Нещодавно мені довелося прожити місяць у чудовій маленькій країні – Новій Зеландії. Там у мене був майже такий же автомобіль, як і вдома. Такі ж чотири колеса, сигнал та кермо.
Проте вести машину треба було по-іншому. Новозеландці їздять з лівого боку дороги («по-іншому» не завжди значить «неправильно»). Я повинен був змінити свій спосіб мислення: «Тримайся лівого боку, а не правого!» Я постійно собі нагадував: «Спостерігай за машинами, які проїжджають праворуч!» Я б ніколи не добрався до місця призначення, якби не змінював свого способу мислення й навичок водіння.
Так само, даючи пораду з позиції віри, слід перемінити хід мислення. Вам треба докласти всіх зусиль, щоб відкинути світську філософію і поєднатися думками з Євангелією. Коринтянам, чия культура та суспільство були тілесними і світськими, Павло писав, що в Христі людина стає іншою особою; все стає новим (2Кор. 5:17).
Біблійне душеопікунство не змішує непристойність із набожністю (подібно людині, що веде машину з правого боку, а потім переїжджає на інший бік дороги, щоб зручніше милуватися краєвидом). Даючи настанову з погляду Євангелії, людина зобов’язується йти лише Божою стежкою, незалежно під того, що подумають інші.
Сьогодні багато християн перебувають у непевності. Дотримуючись гуманістичних принципів, вони захищають і підтримують той стиль життя, який не може бути схвалений Богом. Даючи настанови іншим, вони керуються світськими моделями, пристосовуючи свої поради до вчення людей, життя яких повністю суперечить Святому Письму.
Ці «психотерапевти» можуть процитувати декілька віршів з Біблії то тут то там у своїй мові, щоб наче освятити поганську систему, проте не беруться втілювати чисті біблійні настанови в життя. Божий підхід до наших проблем відрізняється від людського.
У чому ж різниця між біблійним душеопікунством та світською психотерапією? Яку позицію обираєте ви, присвячуючи своє життя Христові?
Душеопікунство з біблійної позиції визнає авторитет Божого Слова
Тільки-но ми визнаємо, що Біблія – це Божа «психіатрія», як левова частка життєвого безладдя зникає.
Саме зараз мені необхідно сказати дещо, що стане вам у пригоді, коли ви допомагатимете іншим людям. Якщо наш Бог є Бог добрий, – а я в цьому переконаний, – то Його заповіді також добрі. Можливо, людині, яка запитує: «Що, на твою думку, мені слід робити?», не подобається ваша порада (а ви знаєте, що ця порада погоджена з принципами Святого Письма). Однак, якщо ця людина приймає авторитет Божого Слова, ви можете давати чіткі настанови. Коли порада ґрунтується на Божому Слові, не треба сумніватися в її мудрості. У світській психотерапії лунає багато суперечливих голосів, і всі вони прагнуть домінування, проте жоден з них не звучить переконливо.
Професор Д. Л. Розенхан, наприклад, провів такий експеримент. Він помістив вісім здорових добровольців, один з яких був психіатром, у вісім різних палат психіатричної лікарні, і попросив їх поводитися нормально. Більшість пацієнтів відразу помітили, що ці восьмеро – самозванці, бо їхні дії були раціональними, а слова мали сенс. Проте жоден з лікарів не розпізнав симптоми нормальності. Професор Розенхан відзначив: «Не можна надто покладатися на будь-який діагностичний процес, який так легко припускається величезних помилок такого роду».
Світський психоаналіз, який діє за принципами Зиґмунда Фрейда, потребує в середньому 6-8 років для досягнення лише часткових результатів лікування. Одна третина пацієнтів, які пройшли через психоаналіз, врешті-решт отримують «зцілення», друга третина одержує часткову допомогу, а іншій третині психоаналіз не допомагає взагалі. У такому ж відсотковому відношенні щодо «зцілення» знаходяться й ті люди, які зовсім не отримали професійної допомоги.
Втім, хочу пояснити: я вступаю в бій не з сучасною психіатрією, а лише з тими напрямками лікування й філософії, які суперечать настановам Божого Слова – Біблії. Слово «психіатрія» походить від двох грецьких слів: psyche (душа) і iatra (лікування). Дослівно це перекладається «лікування душі». Цілком зрозуміло, що Бог схвалює психіатрію; Він хоче, щоб наші душі були здоровими та неушкодженими. Але ось що головне: Боже Слово – це єдине джерело істинного та вічного зцілення душі.
