«Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами» До євреїв 12:1.
ТЕРАСИ ІЗ КРАЄВИДОМ НА ЗЕМЛЮ
Я минав групки людей і чув, як вони між собою розмовляють. Це було схоже на шум і гамір людей в аеропорті чи на залізничному вокзалі. Виглядало, що вони на когось очікують і готуються до зустрічі. Лунали фрази, на кшталт: “Ми так учинили, бо знали, що йому це сподобається”, “Почекаймо, що він скаже, коли це побачить” тощо.
Було очевидно, що люди готують прекрасний будинок чи для члена своєї родини, чи для близького друга. Вони розмовляли про когось, хто невдовзі мав тут з’явитися. Вони надзвичайно хвилювалися через прихід людини, яка мала тут оселитися. Як я вже згадував, у Небі існує щось на кшталт центру інформації, завдяки якому люди можуть дізнаватися, чи хтось із дорогих їм людей має невдовзі прибути в Небо. Такі центри за формою подібні на величезні мушлі, збудовані зі світлих блоків. Вони були масивні й важкі, проте одночасно прозорі. Кожен із таких блоків мав інший відтінок, переважали бурштиновий і золотий кольори. Вони виблискували і виділяли приємний аромат – запах Бога.
У ту ж мить було оголошено про прибуття якоїсь людини. На неї чекав великий натовп. Я ж якимось надприродним способом отримав знання, що новоприбулий – духовна особа, яка багато років свого життя присвятила служінню Церкві. Він наближався до цього місця і вже перейшов через заслону з хмар. А серед зустрічаючих запанувала велика радість і здивування.
У Небі є тераси, з яких можна бачити те, що відбувається на землі. Люди приходять сюди спостерігати за молитвами, які возносяться з землі. Вони здіймаються вгору, мов хмарки.
Мешканці Неба спостерігають за народженням і одруженням людей на землі. Вони заохочують і підбадьорюють нас, додають сміливості й підтримують.
ДІАМАНТОВІ КОЛЬОРОВІ ДЗВОНИ
Мені було показано небесні дзвони, що творять дуже гучні та чудові звуки. Вони виглядали, як діаманти, і були близько п’яти метрів як у висоту, так і в ширину. Їх було підвішено на стовпах із дорогоцінного каміння, висотою близько ста п’ятдесяти метрів. Ніхто з людей не міг вдарити в такий дзвін. За ним доглядали ангели, вони ж і вдаряли в дзвони через визначені проміжки часу, приблизно кожних двадцять хвилин. Коли вони починали грати, люди приєднувалися до цієї музики своїм співом.
Дзвіниці були подібні на височенні мінарети. Вони височіли всюди, немов дерева. Дзвони створювали глибокий та повний звук, який наповнював простір пречудовою гармонією, яку було чути здалека. Мені було відкрито, що дзвін видає такий звук щоразу, коли хтось отримує спасіння.
Раптово, за мить, я опинився на висоті сотень, а може, й тисяч метрів, з якої мені відкрився широчезний горизонт Неба. Згори я побачив величезну кількість дзвіниць. Вони виблискували багатьма кольорами, випромінюючи сяйво Божої слави. Вони були немов крона дерев, будучи із кришталю, творили прекрасні вібруючі звуки. Вони звучали, як невмовкаючі органи. Щоразу, коли хтось отримував спасіння, розливалася гучна музика дзвонів.
Я бачив такі дзвіниці поблизу небесних терас. Там стояло сім височенних веж із такими дзвонами. Святі виходили на балкони, молячись і славлячи Бога. Дивлячись на землю, вони могли спостерігати за сповненням обітниць. Вони бачили людей, які молилися і прославляли Бога, заохочували проповідників голосити Слово Боже. Коли ж і святі приєднувалися до молитов людей на землі, дзвони поблизу починали творити пречудові звуки, небесну музику – пісню любові та поклоніння.
Інколи гімни хвали, що линуть із землі, поєднуються з тією музикою, яка звучить у Небі. Завдяки тому, що мені було дано побачити в Небі, роблю висновок, що подекуди і на землі ми можемо почути звуки тих дзвонів, які знаходяться поблизу небесних терас. Інколи наша молитва любові та прослави сягає відповідного рівня “піднесення” і може єднатися з музикою, яка плине з Неба. Це подібне на потужний подув Святого Духа. Ех! Якби ж то можна було опинитися в тих найвищих сферах поблизу Господа Ісуса! Ми тут маємо змогу торкнутися тих висот, коли стараємося перебувати в присутності Духа Божого. Саме про це говорить Святе Письмо: «[Бог] разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі» До ефесян 2:6.
ВІДДІЛ НЕБЕСНИХ НАГОРОД
Ангел, який ішов з правого боку від мене, розповів про місце небесних нагород. Я не був там, мене туди не приводили. Я лише чув розповіді інших, які згадували це місце.
Воно як великий архів. Там містяться записи про нагороди, які ми, з різних причин, не отримали за життя. Наприклад, нагорода за дану комусь пожертву. Ми жертвуємо щось іншим з любові та співчуття, які живуть у нашому серці. За те, що ми даємо на землі, ми отримаємо нагороду в Небі.
