«Так само диякони мають бути поважні, не двомовці, не багато віддані вину, не соромнозахланні, такі, що мають таємницю віри при чистім сумлінні. Отже, і вони нехай перш випробовуються, а потому хай служать, якщо будуть бездоганні. Так само жінки нехай будуть поважні, не обмовливі, тверезі та вірні в усьому. Диякони мусять бути мужі однієї дружини, що добре рядять дітьми й своїми домами. Бо хто добре виконує службу, той добрий ступінь набуває собі та велику відвагу в вірі через Христа Ісуса.»
Ми щойно почали рух злітною смугою; я вмостився на своє місце, роздумуючи, що авіакомпанія може запропонувати на сніданок. Несподівано літак зупинився. Після короткої паузи капітан вийшов на зв’язок. «Шкода, пасажири, – сказав він, і його голос був таким же роздратованим, як і ми всі. – Щойно отримав повідомлення. Є невелика несправність в електриці. Нічого серйозного, але ми повинні це налагодити. Нам треба повернутися назад і викликати техніка. Це займе приблизно двадцять хвилин».
Загалом, ці двадцять хвилин перетворилися на тридцять, потім у годину, і кінець кінцем засмучених пасажирів попросили вийти з літака, повернутися на вихідну позицію і випити чогось у кафе. Краще, ніж нічого, але це не те, що ми хотіли. Я не втомлююся дивуватися із суворого правила, через яке потрібно було повернутися назад навіть через незначну проблему. Це не перешкодило б польоту. Це не наразило б літак на небезпеку. І все це правильно, навіть якщо авіакомпанія занадто старається в дотриманні техніки безпеки, і для цього треба повернутися розчарованим у той же самий зал аеропорту, який ви покинули дві години тому. Ця заминка навела мене на думку про деякі моменти церковного життя, про які говорить нам Новий Заповіт: ми повинні постійно все перевіряти.
От, наприклад, особисті якості церковних керівників. Цей уривок перемикається з «єпископів» – тобто, мабуть, головних керівників або пастирів – на «дияконів». Це слово буквально означає «служителі». Звичайно, усі християни покликані служити один одному, і особливо це стосується керівників. Але на самісінькому початку (ця історія розказана в Діях 6) Церква призначила деяких людей, щоб організовувати і координувати повсякденне життя нового народу Божого. Це не означає, що вони не були також і учителями; насправді один з найперших «дияконів», Степан, мабуть, швидко став одним з найпотужніших проповідників ранньої Церкви, викликаючи таку ненависть, що став першою людиною, яка була убита за своє відкрите християнське сповідання. Цей уривок, мабуть, має на увазі дияконів, які також могли проповідувати Благу звістку. Їх адміністративні обов’язки важливі; але в ідеалі, як каже вірш 13, служіння повинне в результаті принести їм особливий статус і повагу, завдяки якій слухатимуть їх слова.
Головний зміст уривка – ряд критеріїв, за якими церква повинна перевірити, як пілот авіакомпанії оглядає до зльоту всі системи, характер людини перш, ніж йому або їй дозволять зайняти посаду (в. 10). Як ми бачили в попередньому уривку, від тих, хто займає посаду в будь-якій організації, чи банк це, гольф-клуб, ресторан або церква, очікується, що вони будуть зразком поведінки для всіх інших членів. Якщо так не буде – наприклад, секретар гольф-клубу звикне їздити автомобілем по майданчику для гри в гольф перед будівлею клубу, то рядові члени швидко зрозуміють, що нікому нецікаво, як ви поводитеся. І та перевірка, якій піддаються керівники церкви, згідно з цим уривком, подібна до перевірки літака перед вильотом – іншими словами, щойно вони приступили до своїх обов’язків, хвилюватися пізно. Позбавити повноважень таких людей важко, і це розхвилює і спокусить усю общину. Набагато краще дізнатися заздалегідь, чи є слабкості, на які треба звернути увагу. Перший з цих критеріїв стосується світогляду людини і його прояву в розмовах. Деякі люди, мабуть, завжди перескакують з однієї теми на іншу, і потім, забуваючи, що вони щойно сказали, говорять наступного дня прямо протилежне. Деякі легковажні, завжди обертають серйозні речі на жарт, як би маючи на увазі, що насправді немає нічого важливого. «Поважні» у віршах 8 і 11 (те, що це повторюється, показує, наскільки це важливо), не означає «нудні». Швидше це означає вироблену звичку як слід сконцентровуватися на важливих речах, а не проживати життя, ігноруючи серйозні проблеми. Павло використовує одне слово, яке я переклав, як «говорити сьогодні одне, а завтра друге»; буквально, «двомовність». Я був днями з однією людиною, яка повідомила мене про свою бесіду з іншою особою, але коли пізніше її співрозмовник також говорив зі мною, я дізнався про розмову зовсім інше. Така поведінка повністю підриває життєздатність і довіру общини. Керівники церкви, включаючи тих, хто займається важливими адміністративними справами, мають бути людьми, що звикли говорити правдиво і бути послідовними.
