Яка є необхідність пізнавати Бога? Можна просто вірити в Бога. Чому ми Його мусимо пізнавати і чи Біблія закликає нас до цього? Апостол Іван бачив Христа, Якого так описує в Об’явленні (1:14-16): «А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум’я огняне. А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води. І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй». Захоплюючий образ! Знати цього Бога, Який у Своїй руці держав сім зірок!
З астрономії ми знаємо, і тим більше тепер, коли космічні кораблі летять на інші плянети, які найближче розташовані від нашої Землі, що зірки багато більші від нашої земної кулі. А Христос тільки в одній руці держав сім зірок. Який великий наш Бог! Йов у своїй Книзі (36:26) пише, що Бог є великий, і ми Його не знаємо.
Є велика потреба в пізнанні Бога – про це вчить Біблія. Сам Бог Своїм Словом нагадує нам про цю потребу. Книга пророка Осії (4:1) говорить: «…нема на землі ані правди, ні милости, ані богопізнання». І в цій самій Книзі Осії (6:6) читаємо: «Бо Я милости хочу, а не жертви, і Богопізнання більше від цілопалень». Це Божі слова, які закликають нас, щоб ми пізнавали Його.
Знання, дисципліна, посвячення – не будуть самі в собі корисними в нашому духовному житті, коли вони не будуть засобами, через які ми маємо пізнавати Бога. Як знання, дисципліна і посвячення, так і самовідречення, молитва, читання Слова Божого, Біблії, мають приводити до пізнання живого Бога. Коли ми більше знаємо Бога, тоді і Бог є більше задоволений з нас, бо тоді ми, знаючи Його, можемо краще розказати іншим, Який Він є. Найбільша потреба – це знання Бога, щоб пізнати Хто є Бог!
Найбільші духовні проблеми виникають з того, що ми не маємо знання Бога. У цьому власне корінь усіх проблем. Бувають випадки, коли люди навертаються до Бога, але при перших пробах втрачають віру. Коли б новонавернені усвідомили, хто є Бог, вони бігли б до Нього без всяких упереджень і сумнівів. Для тих людей, які більше розуміють і знають, Хто є Бог, – легше залишити гріх і звільнитися від його кайданів. Часто люди не розуміють причини, чому вони мають залишити гріх, бо не знають характеру Бога. Коли б вони більше пізнали характер Бога – тоді б зрозуміли, чому необхідно залишити гріх!
Чи дивлячись на Церкву Христову, ми можемо пізнавати Бога? – запитаєте ви. Нинішня Церква Христова на землі не є досконалим образом, з якого можна пізнати характер Бога. Це не значить, що в Церкві Христовій немає вірних, відданих дітей Божих. Я переконаний у тому, що коли б усі члени Церкви добре знали Бога і Його характер – Церква виглядала б інакше, не було б у ній стільки відступників і зрадників.
Як можна сказати в простій формі, що значить знати Бога? Знати Бога – це вірити Йому, довірятися без будь-якого застереження; це відпочивати в Нім і слухатися Його; це – любити Бога так, як свою кохану чи коханого.
Бог не є особою, як людина. Людину ми бачимо і часто судимо про неї із зовнішнього вигляду. Бог – це не зовнішня особистість, а Його характер. Чи ви знаєте Бога, Його характер? Чи ви знаєте тільки про Нього? Ви можете знати Бога, як Господа свого життя, але можете знати тільки про Нього. Ви можете комусь підпорядковуватися, когось слухати, бо ви змушені, але можете також підпорядковуватися якійсь особі, бо та особа має чарівну особистість. Підкоряєтеся їй, бо добре знаєте її характер і розумієте, що вам найкраще підкорятися саме цій особі. У світі майже кожна особа знає декілька осіб інтимно. І кожного з нас декілька осіб знають інтимно, зблизька. А щоб знати особу інтимно, пізнати її характер, потрібно з нею провести багато часу в різних обставинах. Є прислів’я, яке каже: щоб пізнати людину, треба з нею з’їсти мішок соли.
