодом переніс свою столицю до Тірци (1 Царів 14:17).

2. Єровоам ІІ, 13-ий ізраїльський цар, син Йоаша, з династії Єгу, царював 41 рік (2 Царів 14:23). Наймогутніший і найкращий цар в Ізраїлі; дав нещадну, різку відсіч Сирії, а навіть здобув їхню столицю Дамаск (2 Царів 14:28); переміг також моавітян і аммонітян, привернувши Ізраїлеві його первісну границю від Гамату до Мертвого моря (2 Царів 14:23-29); економічно й політично Ізраїль стояв на високому рівні.

На жаль, Єровоам II не дбав про духовне життя народу, ідолопоклонство процвітало в його краю й він сам не чинив Божої волі. Тому пророк Амос за його життя провістив кінець володіння Ізраїлем Єровоамовому домові (Амоса 7:9-11).

Єрохам (улюблений, виплеканий, вихований):

  1. Самуїлів дід, кегатівець (Самуїл. 1:1; 1 Хронік 6:12,19).
  2. Веніяминівець, родоначальник Єрохамового роду (1 Хронік 8:27).
  3. Батько або предок Ївнеї (1 Хронік 9:8).
  4. Священик, син Пашхура, батько Адаї (1 Хронік. 9:12; Неем. 11:12).
  5. Батько Йоїла й Зевадія; мешканець Ґедару. Його сини приєдналися до Давида в Ціклаґу (1 Хронік 12:7).
  6. Данівець його син чи нащадок Азаріїл був головою його родової громади (1 Хронік 27:22).
  7. Батько Азарії, який був сотник за днів царювання Аталії (2 Хронік 23:1).

Єруббаал (суперник, опонент Ваала; нехай заступиться Ваал): Найменування, дане Гедеонові його батьком Йоашем, захищаючи таким чином сина від пімсти авієзеріян, коли то Гедеон розбив Ваалового жертівника (Суддів 6:32). Див. – “Гедеон”.

Єруббешет (ганьбоборець, виступає проти ганьби, сорому) – див. “Гедеон”.

Єруша (одержима, божевільна, ненормальна): Садокова дочка, жінка царя Узійї, мати царя Йотама (2 Царів 15:33; 2 Хронік 27:1).

Єсар’їла (правий, справедливий перед Богом): Асафів син, голова сьомої порядкової зміни хору, з усіх 24 змін, на які було поділено служіння левитів-співаків у храмі (1 Хронік 25:14).

Єсіміїл (Бог творить, настановлює, назначає): Симеонівець, голова дому синів Шім’ї (1 Хронік 4:36).

Єссей (мужній, відважний; за іншими джерелами – багатий, заможний): Син Оведа, внук Боаза й Рути, батько Давида, уродженець юдейського містечка Ефрати, яке згодом переймоновано на Вифлеєм (1 Самуїл. 16:1-13; Рути 4:17-22; 1 Хронік 2:4-12; Михея 5.1; Мт. 1:3-6; Лк. 3:31-33). У нього було 8 синів і 2 дочки, займався вівчарством (1 Самуїл. 16:10-12; 17:12; 1 Хронік 2:13-17). Він охоче й радо відпустив Давида, коли пророк Самуїл прибув до нього, щоб взяти Давида на вказане Богом служіння. У Старому Заповіті він позначається як “Вифлеємлянин Єссей” і “ефратянин з юдейського Вифлеєму” (1 Самуїл. 16:1,8; 17:58; 17:12). Під час Саулового переслідування Давида життя Єссея було загрожене. Він із родиною втік до Давида, спочатку переховувався в Адулламській печері, а опісля жив у моавського царя. Святе Письмо нічого більше не говорить про нього, а зокрема про його жінку. Треба припускати, що Єссей уже не жив, коли Давид став царем. За Божим Словом, він уже був у похилому віці, коли Давид змагався з Голіятом (1 Самуїл. 17:12). Святе Письмо авторитетно й шанобливо згадує про династію Єссея (Псальма 71:20), зокрема пророк Ісая урочисто наголосив, що з цього роду буде походити Господь Ісус Христос: “І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого, і Галузка дасть плід із коріння його” (Ісаї 11:1).

Єтер, Їтро (ексцеленція, світлість, ясновельможність, ваша ексцеленціє):

  1. Нащадок Мідіяна, Авраамового сина від Кетури (1 Мойс. 25:1-4); був медіянським священиком або князем, мав 7 дочок, з однією з них – з Ціппорою – одружився Мойсей. Єтер добре знав дорогу й техніку таборування в місцевій пустині, а тому Мойсей просив його приєднатися до Ізраїля й бути дороговказом у їхній подорожі до Ханаану (2 Мойс. 3:1; 4 Мойс. 10:31,33; Суддів 4:11).

У 2 Мойс. 2:18 і 4 Мойс. 10:29-31 Мойсеїв тесть називається ще Реуїл та Ховав. Правдоподібно, що Єтер або Їтро – це його офіційний титул, Реуїл – це його дійсне родове ім’я, а Ховав – це його особове власне ім’я (2 Мойс. 4:18; 18:1-12).

  1. Первенець або найстарший син із Гедеонових 70 синів, крім Авімелеха, його сина від наложниці (Суддів 8:20,30,31).
  2. Батько Амаси, якого Авесалом настановив головнокомандувачем над військом замість Йоава (2 Самуїл. 17:25; 1 Хронік 2:17). (Єтер слушніша форма, ніж Їтро, як також має бути їшмеелянин замість їзрееліт у 2 Самуїл. 17:25).
  3. Ядин син, Хецронів нащадок, із Юдиного племени (1 Хронік 2:32).
  4. Езрин син (1 Хронік 4:17).
  5. Батько Єфунне; зверхник над родовими бійцями, з Асирового племени (1 Хронік 7:38).

Єтет, Етет (наметний кілок або колик, наметна шпилька): Один із провідників Едома, нащадок Ісава (1 Мойс. 36:40; 1 Хронік 1:51).

Попередній запис

Єре – Єрі

Наступний запис

Єу – Єшу