Мене привели до величезного будинку – величезного навіть для масштабів Неба. Там було багато прекрасно оздоблених кімнат. Меблі виглядали надзвичайно! Я абсолютно не в змозі описати цю красу. Я бачив там щось таке, як крісло, яке за формою було подібне на лежак. Мені не вдалося в нього сісти, бо там уже хтось сидів. Коли людина сідає в таке крісло, воно набуває форми, яка найвідповідніша і найзручніша для її тіла.
Ця людина тримала книгу, яку почала читати вголос тим, хто був довкола неї. Я навіть не можу сказати, про що була ця книга – мені не дано було цього зрозуміти, проте під час читання всі слухачі посміхалися і славили Бога. Мені здалося, що ця книга містила в собі побажання та прагнення якогось християнина, який ще перебував на землі. Згідно із написаним, було складено проекти. Через те, що ця людина була благословенням для багатьох людей на землі, то вона також мала отримати благословення в Небі. Ті, хто читали книгу, готували проект будинку, в якому мав оселитися цей християнин, коли потрапить у Небо. Ці люди планували для нього просто неймовірні заходи і події, в яких він зможе взяти участь у Небі. Бог дозволив цим людям пізнати їх, записавши в цій книзі.
Я переконаний, що добро, яке ми чинимо людям на землі, повернеться до нас у Небі. Саме в цьому будинку, а точніше, у цій кімнаті, містилися всі Божі задуми стосовно людських учинків і благословень, якими Бог має намір нас обдарувати. Ця Ціла будівля була проявом істини: Бог прагне поблагословити нас ще більше, ніж ми самі прагнемо отримати Його дари.
У будинку були також інші кімнати, декотрі були просто гігантських розмірів. Інколи зі стель кімнат звисали величезні люстри. У першій кімнаті, де в кріслі сидів чоловік із книжкою, зі стелі звисало три такі люстри, кожна з яких мала кілька десятків метрів у діаметрі. Очевидно, що там не було жодної електромережі, проте люстри немовби випромінювали чудове сяйво зсередини. Як і дерева з діамантовою кроною, сяйво від люстр було різних відтінків та барв, які ніби утворювали вибух різнокольорових променів. Люстри сяяли і давали енергію. А ця енергія, здавалося, пронизує все, що є в Небі. Мабуть, це була Шекіна – видимий образ Слави Божої. Агнець же – Ісус – є тут світлом, могутністю і присутністю Божою.
«І місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб у ньому світили, слава бо Божа його освітила, а світильник для нього Агнець» Одкровення 21:23.
У цій великій кімнаті повсюди були люди, які читали вголос подібні книги і складали плани. Я почув, як хтось промовив: “Нумо, вчинімо так”. Коли ця особа зробила рух рукою в повітрі, з її руки немов би вистрілили промені світла у формі арки, яка згодом розпалася на сніп іскор, як феєрверк. Я ще подумав, що теж хотів би так уміти.
Один з ангелів, які супроводжували мене, почув мої думки і сказав, що в Небі людина має такі здібності, які на землі навіть уявити не могла. Тут можна робити будь-які дивовижні речі, бо це подобається Богові. У Небі не діють земні закони, бо тут панують закони небесні.
З цього я зробив висновок, що всі можливості, які відкриваються людині в Небі, все, що приносить славу Богові, всі вияви любові до Бога можуть стати нагородою за діла, вчинені на землі. Мені також було відкрито, що ті, хто не шукає нагороди на землі, отримують багато більшу нагороду в Небі. Люди, які перебували в цій кімнаті, повинні були отримати ще більші нагороди, які Господь записав у книгах, які тут знаходилися.
Там також було багато інших кімнат, в які мені було заборонено входити, адже при мені завжди перебував надзвичайно чемний провідник, який нагадував: “У тебе має бути зустріч із Богом”. Відтак я мав іти своєю стежиною. І ще ангел сказав: “Ти повинен дотримуватися плану Отця”.
Я ж, правду кажучи, хотів оглянути й інші споруди, зазирнути всередину; я, не розуміючи яким способом, знав, що в них є всі чудесні речі, яких на землі потребують наші тіла. Я не знаю, чи передбачають таке небесні закони, проте я знав, що Бог сотворив тут усе, що буде потрібне нашому тілу. Зі сторони мені видавалося, що в цих спорудах розміщені якісь заводи. Не знаю, що на них виготовляли. Там не було жодних височезних труб, які б диміли, електричних мереж чи електростанцій. З них долинав виключно відгомін молитов і поклоніння. Я чітко міг розрізнити це. Велика кількість людей входила і виходила з цих величезних будинків.
Їхня архітектура була надзвичайно гарна: шпилі, арочні входи, а довкола – ряди колон. Це – типова архітектура на Небі. Здалека було видно Божу Святиню, Тронну Залу – найгарніше та найвеличніше місце в Небі. Щоразу, коли я спрямовував свій погляд у цю сторону, щось усередині мене починало бриніти: “У мене буде зустріч із Богом!”