«І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш? Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить: Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос? І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.
Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж! А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви. Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти? Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити. Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони! А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи. Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне. Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.
З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була! А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні. Значно ж більш вони ввірували через слово Його. А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!»
Уранці мені зателефонував колега: йому треба написати статтю про шедевр Генделя «Месія». Ми обоє погодилися на тому, що ця музика має величезне значення не лише для християн і не лише для професійних музикантів, але і для набагато ширшого кола людей. З нею пов’язана цікава історія: збори від перших концертів пішли на добродійність і відтоді склалася традиція, професійні і любительські виконання «Месії» у великих і малих залах продовжують збирати пожертвування на користь бідних і хворих. Кожного разу, коли в якомусь куточку світу звучить ця мелодія, ми згадуємо, що є можливість допомогти тим, хто має потребу, що до тих, хто має потребу, поспішає порятунок, і цей порятунок міститься в розповіді про Ісуса.
Гендель створив «Месію» напрочуд швидко. Звичайно, деякі акорди він запозичив з більш ранніх своїх творів. Гендель твердо вірив, що хорошу мелодію не пошкодить зіграти зайвий раз. Лише за кілька тижнів напруженої роботи, коли він, захоплений музикою, надовго забував їжу і сон, Гендель створив «Месію» і іноді ледве устигав перетворити звуки, що наринули на нього, на нотні знаки. Він згадував потім про цей короткий відрізок часу як про дивовижне, піднесене, небесне переживання, подібне до видіння.
Такі прориви трапляються рідко. Але щось подібне, мабуть, відбувалося з Ісусом, оскільки Він сказав, що не хоче їсти, що в Нього досить їжі, якої Його учні не бачили. Адже це не означає, ніби хтось забезпечував Його по секрету, як подумали спершу учні. Як жінка зрозуміла слова Ісуса про воду, так і учні поки що сприймають лише звичайне, земне значення слова «їжа».
Ісус не може їсти від щасливого хвилювання. Жінка теж схвильована, розгублена і якось для самої себе незрозуміло щаслива. Вона достеменно не розуміє, хто такий Ісус – чи то Месія, чи то провісник, але ця розмова надала їй достатньо сил, щоб побігти до сусідів і розповісти їм про Ісуса. Але Ісусові реакція самарянки теж показала щось важливе: за межами обраного народу, далеко від Єрусалиму панує той же духовний голод, і хоча цей голод приймає іноді спотворені форми, але люди всі так само хочуть чути Його слова.
Йому здається образ поля, вже дозрілого для жнив. Ісус виріс у сільській місцевості, Йому був знайомий ритм селянського життя, довге очікування і мить радості, знав Він і приказки про сівбу і збір урожаю. «Ще чотири от місяці, і настануть жнива» – одна з таких приказок, вона означає: від сівби до збору урожаю завжди проходить певний час. Але ні, каже Ісус, цього разу чекати не доведеться! Щойно посієте, відразу збирайте урожай! Не зволікайте, час жнив настав. І ще одна приказка: «Хто інший сіє, а хто інший жне». Так, каже Він, сіячі вже зробили свою справу, а жати доведеться вам. Ви позбавлені від важкої попередньої роботи, ви скоро отримаєте нагороду.
Цей образ – нового поля, готового для жнив, – хвилював серця в ту епоху, та і зараз перед ним важко встояти. Це дивовижніше, ніж звичайний урожай, бо, як сказано у вірші 36, сіяч і жнець радітимуть разом. Напевно, Ісус мав на увазі у тому числі Івана Христителя – сіяча, а сам Він з учнями явився збирати жнива. Але не лише Івана мав Він на увазі, а усіх колишніх пророків і праведників Ізраїлю. Настав час виконання, здійснення, час збору урожаю. І дивна розмова в полуденний жар з жінкою, яка не вміла збудувати своє життя і піддавалася загальному презирству, допомогла Ісусу уловити цей час і осмислити його по-новому.
Чи траплялося вам захопитися якоюсь справою настільки, що і їсти не хотілося? Коли це було? А коли ви бачили, як бачив Ісус, урожай, що достиг для жнив? Чи на обидва питання можна дати одну і ту ж відповідь?
Над останніми віршами цього уривка треба подумати особливо. От жінка: щойно, годину тому, вона була заручницею свого аморального життя, ізгоєм серед своїх одноплемінників. Без минулого, без майбутнього, аби якось день пережити. Вона і до криниці ходила опівдні, щоб нікого не бачити, не чути кепкувань. І от вона – перший апостол, що несе звістку про Ісуса самарянам. Раніше всіх Ісусових учнів вона проголосила Його Месією. Сусіди вийшли з міста подивитися на Ісуса – і теж увірували.
Вони надали Ісусу титул, який якраз у ту пору почав використовувати імператор у далекому і грізному Римі: «Спаситель світу». Іван часто показує нам, як люди неправильно тлумачать слова Ісуса, але він показує також, що іноді спонтанно, майже без всякої допомоги, вони прориваються до істини такої глибокої, що двома словами формулюють все те, що намагається сказати він сам в Євангелії. Ісус – Спаситель світу, дійсно так. Це – частина місії ізраїльського Месії. Спасіння дійсно приходить від юдеїв (4:22), але сенс у тому, що це спасіння виходить далеко за межі Ізраїлю і юдаїзму, охоплюючи весь світ. Усе це почалося з розмови біля криниці Якова.