Сьогодні зростає кількість психіатрів, які віддані принципам Слова, і одночасно використовують психіатрію як засіб для лікування. Той, хто приймає авторитет Слова, вірить, що Воно натхненне Богом; Біблія – це не просто один із багатьох вдалих методів лікування душі. Це єдиний шлях до повноти й щастя. Займаючись душеопікунством та працюючи з людьми вже більш тридцяти років, я дійшов такого висновку: навіть якби я й не був християнином, не вірив, що цілком і повністю несу відповідальність перед Богом, я давав би такі ж поради і вказівки. Я переконаний у тому, що людям необхідні постанови Божого Слова, щоб життя було добре налагодженим, змістовним і мало сенс.
Біблія говорить, що наша головна проблема – це відчуження від нашого Творця, тобто гріх. Це застаріле й рідковживане слово ледве можна знайти в словниках світської психіатрії. Однак деякі психіатри звертаються до поняття гріха. Карл Меннінджер, психіатр славетної Меннінджерської клініки, писав у своїй книзі «Що сталося з гріхом?» наступне:
«Я вважаю, що є «гріх», який не підпадає під такі категорії, як «злочин», «хвороба», «правопорушення», «відхилення». Це аморальність; неетична поведінка; недобрі справи. Я сподіваюся довести, що поняття «гріх» варто зберегти, як і саме слово «гріх», яке зараз поволі починає знову сприйматися суспільством. Я хотів би посприяти подальшому розвитку цієї тенденції».
Подолання прірви, що існує між Богом та нами, відчуження між людьми – одне з найважливіших питань, на які Святе Письмо проливає світло. Критики Біблії, які заявляють, що релігія створює концепт вини і нав’язує людям почуття провини, не усвідомлюють, що хрест Ісуса Христа забезпечує викуплення та прощення, знищуючи тягар людської провини. Колись давно Августин сказав: «Ти створив нас для Себе, о Боже, і наше серце не має спокою, аж доки не знайде його в Тобі».
Біблія – це путівник моральної поведінки
Дехто вважає заповіді Святого Письма нездійсненною мрією, чимось хорошим і добрим, піднесеним та шляхетним, проте зовсім непрактичним для сьогодення. Інші сприймають їх як рівень, до якого треба прагнути, але досягти якого нереально й неможливо. Я розумію, що життя багатьох людей дуже далеке від стандартів Слова, але в цьому не Божа вина. Він не вимагає від нас неможливого; скоріше ми не змогли досягти тої міри щастя, яку Він хоче нам дати. Як сказав одного разу Г. К. Честертон: «Випробувавши християнство, у ньому не виявили недоліків; виявили, що воно важке».
Якось після того, як я говорив про вірність у шлюбі, до мене підійшла приваблива, гарно вдягнена жінка середнього віку й промовила: «Стосовно вашої проповіді сьогодні вранці…» Вона зробила паузу, а потім її лице спалахнуло, й вона додала: «Я намагалася… не виходить!»
Дещо здивований її словами, я поцікавився «Що ви намагалися робити?»
«Ну, я пробувала жити за Біблією, але в мене не вийшло!»
Настанови Святого Письма діють лише тоді, коли ви співпрацюєте з Богом, прагнучи робити те, що Він хоче. Ви не машина, щоб механічно виконувати волю свого винахідника; ви – особистість, створена за образом Божим, із власною волею, розумом та емоціями. І найголовніше, вам дано велике право вільного вибору; ваші рішення впливають на ваше майбутнє.
Бог говорить: «Цей шлях веде до щастя. Йди ним». Разом з цією настановою на вас сходить сила Святого Духа, Який дає вам можливість піднятися над трясовиною вашої старої гріховної натури. Старий вигук: «Я не можу змінити себе!» потопає в хорі голосів тих, хто вже має досвід: «Я зовсім інший, бо Христос змінив моє життя і поставив мої стопи на тверду Скелю».
Даючи другові пораду, яка ґрунтується на Біблії, ви маєте виходити ось із чого: Бог сказав те, що Він хотів сказати, і хотів сказати саме те, що сказав. Бог не закриває очі на наш гріх чи провину, але Він дає прощення й допомагає перебороти бажання старої природи. Наш люблячий Бог бажає Своїм дітям тільки добра.