Деякі люди сприймають релігію як якусь світову політичну силу. Релігію і справді часто використовують задля політичної мети. Багато жорстоких воєн точилися в ім’я віри. Люди завжди хотіли мати ідеальний уряд. Однак ті, хто хотів вирішити особисті й суспільні проблеми за допомогою політики цього світу, гірко розчаровувалися.
Коли 2000 років тому Ісус ходив цією землею, дехто вирішив, що Він установить політичне царство. Але Ісус чітко пояснив, що не має таких намірів. І на запитання, коли настане Царство Боже, Він відповів: «Царство Боже не прийде помітно, і не скажуть: «Ось тут», або: «Там». Бо Божеє Царство всередині вас!»[1]
Як Царство Боже може бути в людині?
І знову ми звертаємося до слів Христа: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Копи хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства»[2]. Ісус розмовляв з Никодимом, який запитав про те, що можливо подумали і ви: «Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своєї матері знову й родитись?»[3] Ісус відповів: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже»[4].
Ці слова співзвучні зі словами пророка, який жив набагато раніше: «І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті»[5]. Інакше кажучи, Ісус і пророк говорили про чудову зміну серця і життя завдяки силі Божій.
Коли людина кається перед Богом у своїх гріхах, вірою приймаючи прощення через жертву Ісуса Христа, і визнає їх перед людьми, то її сумління очищується[6]. Її вже не гнітитиме відчуття провини за скоєне, бо тягар гріха з неї вже знято. Кожна людина, яка істинно вірує і визнає[7], що Ісус Христос – Син Божий (одна з Особистостей Триєдиного Бога) і єдиний Спаситель світу, отримує божественну природу[8] через Духа Божого[9].
І це чудове перетворення називається народженням згори[10]. Внаслідок цього народження людина звільняється від влади темряви і стає громадянином Царства улюбленого Сина Божого[11].
Багато людей перебувають під владою темних сил. Виконуючи бажання свого гріховного єства, вони чинять перелюб і, будучи розбещеними, впадають у всіляку мерзоту і хтивість; а чимало з них навіть вдаються до ідолопоклонства і чаклунства. Сили пітьми провокують заздрість, гнів, ненависть і ворожнечу між людьми. Всілякі релігійні секти і протистояння законній владі також породжені темними силами. Убивство, пияцтво, розгульні веселощі тощо – усе це породжено тілесними пожадливостями, якими керує князь царства цього світу – сатана. Люди, які таке чинять, не ввійдуть у Царство Боже, якщо не народяться згори, тобто не будуть преображені Духом Святим[12]. (Дух Святий – одна з Особистостей Триєдиного Бога, Яка звершує Свою особливу працю на землі після вознесіння Ісуса на небеса[13].) Якщо людина любить гроші[14] або прагне влади, їй також немає місця в Царстві Божому[15]. Кожна людина, яка живе на землі, так чи інакше колись порушувала Божі закони. Серед нас нема праведників, бо всі ми згрішили[16].
Плід Духа докорінно відрізняється від учинків плотських і проявляється в житті тих, хто помер[17] в Ісусі Христі для тілесних пожадливостей і кого преобразив Дух Божий. Цей плід – любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність і здержливість. У Царстві Божому ці чесноти не обмежені законами! Такі люди не вихваляються тим, що вони зробили, вони не дратують одне одного й не заздрять[18]. У Царстві Божому панує праведність, мир і радість[19].
Царство Боже – це Царство миру
Мирне Царство Христа не схоже на жодне земне царство чи державу. На землі є лише два духовних царства: царство сатани і Царство Боже[20]. Вони докорінно відрізняються одне від одного, тож ми не можемо одночасно належати до цих двох царств. Їхня відмінність така велика, що люди цього світу часто вважають Христових послідовників диваками через те, що вони не беруть участі у світській політиці, всіляких звичаях та гучних веселощах. Християн часто обмовляють і паплюжать[21]. Але громадяни Царства Божого знають, що навіть їхнього Царя – Ісуса Христа звинувачували брехливо, однак Він ніколи не лихословив у відповідь. Страждаючи, Він не погрожував тим, хто завдавав Йому великого болю. Весь суд Він віддав у руки Свого Небесного Отця, Який наприкінці часів судитиме всіх людей[22].
Ісус не чинив опору, коли Його розпинали, прибиваючи руки й ноги до хреста[23]. Він так полюбив кожного з нас, що пролив Свою святу кров на Голгофському хресті, щоб викупити й очистити від усіх гріхів кожного грішника, що звертається до Нього. Ми зцілилися Його ранами[24]. Він воскрес із мертвих[25], вознісся до Свого Отця[26] і тепер є Пастирем отари, Головою тих, хто смирився перед Ним і довірив Йому своє життя[27]. Він перебуває в наших серцях Духом Святим[28]. «Один-бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, – людина Христос Ісус»[29]. Послідовники Ісуса звертають свої молитви до Бога через свого Посередника – Ісуса Христа, Який навчав Своїх учнів молитися так: «…нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі»[30]. Якщо Ісус панує в серцях Своїх послідовників і керує їхнім життям, можна впевнено стверджувати, що для них Царство Боже почалося ще на землі.
Кожним царством керує цар або якийсь інший правитель. Кожна держава також має певний державний устрій. Як же влаштовано Царство Боже? Це ми спробуємо з’ясувати в наступному розділі.
[1] Луки 17:20,21
[2] Івана 3:3
[3] Івана 3:4
[4] Івана 3:5
[5] Єзекіїля 36:26
[6] 1 Тимофія 3:9; Тита 1:15; Євреїв 9:14; 10:22; 13:18; 1 Петра 3:16
[7] Луки 12:8
[8] 2 Петра 1:4
[9] 1 Коринтян 6:9-11
[10] Івана 3:3,7; 1 Петра 1:23
[11] Колосян 1:13
[12] Галатів 5:19-21
[13] Івана 14:16-18,26; Івана 15:26,27; Івана 16:7,8
[14] 1 Тимофія 6:10
[15] 3 Івана 1:9; Матвія 20:25-28; Марка 10:42-45; Луки 22:24-27
[16] Римлян 3:10
[17] Івана 12:24,25
[18] Галатів 5:22-26
[19] Римлян 14:17
[20] Матвія 12:24-28; Луки 11:14-20
[21] 1 Петра 4:4
[22] 1 Петра 2:23
[23] Матвія 27; Марка 15; Луки 23; Івана 19
[24] 1 Петра 2:24
[25] Матвія 28:6
[26] Дії 1:9
[27] 1 Петра 2:22-25
[28] Галатів 4:6
[29] 1 Тимофія 2:5
[30] Матвія 6:10