«Оце Я сказав вам, щоб ви не спокусились. Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові! А це вам учинять, бо вони не пізнали Отця, ні Мене. Але Я це сказав вам, щоб згадали про те, про що говорив був Я вам, як настане година. Цього вам не казав Я спочатку, бо з вами Я був.
Тепер же до Того Я йду, Хто послав Мене, і ніхто з вас Мене не питає: Куди йдеш? Та від того, що це Я сказав вам, серце ваше наповнилось смутком. Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його. А як прийде, Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд: тож про гріх, що не вірують у Мене; а про правду, що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже; а про суд, що засуджений князь цього світу.»
Одного разу я дивився фільм за романом Чарльза Діккенса. Фільм про бідність і про те, як вона принижує людину. Одна з найпохмуріших сцен відбувалася в конторі юриста: родичі людини, кинутої у в’язницю за борги, відчайдушно намагалися порушити справу, щоб довести: цій людині згідно із законом належить велика сума грошей, яка дозволить їй заплатити за рахунками і вийти на свободу. Юристам було начхати на долю бідолахи, їх клеркам було начхати, усім – начхати. Клопотання родичів написали на гербовому папері, згорнули його в сувій, перев’язали стрічечкою і уклали порошитися із сотнями інших таких же справ. Жахаєшся від страшної думки: нічого тут не вдієш. Відстрочити справедливість означає відмовити в справедливості. У даному випадку справедливість відклали надовго – можливо, до кінця життя людини.
Варто згадати подібну сцену, щоб осмислити рядки багатьох псалмів, що іноді бентежать нас. Знову і знову віруючі євреї просили в Бога суду (пор. Псалом 17, 26, 43). Для нас «суд» співзвучний «засудженню», але житель Древнього Ізраїлю мислив по-іншому. Не суду він боявся, а тяганини, відмови розглянути його справу по справедливості. Якщо б тільки вельможа, наділений владою, прислухався до його скарг і ухвалив свій вирок! Але ні, сильним світу цього не до скарг простих людей. І тоді автори псалмів звертаються до Бога і просять Його вирішити, хто тут правий, хто винен.
Досить часто в історії Ізраїлю траплялося, що весь народ опинявся в положенні скаржника, що очікує суду. Сусідні сильні народи вторгалися в Палестину, руйнували міста, спустошували землю, відводили в полон тисячі людей. А потім приходили інші завойовники і викрадали тих небагатьох, хто уцілів вперше і зібрався в Єрусалимі. Навіть коли через багато років народ відпустили і дозволили йому повернутися додому, чергові агресори завойовували країну знову і знову, кожен на свій лад принижуючи безсилих ізраїльтян. Люди, які твердо вірили, що їх Бог, Господь, Творець світу, є також Бог праведний і справедливий, повинні були якось пояснити собі це.
Ним здавалося, що вони прийшли до суду. (У стародавньому світі не було державного прокурора, навіть кримінальна справа починалася із скарги, яку приватна особа подавала проти іншої приватної особи, і суддя мав «розсудити» їх: одного виправдати чи визнати справедливими його домагання, іншого покарати чи змусити до чогось). У цьому суді Ізраїль подавав скаргу проти інших народів. За яким правом Вавилон, Сирія, Єгипет, Рим і всі інші пригноблювали народ Божий? Хіба вони чимось заслужили перевагу перед Ізраїлем?
Деякі пророки – найвідважніші, розігруючи сценарій суду приходили до висновку, що Ізраїль заслужив цю кару. Ісая говорить, що Ізраїль повстав проти YHWH, і YHWH за заслугами обрушив кару на Свій народ. Про це говорить Єремія, про це говорить і Даниїл (розділ 9).
Але ці ж пророки (а також інші) мали видіння абсолютно іншого Божого суду: Бог ухвалить вирок на користь Ізраїлю і проти народів, які жорстоко і зарозуміло пригноблювали Ізраїль. У цих видіннях суд відбувається на благо Ізраїлю. Бог вирішує, що світ неправий, а Його народ – правий.
Тільки з урахуванням цих пророцтв і єврейської концепції «світу» можна повною мірою зрозуміти той дуже важкий текст, який лежить в основі цього розділу. У віршах 8-11 йдеться про Святого Духа, «утішителя» і «помічника», з яким ми вже зустрілися в попередньому розділі. Він виступає адвокатом на суді і доводить, що світ неправий. Відмінність полягає в тому, що народом Божим тут стають послідовники Ісуса, а «світ» охоплює не лише язичників, але і народ Ізраїлю – тих його членів, хто не прийме Ісуса.
На початку цього розділу повторюються думки, що вже прозвучали раніше, проте з новими акцентами. На прибічників Ісуса обрушаться переслідування. Наприклад, їх виженуть із синагоги, як у розділі 9 вигнали зціленого сліпого. Але справа може обернутися і гірше, аж до вбивства, яким неодноразово погрожували Ісусу, а також, у вірші 12:10, воскреслому Лазарю. Тепер, коли Ісус покидає учнів, їм потрібно зрозуміти, що ж буде далі. Їм сумно, проте їх утішить Святий Дух, Якого Ісус пошле для них.
А головне, потрібно мужатися. Святий Дух виступить їх адвокатом на суді (маються на увазі не стільки земні судилища, які для них, звичайно, мають відбутися, але суд небесний, на якому вони протистоятимуть «світу»). Дух доведе, що світ неправий, причому в трьох найважливіших аспектах.
По-перше, Дух покаже, що світ неправий у своєму ставленні до гріха, іншими словами, світ гріховний, а доказом гріховності, як ми вже неодноразово переконувалися в Івана, служить невіра в Ісуса. Ісус наполягає: світ не побажав прийняти Його, бо своїм шляхи люди віддають перевагу над шляхами Божими.
По-друге, Дух покаже, що викривлена справедливість світу. Світ вважає, що справедливість на його боці, проте виправдання Ісуса – Який «піде» і вознесеться до Отця – послужить знаком, подібно до того, як це відбувається в Даниїла 7, того, що Бог Живий вже ухвалив Свій вирок відносно Ісуса. Ви жадаєте справедливості? Бог вже проголосив Ісуса справедливим і праведним, і послідовники Ісуса приймають цей вердикт.
По-третє, Дух доведе, що світ неправий у своєму ставленні до суду, причому тут це слово означає «засудження». Світ думає, що має право судити Ісуса і Його послідовників, але найближчі події – смерть і воскресіння Ісуса – ясно виявляють помилку світу. Ці події підтверджують, що «князь світу цього», темна сила, що тримала в рабстві рід людський, вже засуджений. Його влада зруйнована. Сама смерть, зброя тиранів і Сатани, переможена.
Тут ми і розуміємо, чому «адвокат» названий «Втішителем»: оскільки Святий Дух доведе неправоту світу, послідовники Ісуса, що зазнають заради імені Його переслідування і ненависть, можуть бути упевнені, що суддя світу виправдає їх і здійснить справедливість. Та все ж багато що в цьому уривку залишається неясним. Яким чином Дух здійснить подібне завдання? Напевно, Він буде – принаймні, частково – здійснювати його завдяки людям, в яких Він перебуватиме? І – принаймні, частково – їх вустами Він свідчитиме на користь тих, хто страждає від несправедливості і пригноблення.