(Прочитайте, будь ласка, Буття 49:22-26)
Причину успіху Йосипа слід шукати не в ньому самому, а в Бозі, Який обрав та спорядив його для виконання дуже важливої місії в історії Ізраїля. Успіх Йосипа, як і будь-якої іншої Божої людини, сягає корінням прямо в милосердя Всемогутнього Бога.
Мова, зрозуміло, не про те, що можна нарікати на Бога, якщо наше життя сповнене падінь та гріхів. Але ми повинні розуміти: наше рішення жити праведно зумовлене тим, що Бог працює в нашому серці й дарує нам благодать виконувати Його повеління. Навіть вірність Йосипа – це заслуга Бога, Який дав йому здатність бути слухняним, незважаючи на величезні труднощі.
Від Йосипа вимагалося лише слідувати Божому плану – і не тому, що той йому подобався (навпаки, у цьому плані було більше страждань, ніж радості), а тому, що він бачив відбитки Божих пальців на повсякденних обставинах свого життя. Йосип знав, що Бог був з ним.
Його батько Яків на смертному одрі благословив усіх дванадцятьох синів. Погляньте, що він сказав про свого улюбленця Йосипа: «Йосип – вітка родюча, вітка родючая над джерелом, її віття по муру спинається. І огірчили його та з луку стріляли, і зненавиділи були стрільці його. Та зостався міцним його лук, і стали пружні рамена його рук, від рук Сильного Якового, звідти Пастир, Твердиня синів Ізраїлевих. Проси ти від Бога, свойого Отця, і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього і Він благословить тебе благословенням небес, що на висоті, благословенням безодні, що долі лежить, благословеннями перс та утроби» Буття 49:22-25
Йосип був плодоносним пагоном! Дерево пізнається за плодом. Навіть людина, необізнана в садівництві, може пройти садом і вибрати яблуню, просто дивлячись на плоди, що звисають з гілок. Погляньте на життя Йосипа, сповнене вірою, послухом та добротою, і ви зрозумієте, що в такого пагона має бути особливе коріння.
На жаль, більшість із нас вважають Йосипа настільки особливим і святим, що зневіряються навіть намагатися бути такими ж. Але він був схильний до тих самих слабкостей і спокус, з якими стикається кожен з нас. Можливо, Бог просто дарував Йосипові трохи більше благодаті, зважаючи на відчайдушність його становища та всепоглинаючу потребу в Бозі. Йому не залишалося іншого вибору, як тільки повністю покластися на Господа.
Насправді в нас навіть більше духовних привілеїв, ніж було в Йосипа. І все ж ми дивимося на нього як на зразок для наслідування, навчаючись на його прикладі. Що зробило його настільки плідним, що майбутні покоління, зокрема й наше, отримали благословення від його життєвої стійкості та віри?
Нижче перераховано декілька умов, завдяки яким життя Йосипа стало настільки плідним і благословенним.
Насаджений у правильному місці
Його батько сказав: «Йосип – вітка родюча, вітка родючая над джерелом». Дерева не ростуть у пустелі, якщо тільки їхнє коріння не занурене в підземний водний потік. Йосип знав цінність прихованих ресурсів.
Нагадаю: він не міг розраховувати на свою сім’ю в плані духовної підтримки та підбадьорення. У Йосипа не було близьких друзів, які знали Бога, а про братів не варто й згадувати. Він не мав ані прикладу для наслідування, ані наставників у своєму моральному та духовному розвитку.
Ще більш гнітючим був той факт, що, проданий у рабство сімнадцятирічним юнаком, Йосип стикнувся з культурою, яка була активно ворожою щодо його особистої віри. Релігія Єгипту була політеїстичною (єгиптяни вірили в безліч божеств) з відкритим залученням до окультизму. Від усіх очікували (а зазвичай – навіть вимагали) поклоніння відповідно до язичницьких ритуалів.
Незважаючи на все це, Йосип залишався твердим, віруючи в Бога свого батька. В усьому розмаїтті обставин він не припустився компромісу або зради. Він знав: нехай його сім’я залишилася в Ханаані, але Бог перетнув кордон Єгипту разом з ним. Йосип знав секрет, як забезпечити незалежний духовний розвиток, на який не вплинуть недоліки сім’ї або поганство оточення. Він був насаджений у правильному місці.
Деякі дерева зростають у гарному ґрунті, але їхнє коріння надто близьке до поверхні, щоб витримати згубний вплив посухи та вітрів. Коріння Йосипа йшло в глибину. Якби це було не так, він не отримував би живлення, потрібного для того, щоб бути плодоносним. Його коріння проникало глибоко в ґрунт вірності Яхве, і це давало Йосипу силу встояти, хоч би якою висохлою була земля навколо, хоч би якими сильними були вітри.
Сотні років потому пророк Єремія порівняє життя тих, хто сподівається на допомогу людей, і тих, хто звертається до Бога за набуттям особистої сили. Подивіться на цей опис двох типів дерев: «Так говорить Господь: Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає! І він буде, як голий той кущ у степу, і не побачить, щоб добре прийшло, і він пробуватиме в краї сухому в пустині, у краї солоному та незамешканому…». Єремїі 17:5-6
Наче кущ, що росте посеред пустелі, – голий, безплідний і непотрібний. Він цілковито залежить від дощів (точніше, від їхньої відсутності) у цій місцевості й не має механізмів виживання на випадок посухи. Так відбувається і з тими, хто сподівається на себе. Не маючи прихованих резервів, вони повністю залежать від життєвих обставин.
