Ця книга спирається на чотири фундаментальні істини.
1 Той факт, що ми живі, доводить, що в Бога все ще є мрія для нас
Ні про що не мріють лише мерці. Зрозуміло, мрії слід співвідносити з реальністю нашого віку, стану здоров’я та життєвого досвіду. Але мрія – це не більше ніж надія, навіть якщо вона залишається єдиним підґрунтям для сповненого сенсу майбутнього.
Один із найбільш розпачливих листів у своєму житті я отримав від чоловіка з в’язниці, який розповів, що від нього повністю відвернулася сім’я. У дитинстві його лупцював батько-алкоголік, і хлопчик часто піддавався приниженню та глузуванням. Він страждав від сексуального та фізичного насильства з боку двох членів власної родини. Сором та почуття відчуження і так були нестерпними, але у дванадцять років його помістили в інтернат, де він пережив ще більше насильства. Значну частину свого життя цей чоловік провів у психіатричних лікарнях, де його тримали в ув’язненні та накачували медикаментами.
Почувши мою проповідь «Доторкаючись до недоторканного», він хотів кричати і плакати, але боявся, що за це його повністю ізолюють. Ось, що він мені написав:
«Я вже не хвилююся про те, чи пам’ятає про мене світ. Він швидкий на неприйняття таких зневажених і принижених, як я. Християни чинять так само. Ось чому я ніколи не міг нікому довіряти і не відчував, що комусь є до мене діло. Я ніколи по-справжньому не знав, що таке спокій та любов. Я злий через побачену несправедливість. Мені мільйон разів говорили, що я маю перестати виправдовувати свої вчинки, але люди не розуміють, що коїться в моїй душі.
Я шкодую, що не помер, і мені довелося побачити це життя. Краще би Бог ніколи не створював людину. Для мене життя – це темрява без будь-якого виходу.
Я завжди ненавидів християн, тому що, скільки б я не просив Ісуса Христа допомогти мені, у мене було таке відчуття, що все це висить на волосині. Я прочитав Біблію та вивчив напам’ять деякі вірші, але не в змозі прийняти Бога або довіряти Йому та Його Слову. Найчастіше я відчуваю себе не одним із Божих обранців, а приреченим на вічний осуд і навіть відлученим від Бога. Але все ж у мені ще жевріє віра, і я сподіваюся, що Богу не байдуже.
Мої емоції в ланцюгах і кайданах. Мені вже давно варто було звернутися до вас по допомогу, але я постійно вишукував у вас недоліки. Мені все ще не віриться, що я можу бути комусь цікавий.
Життя завдало мені всіх ударів, яких могло. Я не знаю, що значить любити, і все, про що можу думати, – це хибне так зване суспільство та продажний уряд, який відіграв велику роль у всьому, що відбувається. Я сповнений гіркоти та жалю. Складно знайти людину, настільки ж бридку, як я. Мені хотілося б відшукати когось, на кого можна покластися і хто зможе ввірити мене в Божі руки.
Мене нудить від життя. Я хочу знайти якийсь вихід. Як же хочеться, щоб це був лише сон, від якого я одного разу прокинуся! Допоможіть мені!»
З глибиною болю автора цього листа, який розповів мені свою жахливу історію, можуть ототожнити себе тисячі людей. Його мрія була розбита чужими гріхами. Він має право сердитися. Чи залишилася в Бога мрія для цього чоловіка? Так, його надія не втрачена. У нього, як і раніше, залишається причина продовжувати жити.
Біблійний Йосип може дати слабкий проблиск надії такій людині. Тонкий промінчик світла, що виходить з єгипетської темниці, проникає в його тюремну камеру в Нью-Джерсі. Наскільки нам відомо, Йосипові не довелося стикнутися із сексуальним насильством, експлуатацією та довгим ув’язненням, але він був несправедливо покараний і провів два роки у в’язниці. Проте Бог був із ним.
Багато з тих, хто бачив, як руйнуються їхні мрії, взагалі перестали мріяти. Але Бог сильний замінити зламану мрію Своєю власною.
Як показує досвід, багато людей занадто легко відмовляються від своєї мрії. Вони завжди надто швидко здаються. Наші мрії містять у собі як сміх, так і плач, бо нам добре відомий біль від того, як все виглядає насправді, і перспективи того, як все могло би бути.
Дивлячись на життя Йосипа, ми побачимо, що Бог постійно перевизначає наші нездійснені мрії, коригує їх або замінює на інші. Але Його особлива мрія – для Йосипа та для кожного з нас – обов’язково встоїть.
2 Ми маємо дозволити Богові відкрити Його мрію щодо нас
Через молитву та вивчення Його Слова ми можемо розвинути близькі стосунки з Богом, які даватимуть нам надію за будь-яких обставин. Можливо, Божа мрія зараз полягає просто в тому, щоб ви стали шанувальником, який приділяє Богові увагу та час, як Він на те заслуговує. Зрештою ви навчитеся служити Йому й іншими різними способами, будувати взаємини та кар’єру. Сьогодні ж ваша мрія таємна – лише між вами та Богом.
Можливо й таке, що ваша мрія колись здійсниться, але зараз її відтерміновано або Бог повів вас в іншому напрямку. Деякі з тих, хто читає ці рядки, можуть відчути, що Бог дає їм нову мрію, про яку вони ніколи раніше не думали. Хай там як, кожен із нас усе ще може мріяти.
Одне з питань, на яке я спробую відповісти, розглядаючи історію Йосипа, звучить так: «Як відрізнити мрію, що дана нам Богом, від наших власних мрій?» Це складне запитання, на яке непросто відповісти, але ми мусимо спробувати.
3 Нам усім доводиться жити з нездійсненими мріями
Багато людей вважають себе приреченими на вічне розчарування лише тому, що життєві обставини не дали здійснитися мрії, яка колись народилася в їхньому серці. Це не так. Навіть тим із нас, кому пощастило побачити, як здійснюються багато їхніх мрій, як і раніше, доводиться миритися з фактом, що ми не зможемо здійснити все, на що сподівалися, або в усій повноті стати такими, як нам хотілося б.
Питання не в тому, чи залишаться в нас нездійснені мрії, а в тому, як ми сприйматимемо втрати. Наше розчарування може стати Божим закликом. Нас можуть бентежити перепони, що вкривають наш шлях, але для Бога, Який бачить кінець від самого початку, навіть посеред джунглів є стежка.
4 Якщо Бог обрав для нас мрію, то ніщо не зможе перешкодити їй здійснитися
Цілком усвідомлюючи, що є багато людей, чиї мрії були розбиті чужими гріхами, я все ж таки переконаний у тому, що ніщо, крім нашого власного непослуху, не зможе зруйнувати дану Богом мрію. Він ураховує всі людські недоліки і, даруючи нам мрію, узгоджує її з нашим минулим, усіма несправедливостями та випробуваннями, з якими ми стикаємося. У разі потреби Бог переглядає наші мрії та вносить до них зміни відповідно до обставин.
Ми побачимо, що Йосип отримав мрію від Бога, яка багато разів згасала, перш ніж здійснитися. Але її було дано Богом, і тому врешті-решт вона здійснилася, хоча для цього знадобилося понад двадцять років!
Якби ми мали змогу запитати в Йосипа його думку, то почули б: «Бог більший за помилки наших батьків, братів та сестер або несправедливі вироки суду».
А потім би він додав: «Бог використовує зло для досягнення Своїх цілей, коли наша віра здатна побачити більш масштабну картину Його волі та намірів».
Є час жити і час помирати. Також є час мріяти. І цей час – просто зараз.