БІБЛІЯ
- У цих чудових сторінках
- Захована велика таємниця.
- Який щасливий той народ.
- Якому Бог дав милість
- Щоби читати, мати страх
- Надіятись, молитись.
- А хто лишень глузує у своїх серцях –
- їм краще було б не родитись.
Вальтер Скотт
Віками християнство багато страждало від різноманітних думок і припущень. Люди з найкращими намірами пропонували багато різних ідей, намагаючись пояснити Слово Боже. Важко розібратись, у що вірити. Але Божі цілі не засновані на людських думках про те, що, як вони вважають, сказав Бог. Вони засновані лише на тому, що Він справді сказав. І якщо ці цілі повинні вплинути на все людство, вони повинні бути однаковими для кожної людини. Існує єдина основа Божого відкриття, “нитка єдиного розуміння”, яка робить християнство тим, чим воно є насправді.
Але християнство не означає одноманітність. Нерозумно робити висновок, що кожна людина буде розуміти Писання однаково. Розбіжності в розумінні існують тепер і будуть продовжувати існувати. Саме вони створюють базові принципи багатьох конфесій. Але в усіх істинно християнських церквах є спільна “нитка”. Фундамент істини є незмінним, і він повинен бути спільним для всіх справжніх християн.
Як місцева церква, ми, можливо, відрізняємось від інших церков у деяких своїх переконаннях. Однак існують певні специфічні якості, які визначають цю церкву як істинно християнську.
Наша церква є громадою віруючих, які притримуються спільних цінностей і схожих переконань як у речах, які є ортодоксальними, так і в речах, які є унікальними для нашої ситуації. Отож, з нашим зростанням у цих рамках християнського життя, наш напрямок буде утверджуватися в рамках певних спільних принципів. Наше зобов’язання як перед Богом, так і один перед одним буде базуватися на спільних біблійних переконаннях.
З християнської точки зору є лише одне авторитетне джерело цінностей, переконань і принципів. Цим джерелом є Біблія і воно є спільним для всіх нас. Тому, якщо ми хочемо прийти до єдиних висновків, на яких ми можемо ґрунтувати наше присвячення, ми повинні приймати Біблію як точне і авторитетне джерело. Яким би не було наше досягнення в дослідженні церковного життя, ми повинні перш за все розуміти, що всі навчання базуються на Біблії. Вони були розвинуті через ретельне вивчення та дослідження, і утвердились через випробування практикою, яка узгоджується з біблійною істиною. Представляючи це дослідження, ми допускаємо, що дослідник істини притримується наступного фундаментального принципу християнської віри: Біблія є авторитетне та натхненне Слово Боже.
Для християнина Біблія є основою для віри і практики в житті. Без цього принципу наше дослідження втрачає будь-який зміст. Люди мають свободу виражати різні думки в другорядних питаннях. Але для того, щоб існував фундамент християнства, існують постулати, в яких згоду повинні мати ми всі. Ми називаємо ці постулати основами.
Цей матеріал не був розроблений для того, щоб визначити і навчати тих речей, які є основами християнства. Нашою метою є визначення тих постулатів, яким присвятила себе наша місцева християнська громада. Прийнявши основи істини про покаяння, спасіння через благодать, водне хрещення і т.д., ми зробимо спробу пояснити деякі речі, які є життєво необхідними для здорової церкви та здорових стосунків у ній.
Доктрини, які ми розглянемо, представляють те, чого ми притримуємось як спільнота віруючих. Це присвята як Ісусу Христу, так і один одному, і вона базується на нашому розумінні Біблії. Завдяки цьому розумінню ми можемо бути впевнені, що ми будемо твердо стояти разом у Господі як один народ.
Основа нашого навчання повинна бути спільною для всіх нас. Одне джерело, одне авторитетне відкриття, яке не лише доступне для всіх нас, але і необхідне нам, має бути в основі нашого присвячення.
“Усе Писання Богом натхнене і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діли готова” (2Тим. 3:16,17).
У цьому матеріалі ми торкнемося цих чотирьох біблійних передумов: навчити чіткого застосування Слова Божого в питаннях церкви; поглянути на свої недоліки у вірі; змусити себе, якщо потрібно, змінити свою позицію на біблійну; представити біблійну істину, яка навчить нас як це робити. Якщо у вашому житті є сфери, які не відповідають біблійній істині, то ми молимось, щоб Дух Святий виявив вам ці недоліки і щоб ви зробили своє присвячення відповідно до того, як цього навчає Біблія. Так само, якщо Бог виявить вам Свою істину, і необхідно буде зробити переоцінку в певних сферах, ми молимось, щоб Дух Святий допоміг вам бути чутливими до прийняття правди, виявленої в Божому Слові.