Потім згадуються пияцтво і жадність. Павло не каже, що керівники не повинні вживати алкогольні напої, але він чітко роз’яснює, що вони повинні знати міру – що часто означає, як показує досвід, «перш ніж пити, подумайте про ваш обов’язок». У Павловому світі, як і зараз у деяких країнах, чисту і здорову питну воду було важко дістати, і вино було природною, дешевою і відповідною заміною для багатьох людей того часу. Ця тема знову з’являється у вірші 23 розділу 5. Але, як з багатьма добрими речами, можна потрапити в пастку, у даному випадку через самовиправдання. П’яниця дуже незрілий: той, хто так ставиться до власного тіла, навряд чи схожий на людину, якій ви б повірили, що вона відповідально поводитиметься з іншими людьми та їх власністю.
З приводу грошей – що ж, кожен, хто дуже довго пов’язаний з будь-якою організацією, включаючи, на жаль, і Церкву, вимушений зауважити тісний і непереборний зв’язок грошей і влади. Ті, хто має справу з грошима, знаходять, що це приносить владу, владу, з якою вони мають бути надзвичайно обережними. (Церковний скарбник постійно повинен нагадувати собі, чи дійсно церква може дозволити собі зробити те чи інше, і часто йому хочеться знайти спосіб просунути проекти, які він або вона підтримує, заявивши, що всі інші збиткові.) Так само ті, у кого є влада, навіть у рамках маленької церковної общини, часто знаходять, що це дає їм можливість робити гроші. Давайте не робити з цього невірні висновки; нижче в посланні (5:17) Павло наполягає на гідній оплаті доброго служіння. Але призначені на керівництво мають бути людьми, які вже відомі як стримані, відповідальні і надійні. Вони не мають бути тими, хто не упускає додаткового випадку використати свій статус, щоб розбагатіти.
Усе це веде до головного твердження у вірші 9, який повторює 1:5: диякони повинні триматися за таємницю віри з чистим сумлінням. Це схоже на затвердження на кшталт того, що ваза (а) не повинна протікати, і (б) має бути поставлена на тверду опору, якщо може впасти. У керівників церкви має бути тверда опора в головному – таємниці віри; оскільки вони виконують це служіння, у них не має бути жодних прихованих моральних вад, які змусять їх відпасти від того, про що вони свідчать людям. Вираз «при чистім сумлінні» не означає, що вони ніколи не грішитимуть або не помилятимуться; він свідчить тільки про те, що в керівника мають бути глибокі і чесні стосунки з Богом і (відповідно) з церквою.
Вірш 11 викликає важке питання. Деякі думають, що це стосується жінок у сім’ї диякона, іншими словами, до його дружини: «диякони» у ті древні часи були завжди чоловіками. Інші, вказуючи зв’язок між віршами 8 і 11, думають, що ці жінки – диякониси, яких ми знаходимо, наприклад, у Рим. 16:1 (Фіва). Питання залишається, принаймні, відкритим. Так або інакше, ясно, що жінки розцінювалися не як безмовна публіка, але як люди з обов’язками і можливостями, своїми власними правами, як люди, від яких, як і від чоловіків, вимагалася зразкова християнська поведінка.
Як і в єпископів у віршах 1-7, сім’я в дияконів має бути зразковою. Було б не правильним сказати, що це означає жорстку сімейну дисципліну, яка наводить жах і давить на кожного, хто знаходиться в сім’ї. Вона має бути місцем життя, радості і веселощів, так само, як взаємної підтримки в добрі і погані часи. Але сім’я має також бути місцем, де є належна дисципліна і повага один до одного. Якщо диякони не можуть досягти цього у своїх власних сім’ях, маловірогідне, що вони зможуть це в церкві.
Ці критерії строгі, але необхідні. Я вважаю за краще чекати наступного літака, ніж летіти у тому, в якого один гвинт не закручений.