1. Місійна неділя І

Сьогоднішня неділя має означення “місійна”. Нині збирають кошти на матеріяльне забезпечення місійних діл у світі. Та чи це єдиний зміст сьогоднішньої неділі? Чи нема тут чогось важливішого, що не тільки торкнеться нашого гаманця, але головно – нашого життя?

Святий євангелист Матвій записав нам слова Ісуса Христа перед Його Вознесінням: Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! (Мт. 28:19-20).

У цих словах міститься велике доручення – євангелізувати ввесь світ. Як відреагували Апостоли та перші християни на це доручення? Відповідь на це знайдемо в Діях Апостолів. Історія первісної Церкви – це і є історія євангелізації – динамічної і ревної. Подібно було і в наступних століттях. Євангелізація була завжди в центрі інтересів Церкви. У країнах, які з часом ставали християнськими, завжди був живий інтерес до євангелізації. З тих країн відходили місіонери туди, де ще не проповідувалось Євангеліє. Багато місць на світі, де сьогодні християнство процвітає, було зрошене кров’ю тих місіонерів.

XX століття принесло дуже багато змін. Величезний економічний, технічний і науковий прогрес приніс чимало змін у життя суспільства. Також дві Світові війни і виникнення тоталітарних систем вплинули на розвиток суспільства. Ці обставини спричинили вступ невірства до традиційних християнських країн. Це дуже спрощене пояснення, але не хочемо тут зупинятися на перечисленні причин, чому сьогодні ввесь світ вважається за одну місійну територію.

* * *

Якби ми з глибокої віри робили що-небудь там, де ми є, то стали б місіонерами всюди: кожен на своєму місці. Ось гарне свідчення:

– З віддаленого села я отримав вістку, – говорить Д-р Ньюбіґін, єпископ Південноіндійської Церкви в єпархії Мадрас. – У ній були такі слова: “Єпископе, прийди до нашого села. Хочемо стати християнами”. Пішов я туди і спитав: “Ви – індуси, як вам спало на думку охреститися? Таж у вас ніколи не було місіонера. Що знаєте про християнську віру? І від кого?”

Люди сказали: “Це було так: кілька років тому тут був один європеєць. Великим свердлом він викопав для нашого села криницю. Походив з Німеччини. Був християнином. Ніколи на цьому не наголошував, та ми про це знали. Висвердлив нам ту криницю, і те, що для нас зробив, було пов’язане з його вірою.

Пізніше прийшов до нашого села чоловік, який роздавав усім, що вміли читати, книгу із заголовком: “Що буде з тобою, коли вночі помреш?” Нас це зацікавило. Ми не знали відповіді. Спільно читали ту книгу і роздумували над нею. Ми гадали, що кожна душа перевтілиться в якесь інше життя, але тут було сказано, що кожен мусить дати звіт Христові зі свого життя. Ми хотіли про це знати більше. Тому пішов до сусіднього села наш посланець. Там була християнська церковна спільнота. Ми сказали: “Пошліть нам когось, хто нам пояснить християнську віру”. Послали нам чоловіка, який був тут декілька тижнів. Тепер хочемо стати християнами…”

Єпископ Ньюбіґін питає: “Хто, властиво, був місіонером у тому селі? Чоловік, який викопав криницю, чи той, хто роздавав книгу, чи, може, це чоловік зі сусіднього села, який жив з індусами декілька тижнів і пояснював їм віру?

Навколо нас теж будуть навертатися люди до Бога, якщо все, що будемо робити і говорити, виходитиме з віри і ради Бога. Так станемо місіонерами у своєму середовищі. І до цього нас запрошує сьогоднішня неділя. Амінь.

Попередній запис

МАСМЕДІЇ: Наша відповідальність

Наступний запис

2. Місійна неділя II