Співчуття відрізняється від жалості. Перше означає: «Мені не все одно», ви поділяєте біль друга.
Проте вам слід встановити певну дистанцію, на якій вам необхідно триматися від болю друга. А то, якщо емоції заволодіють вами так, що ви втратите контроль, допомагати доведеться вже вам обом. Тоді ви будете схожі на людину, яка стрибає у воду, щоб потонути разом з іншим, замість того, щоб стояти на березі і спробувати витягти того, хто потопає.
Чи означає це, що ви повинні бути холодними та байдужими і ніколи не виявляти своїх почуттів? Навряд. Я маю на увазі зовсім не це. Іноді найкращим лікуванням для друга буде сердечне ставлення з вашого боку.
Доктор Вільям Глассер, автор книги «Терапія реальністю», вважає, що якщо хоч одна особа вірить в іншу людину, то ця особа може стати якорем у реальність, який утримуватиме ту людину від сповзання в прірву нерозсудливості. Ви можете бути таким якорем! Просто будьте обачними, щоб не сповзти в прірву разом зі своїм другом.
Іноді трапляється, що я зовсім не можу переконати людину в тому, що вона наближається до катастрофи. У таких випадках я не проповідую і не тисну на неї своїми благаннями. Я просто знаходжусь поруч, і моя присутність, як людини, яка хвилюється і співчуває, дозволяє їй перебороти опір серця. Часто після того, як емоції трохи вщухають, вона починає прислухатися до розуму.
Таким був один мій знайомий. Він виріс у сім’ї, де суворо дотримувалися дисципліни, а їх підхід до того, що християнин повинен робити, а чого ні (не пити, не палити, не ходити в кіно, не спілкуватися з тим, хто робить таке) був скоріше фарисейським. Він одружився і досяг значних успіхів у роботі. Водночас він був активним членом церкви. А коли ним опанувала нудьга зрілого віку, він зробив дурницю і почав експериментувати з тим, до чого і не доторкнувся б кілька років тому. Одне чіплялося за інше. І якось одного дня він прозрів: «Як усе безглуздо!» Соромлячись скоєного та боячись, що його поведінка ляже темною плямою на сім’ю, він вирішив вчинити самогубство, притому так, щоб це здавалося нещасним випадком і сім’я змогла б отримати страховку. Але перед цим він розповів усе мені.
Я не міг йому нічого довести – він був набагато розумнішим за мене. Але мені не треба було його переконувати, що він чинить нерозсудливо, а його смерть завдасть ще більшого болю сім’ї; він уже переконався в цьому. Він би не розкрив переді мною своїх планів, якби уже не відмовився від них. Мені не треба було допомагати йому зрозуміти його реальне становище, він бачив це краще за мене. Не було необхідності і в тому, щоб допомагати йому знайти Божу волю, він вже знав, що йому слід робити. Все, що я міг зробити – це плакати разом з ним, слухати…, слухати і молитися.
Потім у нього була ціла серія довгих щирих розмов з дружиною. Він усвідомив, що його сильна воля, яка принесла йому успіх у бізнесі, лякала його жінку. Кожна незгода перетворювалася на битву, в якій він мав перемогти; а всі її спроби висловити свої почуття зводилися нанівець. Зрештою, вона перестала пробувати і почала жити своїм життям. А зараз, обережно та терпляче, вони змогли закласти основу для міцніших взаємин.
Він почав також відновлювати свої взаємовідносини з Господом. Але цього разу він будував їх не на тому, чого чекали від нього інші (особливо батьки), а на тому, чого чекав від нього Бог. Віра ставала глибшою та сильнішою. Він відрізняв пшеницю від полови і тримався доброго.
Минали роки, і та боротьба стерлася в пам’яті і покрилася Божим прощенням і забуттям. Цей чоловік і далі наполегливо працював на Божій ниві. Але якби я силував його робити щось, все могло б бути марним. Тільки Бог може переконати людину змінитися.
Пізнайте силу молитви, це запорука змін на краще
У цій книзі я вже заохочував вас молитися під час душеопікунства і просити Господа, щоб Він дав вам необхідну проникливість та мудрість у роботі з другом. Молитва з другом має бути такою ж природною та ненапруженою, як і спілкування з ним.
Іноді я молюся з людиною на початку бесіди. Я кажу, щось на кшталт цього: «Перш ніж почати розмову, давай виділимо кілька хвилин і попросимо Господа керувати нами». В інших випадках ми молимося під час бесіди, або я підводжу людину до молитви покаяння, і вона повторює за мною слова молитви. Якщо є гріх, який треба сповідати, я говорю так: «Послухай, ти чітко пояснила проблему. Давай скажемо Господеві те, що ти щойно розповіла мені». Я починаю молитву, дуже коротко, а потім кажу: «Скажи Господеві своїми словами те, що ти щойно розповіла мені!» Майже завжди, коли людина сповідується в молитві, виникає сплеск емоцій.
Молитва – це духовна терапія, через яку Бог прощає гріх, і Святий Дух очищає совість людини. Вона знімає напругу, після чого відбувається плідне спілкування. Молитва також є хорошим засобом для вирішення конфлікту, бо неможливо спочатку сказати Господеві про свої почуття відносно якогось питання, тримаючись за руки з тим, з ким у вас виник конфлікт, а потім виливати один на одного потік гнівних слів.
Працюючи з подружжям, яке бореться з проблемою, я часто прошу їх зобов’язатися кожен день молитися разом кілька хвилин, тримаючи один одного за руку і дозволяючи словам виходити прямо з серця. При наступній зустрічі я запитую, як молитва вплинула на їх взаємини та конфлікт. Майже завжди виявляється, що молитва була визначальною в зціленні їх шлюбу.
Ви, як друг-душеопікун, повинні молитися за того, кому намагаєтеся допомогти, благаючи Бога послати зцілення та відновлення цій людині. Коли я молюся і прошу Божої допомоги, мої сподівання на успіх збільшуються. Якщо я прошу Бога щось зробити, то сподіваюся, що проблема буде вирішена. Це дозволяє мені бути оптимістом, посилює і поширює надію.
У душеопікунстві слід цінувати і використовувати силу молитви, пам’ятаючи, що це одне з найкращих джерел допомоги.
Сповняйтеся Духом
У посланні до галатів Павло наводить перелік дій гріховної природи – тих негараздів, які призводять багатьох людей до нас, – а потім протиставляє їм плоди Духа. Він писав так: «А ті, що Христові Ісусові, розіп’яли вони тіло з пожадливостями та з похотями. Коли духом живемо, то й духом ходімо!» (Гал. 5:24-25). Вжите Павлом слово «ходімо» означає «марширувати» або «іти за кимсь». Душеопікуни повинні пам’ятати, що керує Бог; а ми просто йдемо за Ним. У молитві використовуйте Боже Слово, скеровуйте свого друга на стежину волі Божої. Ви ходите Святим Духом.
Звичайно, це означає, що ви повинні сповнюватися Духом, роблячи Христа Господом свого життя, дозволяючи Його Слову вести вас в особистому житті. Як колись давно писав Давид: «Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право, закон Бога його – в його серці, кроки його не спіткнуться» (Пс. 37:30-31).
Нехай Бог допоможе вам допомагати іншим.