А тепер оцініть разючий контраст з тими, хто знає Бога: «Благословенний той муж, що покладається на Господа, що Господь то надія його! І він буде, як дерево те, над водою посаджене, що над потоком пускає коріння своє, і не боїться, як прийде спекота, і його листя зелене, і в році посухи не буде журитись, і не перестане приносити плоду!» Єремії 17:7-8
Я чув, що коренева система сильного дерева за розміром під землею така ж, як його стовбур і гілки над поверхнею. Йосип настільки розвинув свої таємні стосунки з Богом, що міг успішно справлятися з негараздами. Що б не відбувалося зовні, він залишався непохитним усередині. Мінливості долі згинали, але не ламали Йосипа, а врешті-решт навіть приносили йому користь.
Нам з вами відомо багато людей, які озлобилися й стали жорстокими через труднощі, що випали на їхню долю. Треба бути обережними і не засуджувати їх, оскільки ми не знаємо, як би самі відреагували, коли б опинилися під вагою подібних тягарів. Водночас є Божі діти, які наочно довели, що випробування можуть вдосконалювати нас, а не озлобляти.
Йосип довів, що можна рости біля потоку вод, навіть сидячи в сухій ямі, і його волога освіжатиме нас, коли опинимося в кайданах посеред похмурої тюремної камери. Ніякі стіни не здатні відгородити нас від Бога. Жоден поганський вплив не в силах витіснити Його. Бог залишається поруч зі Своїм народом, щоб підтримувати його.
Ті, хто черпають свої сили з обставин, зів’януть, коли прийде посуха. Ті ж, хто має незалежні джерела підтримки, зможуть пережити монотонність та спеку розпечених пісків.
Насаджений у правильному кліматі
Хоча рослини потребують різних умов для оптимального росту, є основні норми, обов’язкові для всіх.
По-перше, потрібне сонячне світло. Воно дає рослинам здатність виробляти поживні речовини. У листі міститься хлорофіл, який, взаємодіючи із сонячним світлом, утворює крохмаль та цукри. Зрозуміло, в усьому повинна брати участь вода, що надходить з коріння, і, крім того, потрібен вуглекислий газ із повітря. Цей процес під назвою фотосинтез і є джерелом росту рослин, які згодом дають плоди. Рослини, посаджені в тіні, можуть мати пишне листя, але рідко плодоносять через нестачу сонячного світла.
Однак темрява також необхідна. Вночі рослини не ростуть, а відпочивають і засвоюють поживу, отриману протягом дня. Без темряви крихкий процес фотосинтезу був би порушений, і це завадило б зростанню.
По-друге, потрібен вітер, щоб рослини були міцними та добре розвиненими. Найкращі зразки не завжди виростають у теплиці. Тривалий захист рослини від складних погодних умов приносить більше шкоди, ніж користі.
Нарешті, плодоносність виноградної лози залежить від ретельності, з якою її обрізають. Це роблять для того, щоб стебло не витрачало сили на листя та неякісні плоди, але зосередилося на принесенні таких плодів, які потрібні виноградареві. Ми ще поговоримо про це пізніше.
Наше сонячне світло – це, звичайно ж, Бог. Ми черпаємо свою силу від Нього. Він дає нам достатньо благословень для підбадьорення і достатньо випробувань, щоб нагадувати про нашу постійну потребу в Його благодаті. Бог дарує нам необхідне, щоб ми зростали для Нього.
Поміркуйте про життя Йосипа: у ньому були щедро змішані сонячне світло, темрява і бурі. В Єгипті Йосип пережив як піднесення, так і приниження. Він зустрічав як найкраще і для нас. Коли розуміння, так і нерозуміння; підбадьорення і розчарування. Часом Йосип міг розпізнати Божий план, а в інші моменти той ховався від його погляду за стіною негараздів, які несподівано навалювалися на нього.
Але незважаючи на все це, Божий саджанець продовжував зростати, перетворюючись на дерево, яке приносило дорогоцінний Божий плід на землі і, врешті-решт, на небесах. Поруч з Богом Йосип процвітав.
Коли Бог обрав для нього Єгипет, це рішення ґрунтувалося на цілях і планах Всемогутнього, а не на тому, чи потішить це або засмутить Йосипа. Фактично Бог ухвалює всі Свої рішення, керуючись насамперед тим, що Йому до вподоби. Але коли Йосип подивився на своє життя з перспективи вічності, стало зрозуміло, що Божі наміри й особисте щастя Йосипа зрештою збіглися. Те, що найкраще для Бога, найкраще і для нас. Коли ми приносимо духовний плід, Бог прославляється, а ми – задоволені.
Рослини без розвиненої кореневої системи швидко зів’януть і помруть. Але пустеля не в силах знищити ті з них, що ростуть біля водного потоку. Уся сила – у кореневій системі.