Безмежно далекий та трансцендентний святий Бог не залишає людину на самоті. Господь виявляє Свою присутність різними способами в Старому Завіті. Іноді Його присутність проявляється через посланців – ангелів:
- Аврааму з’явився ангел, який спинив жертвоприношення Ісака (Бут. 22:11);
- у книзі Буття читаємо, що Яків зустрів ангелів Божих (Бут. 32:2);
- інколи – у сні (Сон Якова: «…ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній. І ото Господь став на ній і промовив: Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, Я дам її тобі та нащадкам твоїм… І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі» (Бут. 28:12-14);
- так само і Мойсеєві з’являється Бог через ангела в огняному полум’ї: «І явився йому Ангол Господній у полум’ї огняному з-посеред тернового куща. І побачив він, що та тернина горить огнем, але не згорає кущ. І сказав Мойсей: Зійду но, і побачу це велике видіння, чому не згорає та тернина? І побачив Господь, що він зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: Мойсею, Мойсею! А той відказав: Ось я! І сказав Він: Не зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята! І сказав: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова! І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога!» (Вих. 3:1-6).
Окрім особистих об’явлень окремим особам, Господь, як читаємо в старозавітних книгах, перебуває «серед» Свого вибраного народу:
- Коли Мойсей благає Бога про милість: «Та й скаже до мешканців цього Краю, які чули, що Ти Господь серед цього народу, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі» (Чисел 14:14).
- «Бог на Божім зібранні стоїть, серед богів Він судить» (Пс. 82:1).
Поетична мова Старого Завіту вживає багато антропоморфізмів, говорячи про Бога. Одним із них є часто вживане слово «лице» Боже.
- «За Тебе промовило серце моє: Шукайте Мого лиця! тому, Господи, буду шукати обличчя Твого: не ховай же від мене обличчя Свого, у гніві Свого раба не відкинь! Ти був мені поміч, не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасіння мого» (Пс. 27:8-9).
- «Господи, в ласці Своїй Ти поставив мене на горі моїх сил. Як лице Своє Ти заховав, то збентежився я» (Пс. 30:8).
- «Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене, і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене» (Пс. 69:17-18).
Про Мойсея читаємо, що він говорив віч-на-віч з Богом: «І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого» (Вих. 33:11; так само Втор 34:10).
Бог застерігає народ щодо послушності: «І заведу вас до пустині народів, і буду там судитися з вами лицем до лиця» (Єз. 20:35).
Після виходу з єгипетської неволі ізраїльський народ прямує до обіцяної землі. Упродовж усього цього часу Бог супроводжує ізраїльтян. Як ми уже бачили, Бог наказує спорудити переносний ковчег та намет зборів (скинію) разом із жертовником. Намет зборів був поділений на дві частини: в одній стояв стіл (жертовник) з лампадкою, а в другій – золотий ковчег із Свідоцтвами чи таблицями завіту та двома херувимами на ковчегу. Як читаємо в книзі Виходу, Бог перебував у Ковчегу. Оскільки народ був у дорозі, намет зборів був переносним. Божа присутність у вигляді хмари наповнювала Ковчег або ішла перед народом, вказуючи дорогу: «А хмара закрила скинію заповіту, і слава Господня наповнила скинію. І не міг Мойсей увійти до скинії заповіту, бо хмара спочивала над нею, а слава Господня наповнила скинію. А коли підіймалася хмара з-над скинії, то Ізраїлеві сини рушали в усі свої подорожі. А якщо хмара не підіймалася, то не рушали вони аж до дня, коли вона підіймалася, бо над скинією вдень була хмара Господня, а вночі був огонь у ній, на очах усього Ізраїлевого дому в усіх його подорожах!» (Вих. 40:34-38).
Божа присутність продовжує перебувати в переносному наметі навіть за царювання царя Давида. У книзі пророка Самуїла читаємо, що Давид хотів збудувати дім (храм) для Божого ковчегу, але Бог, через пророка Натана, відмовляється від задуму Давида. Натомість Бог обіцяє благословити царя та його потомство, яке збудує дім для імени Господнього:
«І сталося, коли цар осів у своєму домі, а Господь дав йому відпочинути від усіх ворогів його навколо, то цар сказав до пророка Натана: Подивися, я сиджу в кедровому домі, а Божий ковчег знаходиться під завісою! І сказав Натан до царя: Усе, що в серці твоїм, іди й зроби, бо Господь з тобою. І сталося тієї ночі, і було Господнє слово до Натана, кажучи: Іди й скажеш до раба Мого, до Давида: Так сказав Господь: Чи ти збудуєш Мені дім на Моє пробування? Бо Я не пробував у домі від дня виведення Мого Ізраїлевих синів з Єгипту й аж до цього дня, але ходив у наметі та в шатрі. Скрізь, де ходив Я поміж Ізраїлевими синами, чи промовив Я хоч слово з яким із Ізраїлевих племен, якому наказав Я пасти народа Мого, Ізраїля, говорячи: Чому не збудували ви Мені кедрового дому? А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм, над Ізраїлем. І був Я з тобою в усьому, де ти ходив, і вигубив Я всіх ворогів твоїх з-перед тебе, і зробив тобі велике ім’я, як ім’я великих на землі. І встановив Я місце для народу Мого, для Ізраїля, і він пробуватиме на своєму місці, і не буде вже непокоєний, і кривдники не будуть більше гнобити його, як перед тим. А від того дня, як Я настановив суддів над народом Моїм, Ізраїлем, то Я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх. І Господь об’являє тобі, що Господь побудує тобі дім. Коли виповняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поставлю по тобі насіння твоє, що вийде з утроби твоєї, і зміцню його царство. Він збудує дім для Ймення Мого, а Я зміцню престола його царства навіки. Я буду йому за Батька, а він буде Мені за сина. Коли він скривить дорогу свою, то Я покараю його людською палицею та поразами людських синів. Та милість Моя не відхилиться від нього, як відхилив Я її від Саула, якого Я відкинув перед Тобою. І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій буде міцно стояти аж навіки!» (2Сам. 7:1-16).