«А багато з народу, почувши слова ті, казали: Він справді пророк! Інші казали: Він Христос. А ще інші казали: Хіба прийде Христос із Галілеї? Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового, і з села Віфлеєму, звідкіля був Давид? Так повстала незгода в народі з-за Нього. А декотрі з них мали замір схопити Його, та ніхто не поклав рук на Нього. І вернулася служба до первосвящеників та фарисеїв, а ті їх запитали: Чому не привели ви Його? Відказала та служба: Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік… А їм відповіли фарисеї: Чи й вас із дороги не зведено? Хіба хто з старших або з фарисеїв увірував у Нього? Та проклятий народ, що не знає Закону! Говорить до них Никодим, що приходив до Нього вночі, і що був один із них: Хіба судить Закон наш людину, як перше її не вислухає, і не дізнається, що вона робить? Йому відповіли та сказали вони: Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не прийде Пророк із Галілеї.»
Шахова партія наближалася до завершення, і я із захопленням стежив за нею. Телевізійний коментатор якимсь чином ухитрявся роз’яснювати дії двох гросмейстерів так, що навіть я, нетямущий новачок, усе розумів. Молодший гравець зробив хід – коментатор пояснив, що хід не просто цікавий і несподіваний, але і потужний, грізний для супротивника. Після певного роздуму старший гравець відреагував – і коментатор захопився ідеальною, неординарною відповіддю, яку не могли передбачити ні глядачі, ні перший гравець. Так справа і йшла, два великих розуми змагалися один з одним, а коментатор допомагав нам, простим глядачам, зрозуміти задум і супротивний йому задум, багаторівневу стратегію, що відбувалася на наших очах.
І подібні євангельські тексти також потребують тлумачення, бо майже кожен рядок Івана, особливо обмін репліками, – немов ходи в шаховій грі. Та і питання те ж, що в шаховій грі: де король, як його знайти?
Перші кроки продовжують домінантну тему розділу і всієї книги: чи є Ісус пророком, подібним до Мойсея, який обіцяний у Второзаконні 18 (див. Івана 1:21 і 6:14). Чи можна визнати Його Месією? Якщо Він – Месія, виникає проблема Його походження. Це єдине місце в Євангелії, де згадані Давид і Віфлеєм, хоча Іван, напевно, знав традицію відому нам за Матвієм і Лукою: Ісус народився у Віфлеємі, хоча ріс у Галілеї. Можливо, Іван хоче, щоб його читачі, також знайомі з цією традицією, як би заглянули через плече шаховим гравцям і здогадалися, наскільки важливу інформацію ті випускають з уваги.
Але цю думку Іван не просуває. Замість цього сюжет повертається до стражників, раніше (в. 32) посланих заарештувати Ісуса. Тепер з’ясовується, що вони повернулися без Нього. Священики, що послали стражників, гніваються: слугам доручили справу, а ті її не виконали, але в стражників напоготові заперечення: ніхто ще не чув людину, що говорить так, як говорить Ісус. (Це відчувають і понині читачі Євангелія, коли належним чином намагаються вникнути в слова Ісуса.) Він їх уразив, полонив.
Але у фарисеїв і на таку несподіванку знайшлася відповідь: ніби, будь-який знавець єврейського закону міг би підтвердити, що Ісус діє не за правилами (хоча досі в Євангелії від Івана «постраждав» тільки суботній відпочинок, на думку фарисеїв Ісус занадто легковажно ставився до всієї системи).
Зневажливим помахом руки вони відкидають свідоцтво «черні» – «що цей натовп розуміє в Законі»! Основна маса євреїв не мала можливості вивчати Тору, простий народ не дотримувався таких суворих правил як фарисеї, а тому, з погляду фарисеїв, ці люди «прокляті», підпадають під Божий суд. Оскільки Бог відкрив Свою волю в законі, якщо хтось не бажає утрудняти себе, вникаючи в усі приписи і дотримуючи їх, тим гірше. Таким людям тільки і залишається, що бігати за самозваним добре промовистим пророком.
Здавалося б, від такого вироку вже не оправитися. Але наступна репліка, наступний хід шахової партії, знову перевертає усе з ніг на голову. Знову перед нами з’являється Никодим, який раніше таємно навідувався до Ісуса (3:1-13). Іван показує, що він, якщо і не прийняв бік Ісуса, в усякому разі не займав ворожої стосовно Нього позиції. До 19:39 він стане одним з учнів, і ймовірно, до повноцінної віри в Ісуса його підштовхнула зокрема і розбіжність з колегами, що позначилася в цьому розділі. Його репліка несподівано виявляє, що в законі погано розбираються самі фарисеї! Вони засуджують Ісуса, не вислухавши, не давши Йому можливості виправдатися, не вдивившись у те, що Він робить. Типова поведінка людей, наляканих новою ідеєю: головне розправитися з нею швидше, під будь-яким приводом! На жаль, люди і понині так чинять з Євангелієм, і нам усе так само потрібні Никодими, що викривають підтасовування і масові помилки.
Але гра ще не закінчена: у фарисеїв знову знайшлася відповідь. Глузливе «чи й ти не з Галілеї?» (при тому що вони прекрасно знали походження Никодима – одного з них) виявляє зарозумілість фарисеїв: не лише рядові жителі Єрусалиму для них чернь, що підлягає прокляттю, – бо люди не слухають настанов фарисеїв, – але й усі, хто явився з Галілеї, явні нікчеми.
Ймовірно, Іван чекав, що його читачі відразу побачать безглуздість твердження: «Не прийде Пророк із Галілеї». У цій північній провінції народилися два знамениті старозавітні пророки, Йона і Осія. Замість «не прийде» Іван вживає дієслово «піднявся», який зазвичай він застосовує до воскресіння. Йона, як відомо, повернувся у світ живих, провівши три дні в утробі великої риби, а пророцтво про те, що Господь «третього дня нас поставить» знаходиться в Осії (6:2).
Отже, фарисеї не просто збрехали щодо відсутності пророків в Юдеї – їх викриває навіть власна мова, оскільки Ісус не лише «прийде з Галілеї», але і «вознесеться», Він – обіцяний Пророк, Месія. Стежачи за ходами в цій словесній партії, ми, за задумом Івана, повинні заздалегідь вгадати, чий король, який Цар переможе.