У біблійному старозавітному значенні Бог є повністю інший від усього творіння. Його не можливо закрити чи помістити в якісь рамки. Будучи головною характеристикою Бога, святість не «витісняє» інші Божі атрибути, такі як доброту чи справедливість. Святість співіснує з ними та виявляє себе через них: Божа святість проявляється через Його доброту та справедливість, та й навіть у Його гніві Бог залишається святим.
Ідея святості як відокремлення від звичних, буденних речей багаторазово пересікає сторінки Старого Завіту. Так, як ми бачили, Бог наказує Мойсеєві спорудити намет та помістити в ньому вівтар – місце перебування слави Божої – Божої святості. Пізніше новозбудований храм в Єрусалимі буде містити «святе святих», куди тільки первосвященик зможе увійти і тільки один раз на рік. Біля намету, а згодом і біля храму, будуть чітко позначені різноманітні території, призначені для окремих категорій людей: окремий двір для язичників-чужинців (неєвреїв), окремий двір для жінок, ще інший для чоловіків і ще інший для священиків. Так, як сказав один автор, «у Старому Завіті святість збільшується із збільшенням відстані. Чим більша святість, тим більша відстань (Бога) від людини»[1].
Божа святість по-різному виявляється та описується в Старому Завіті. Пророк Ісая наступними словами описує нам видіння, в якому ангели проголошують Божу святість:
«…бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм. Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав. І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його! І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом!» (Іс. 6:1-4).
У цей самий момент Ісая відчуває свою недостойність бути присутнім біля могутності трисвятого Бога. Проте Бог очищає Ісаю, посилаючи Свого ангела:
«Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота! І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника. І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений» (Іс. 6:5-7).
Саме в пророка Ісаї ми знаходимо прикметник святий найбільше разів, порівняно з іншими старозавітними книгами, щоб описати Бога. Бог – Святий Ізраїлю – постійно протиставлений «бунтівному» та неслухняному народові, який не хоче коритися Божим заповідям (пор. Іс. 30:1,9). Святий Ізраїлю, через вірного пророка Ісаю, нагадує ізраїльтянам про Своє милосердя та водночас погрожує карами для непокірних: «Горе синам неслухняним, – говорить Господь, – що чинять наради, які не від Мене, і складають умови, та без духу Мого, щоб додати гріх на гріх… Бо це неслухняний народ, це брехливі сини, сини, що не хочуть послухати науки Господньої, що говорять провидцям: Не бачте! а пророкам: Не пророкуйте правдивого нам, говоріть нам гладеньке, передбачте оманливе, уступіться з дороги, збочте з путі, заберіть з-перед нас Святого Ізраїлевого! Тому промовляє Святий Ізраїлів так: За те, що ви нехтуєте оцим словом, і надію кладете на тиск та крутійство, і на це опираєтеся, тому буде для вас ця провина, як вилім, що має впасти, що зяє на мурі високім, що нагло, раптовно приходить руїна його!» (Іс. 30:1,9-13).
У книзі Виходу, після того як ізраїльський народ, ведений Мойсеєм, перейшов через Червоне море та побачив загибель своїх ворогів-єгиптян, котрих Бог потопив у морі, Мойсей звеличив Господа піснею, прославляючи могутність і святість Бога: «Хто подібний Тобі серед богів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препрославлений святістю? Ти в славі грізний, Чудотворче!» (Вих. 15:11).
Так само і в книзі пророка Самуїла Анна, мати майбутнього пророка, визнає Бога як святого: «Немає святого, подібного Господу, немає нікого, крім Тебе, і скелі немає, як Бог наш!» (1Сам. 2:2).
[1] Frederick L. Coutts. Essentials of Christian Experience (London: Salvationist Publishing and Supplies, 1969), 12.