«А коли Він проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження. І спитали Його учні Його, говорячи: Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився? Ісус відповів: Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явились на ньому. Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жаден нічого не зможе виконувати. Доки Я в світі, Я Світло для світу. Промовивши це, Він сплюнув на землю, і з слини грязиво зробив, і очі сліпому помазав грязивом, і до нього промовив: Піди, умийся в ставку Сілоам визначає це Посланий. Тож пішов той і вмився, і вернувся видющим… А сусіди та ті, що бачили перше його, як був він сліпий, говорили: Чи ж не той це, що сидів та просив? Говорили одні, що це він, а інші казали: Ні, подібний до нього. А він відказав: Це я! І питали його: Як же очі відкрились тобі? А той оповідав: Чоловік, що Його звуть Ісусом, грязиво зробив, і очі помазав мені, і до мене сказав: Піди в Сілоам та й умийся. Я ж пішов та й умився, і став бачити. І сказали до нього: Де Він? Відказує той: Я не знаю.»
Прокинувшись, я ввімкнув радіо і одне повідомлення відразу ж привернуло увагу. Якусь людину звільнили з роботи за єретичні судження про майбутнє життя. Я пильно прислухався. Що за чоловік, ким він працював? Якийсь видатний богослов або єпископ, що наважився заперечувати воскресіння?
Ні – це був футбольний тренер. Людина, яка готує англійську збірну до змагань, заявила на повний голос, що люди з вродженими дефектами, інваліди, покарані за гріхи, які вони скоїли в попередньому існуванні. В індуїстській традиції є така версія (хоча багато індуїстів з цим не погодилися б). Але з поняття карми, безперервного ланцюга причин і наслідків, що сковує нинішнє життя з минулим і з майбутнім і так далі, цілком можна зробити висновок, що наші вчинки в цьому житті будуть винагородженні (чи понесуть кару) у майбутньому житті.
Громадськість завирувала. Голосніше за всіх, природно, обурювалися організації, що відстоюють права інвалідів. Піднялася буря в пресі, і керівники футбольної ліги визнали за благо звільнити тренера. Але комусь несправедливим здалося звільнення: хіба це не релігійна дискримінація? До того ж деякі журналісти, заплутавшись у термінах (адже так важко відрізнити одну релігію від іншої, коли всі вони визнають посмертне існування), охрестили нещасного тренера «відродженим християнином», що за їх поняттями означає «християнського фундаменталіста» або просто людину що «занадто серйозно сприймає християнську віру».
В усьому цьому галасі мало хто з коментаторів намагався нагадати публіці той уривок Нового Заповіту, де йдеться якраз про цю проблему – а саме, 9-й розділ Євангелія від Івана. Учні Ісуса, як ми пам’ятаємо, євреї, і разом з фарисеями (в. 34) вони припускають наявність якогось зв’язку між нинішнім станом людини, її каліцтвом, і колишніми гріхами. Для них проблема зводиться до пошуку конкретного винуватця. Побачивши сліпонародженого вони з упевненістю роблять висновок, що хтось – сама ця людина чи її близькі – скоїли тяжкий гріх, бо покарання очевидне.
Таким чином люди намагаються зберегти віру в божественну справедливість. Коли ми стикаємося з жорстокою несправедливістю, нісенітницею, є можливість обійти парадокс і зберегти віру у всемогутнього, люблячого і справедливого Бога, заявивши, що несправедливість тільки здається, а насправді нещасні несуть покарання за якийсь таємний гріх. Утішлива думка, особливо якщо сам ти благополучний, ситий і здоровий розумом і тілом, так що ніхто не може докорити тебе таємним гріхом у нинішньому чи минулому існуванні.
Ісус рішуче присікає подібні спроби аналізувати світовий лад. Божий світ набагато складніший – набагато темніший, але і світло всемогутньої і люблячої Справедливості сяє набагато яскравіше, ніж нам здається. Але щоб осягнути це, доведеться відмовитися від деяких наших явних припущень і дозволити Богові налаштувати нас по-іншому.
Треба відмовитися від уявлення про світ як свого роду автомат: кинеш монету (добра справа чи погана), а він і виплюне відповідну «купівлю» (нагороду чи покарання). Зрозуміло, будь-який вчинок спричиняє за собою наслідки, і за хорошими вчинками нерідко йде нагорода (наприклад, з участі народжується дружба), і нещастя може бути наслідком поганого вчинку (п’яний водій потрапляє в аварію), проте жорсткого зв’язку тут немає. Інший раз добрим вчинком нехтуватимуть, а п’яниця благополучно добереться додому.
І вже зовсім не варто шукати причину в гіпотетичному минулому житті чи гріхах інших людей. Якщо дитина народилася сліпою, це не означає, що Бог гнівається на неї, сказав нам Ісус, і не означає, що провинилися її батьки. Ні – перед нами відбувається інша історія, більш таємнича, більш дивна і в той же час, – утішлива. З хаосу і жалю світу, який він є, мудрий, люблячий і справедливий Бог вершить нове творіння.
Іван з усією очевидністю пред’являє нам момент зцілення сліпого як один з тих яскравих епізодів Євангелія, коли Божа істина і життя земного світу (якщо угодно, богослов’я і історія) співпадають. «Я Світло для світу», сказав Ісус у вірші 5, і ми знову згадуємо пролог «І життя було в Нім, а життя було Світлом людей» (1:4). У цій сцені ми усвідомлюємо, що означають слова: «Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його». Розповідь Івана готує уми і серця до нового творіння Бога, до тієї епохи, коли Бог творить усе наново.
На початку Книги Буття Бог творив ні з чого, з хаосу. Він не витрачав часу на аналіз хаосу, опис його консистенції або з’ясування питання, звідки взявся хаос і хто в цьому винен. Він просто узяв і створив світло, а потім і весь новенький світ. Так і тут, каже нам Іван, Ісус творить справи «Того, хто послав» Його. Насувається новий хаос, «ніч», пітьма, і в ночі Ісус буде убитий і світ знову затремтить на межі замішання, небуття, але доки Він тут, і Він творить новий світ світла, зцілення. Після замішання Страсної п’ятниці і суботи, зранку пасхальної неділі Він встановить у світі нове творіння (Ів. 20:1).
Нове творіння завжди спантеличує. Зціленого Ісусом сліпого багато хто перестав впізнавати. Буває так, що Блага звістка вторгається в життя людини і змінює її до такої міри, що оточення тільки чудується: та годі, чи та людина перед нами? Чи могла людина, яка звикла обманювати, лаятися, красти, раптом стати чесною, розумною, доброю? Відповідь – так, таке може статися і часто трапляється. Так само після воскресіння Ісуса учні намагалися зрозуміти: невже це і справді Ісус (20:19-29; 21:4-12). І знову відповідь: так! Нове творіння відбувається насправді. Відбуваються чудеса зцілення. Життя преображається. І знову ми повторюємо те питання, яке було задане зціленому сліпому: як це сталося?
Тут, як і скрізь в Євангелії, відповідь очевидна: завдяки Ісусу. І тоді напрошується наступне питання: де знайти Його?
Та людина не могла відповісти, але Євангеліє від Івана відповідає на це запитання. Для того воно і написане.