1. Читання Святого Письма – молитва

Коли на уроці релігії говорилося, що молитва – це розмова з Богом, один хлопець спитав: “Як Бог говорить?.. Я Його ще не чув!” Можливо, це питання цікавить багатьох, тільки якось стидаються про це запитати. Так, молитва – це розмова. У цій розмові знаю, коли говорю я, але ж коли говорить Бог?

Важливе питання, особливо коли хочемо почути Божу відповідь на наші проблеми й труднощі. А все дуже просто. Бог звертається до нас у різний спосіб – через голос сумління, через повчання священика, заохочення приятеля, через події дня і найголовніше – через Святе Письмо. Залежить тільки від нас, чи ми відповідно налаштовані, щоб бути готовими почути Його голос.

Спробуймо задуматися сьогодні, як можемо почути Божий голос через Святе Письмо – і так перетворити читання Божих слів на молитву.

* * *

Напевно кожен із нас має звичай регулярно читати Святе Письмо. Перечитуємо декілька віршів, може один розділ або декілька розділів і відкладаємо Святе Письмо на своє місце. Це нам дає багато інформації про Бога. Але це дуже академічне, сухе знання. Наповнює наш розум, але серце залишається мертвим.

Святе Письмо – це Боже слово, голос Божий. Святе Письмо опосереднює спілкування між Богом і Його дітьми у світі. Божі слова треба читати тілесними очима, але слухати внутрішнім голосом. Нам не слід приступати до читання Святого Письма без усвідомлення того, що вступаємо в розмову з Богом, отже до якоїсь другої частини нашої молитви, де залишаємо місце говорити Богові. Хто добре приготовився, той напевно почує, або, радше, відчує Божу відповідь на свої питання і просьби.

* * *

Якось телеграфічна компанія Вестерн Юніон дала до газети повідомлення, що шукає телеграфіста. Зголосилось багато людей. У встановлений день чекали у великій залі на розмову із завідувачем.

Коли один молодий чоловік увійшов до залу для очікування, той був уже цілком заповнений. По хвилині зауважив, що там вистукує в певному ритмі телеграфічний ключ. Тож відразу щез у дверях канцелярії завідувача. Коли через декілька хвилин вийшов, інші обурилися на нього: “Як це ви ввійшли першим, коли прибули останнім? Ми тут були ще за декілька годин перед вами”.

Молодий чоловік пояснив їм, що телеграфічний ключ транслював послання: “Хто розуміє цей сигнал, нехай увійде до приміщення”. Юнак відразу отримав роботу.

Хто уважний і кмітливий – той пожинає успіх. Якщо вигідно бути уважним і кмітливим у цьому світі, ще більше це вигідно в надприродному світі, оскільки це пов’язано з нашою вічністю.

Спробуймо, отже, читання Святого Письма розуміти як частину нашого молитовного життя. Навіть не залежить від того, скільки його читаємо – одну сторінку чи лише кілька віршів. Головне – дати в тишині простір Божим словам, щоб вони проникнули до нашого серця. Тоді зрозуміємо…

Скільки голосів, скільки звуків сприймаємо цілий день. Нехай, отже, так сприйнята молитва стане вступною брамою для прийняття Божого голосу. Амінь.

Попередній запис

2. Місійна неділя II

Наступний запис

2. Будьмо уважні до Божих слів!