АВТОРИТЕТ БІБЛІЇ
При визначенні авторитету Біблії спершу слід встановити, що означає слово “авторитет”. Різноманітні тлумачення вказують, що це здатність впливати на думку, позицію чи поведінку. Очевидно, що Біблія не є всесвітньо прийнята як авторитетне джерело по кожному предмету, хоча можна сказати, що так воно повинно було б бути. Більшість людей дійсно сприймають Біблію як авторитетне джерело для життя. А там, де це не відбувається, з’являються помилки, приходять компроміси, і церква слабшає, стає поверхневою і зазнає поразки у виконанні своєї місії.
Біблія є Богом натхнена
Біблія – це натхнене Слово Боже. Запис про це можна знайти в самій Біблії. Тут сказано, що лише Бог є джерелом того, що ми читаємо в Писанні. Розглянемо два місця з Писання:
“Усе Писання Богом натхнене, і корисне для навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова” (2Тим. 3:16,17).
“Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим” (2Пет. 1:21).
В обох віршах чітко видно, що слова Писання прийшли особисто від Бога через людей. Бог надихнув ці слова і побудив цих мужів записати їх. У результаті ми маємо надійний запис Божого об’явлення про Його особу і Його роботу, на що ми можемо покладатись як на істину. Ці слова згодом були вірно й уважно переписані безліч разів людьми, чиєю єдиною ціллю було донести цю істину до інших. Їхня рішучість підтримувати цілісність і чистоту того, що вони записували, відображена в багатьох історичних записах. Тому ми впевнені, що біблійні записи в їх оригінальному вигляді були дані Богом для користі людства.
Свідчення Ісуса Христа
Один з найважливіших доказів, який ми використовуємо для того, щоб абсолютно довіритись авторитету Біблії, є те, що Ісус приймав її авторитет. Є дуже багато місць у Біблії, де згадується, що Ісус використовував Писання, як підтвердження законності та достовірності того, що Він навчав. Якщо ми приймаємо Його як Господа і Бога, то було б важко уявити, що Він посилався б на біблійні записи як на достовірні, якщо б вони такими не були. Наступний список – це зразок посилань Ісуса на Слово Боже. Зауважте, що в тих сферах, де вчені мужі насміхались над Писанням, Ісус досить впевнено приймав його авторитет.
- Ів. 10:35 – “Писання не може порушене бути”:
- Мт. 15:3 – Це – “Божа заповідь”.
- Мт. 15:6 – Це – “Боже Слово”.
- Мт. 5:18 – “…жоден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все”.
Під час Свого земного служіння Ісус постійно посилався на Писання Старого Заповіту, коли Він навчав людей та спростовував твердження тих, хто протистояв Йому (див. Мт. 12:3, Мт. 21:16, Мт. 22:3, Лк. 17:29, Лк. 11:51, Мр. 12:26).
Також очевидно, що Ісус вірив, що Мойсей – автор П’ятикнижжя, вірив в історію Йони, а також у всесвітній потоп та створення світу, як це описано в Книзі Буття (див. Мт. 19:8, Мт. 12:39, Мт. 24:37, Мт. 19:1-6, Ів. 7:19, Мр. 12:29-31).
Отож, ми маємо твердий біблійний доказ. Ісус вірив, що Старий Заповіт – це Боже Слово. Записи Нового Заповіту показують, що мужі, яких Ісус вибрав, щоб нести Його вістку (апостоли), писали з переконанням, що вони є під керівництвом Святого Духа. Якщо ми приймаємо Ісуса, ми повинні прийняти Його свідчення стосовно Старого Заповіту. Тим більше ми повинні слідувати Його настановам, що дані через Його послідовників, яких Він Сам вибрав. Ці мужі вірно описали духовну спадщину, яку ми маємо завдяки Його життю, вплив, який Його наука повинна мати на наше життя і той напрямок, який Ісус встановив для Своєї Церкви.
Висновок очевидний. Ісус прийняв і утвердив авторитет Писання як такого, що походить від Бога.
Переконливе свідчення Божого мислення
Іншим доказом, що впливає на наше прийняття Біблії як Божого Слова, є досить простий але сильний аргумент, який Божі мужі застосували щодо “натхнення Богом Писання”. Ось свідчення Чарльза Веслі, одного з найбільших християнських місіонерів вісімнадцятого століття:
“Біблія повинна бути винаходом або добрих людей чи анголів, або поганих людей чи диявола, або Бога. Тому:
- Вона не може бути винаходом добрих людей чи анголів, бо вони не створили б книги, постійно пишучи: “Так каже Господь”, якщо б це було їхньою вигадкою.
- Вона не може бути винаходом поганих людей чи диявола, бо вони не могли б створити книги, яка дає заповіді про добро, забороняє грішити і посилає їхні власні душі до пекла на вічні віки.
- Тому я роблю висновок, що Біблія була дана через Божественне натхнення.” (Роберт Бартнер, Роберт Чайлз, “Конспект теології Веслі”).
Безліч інших людей прийшли до такого ж висновку. Не в наших силах описати чи представити їхні свідчення. Достатньо сказати, що ми можемо повністю опиратися на авторитет Слова Божого.