Чи ви знаєте характер Бога? Скільки часу ви присвячуєте щоденно насамоті Богові, щоб інтимно пізнати Його? Бог не створив людину з ціллю, щоб була слугою для Нього, а щоб мати інтимну спільність із нею. Чи кожний із нас виконує цю Божу ціль і призначення? Чи ми є приятелями Бога? Чим ви більше захоплені: чи тим, що Бог чинить, чи тим Хто Він є? Візьмімо приклад із зцілення. Думаю, що більшість захоплена самим чудом зцілення, Божою дією, як Самим Богом. Коли люди бачать Божу дію, це їх захоплює. Це добра річ, але не забуваймо важливішого, Самого Автора, Якому належить уся слава. Безумовно, що на богослужіннях велике значення мають емоції, бо коли на богослужіннях християни не виявляють емоцій, то виглядає так, ніби вони чимсь ображені чи мають якісь застереження. Можливо не завжди, але кожний християнин повинен переживати емоції, викликані величчю Самого Бога, а не тільки Його діями. Правдиве емоційне захоплення виявляється тоді, коли ви покірні Богові.
Візьмімо приклад із християнина на засланні, у в’язниці або в концтаборі. Холодний, голодний, виснажений щоденною тяжкою працею в’язень. Він навіть не розуміє, чому Бог прислав його в такі обставини терпіти нелюдські знущання. Але, не зважаючи на гірку реальність, він підводить очі до неба і каже: «Дякую, Господи, за все». Прикладів таких ви можете знайти багато в книжці Олександра Солженіцина «Архіпелаг ГУЛаг». Холод, тяжка праця, голод не змінили у вірного християнина поняття про Бога, про Його любов, про Його всемогутність. І коли в таких обставинах християнин молиться до Бога і каже Йому, що Він є всемогутнім, люблячим, добрим, вірним і незмінним Богом, Якого він знає ще з часу, як був на волі, то подумайте, любі, як Бог задоволений з таких вірних Своїх дітей, що їх довір’я до Нього не змінилося в недолі та скорботах.
Бог також має емоції, Він також радіє і цю радість викликає ваша вірність до Нього. Як ви думаєте, як Бог виявляє радість, дивлячись на Своїх вірних християн? Написано, що Його голос, як шум водоспадів. Бог напевно може сказати Своїм ангелам: «Дивіться, оці, що в тюрмах, що на засланні, це Мої приятелі, якими Я можу похвалитись, бо вони вірні Мені».
Ви знаєте, з якими людьми найлегше жити? З тими, яким ви не мусите раз-у-раз пояснювати кожну річ і перевіряти, чи вони вас розуміють. А чи Бог відпочиває з нами, чи постійно має пояснювати нам, що Він робить з нами? На якій висоті духовного життя знаходимося ми? Чи запитуємо Бога ввесь час: «А чому це так, а чому це трапилося саме мені? «Бог відпочиває з тими, які приймають із довір’ям усе, що Він посилає, знаючи, що Бог краще знає, що Він робить із нами. Думаю, що мало є таких з поміж мільйонів християн, з якими Бог відпочиває. Як стоїть ця справа з нами? Чи хочемо ми, щоб Бог був нашим інтимним приятелем? Щоб наше серце горіло бажанням Його присутности? Коли хочемо, то молімось, щоб Бог зміцнив і помножив це бажання.
Яка є різниця поміж особистістю і характером як у людей, так і в Бога? Характер є сукупністю найбільше тривалих відмінних рис особистости, які проявляються в поведінці, учинках і діях як відносно себе самого так і інших людей. Можна мати сильну особистість, але слабий характер або навпаки. Є люди з сильною особистістю, але слабим розумом. Часто таких людей ми бачимо на керівних становищах і при владі. Люди виберуть собі таких провідників, а опісля жаліють. Можна мати і сильну особистість і сильний характер. Бог більше вимагає від таких людей і часто більше доручає їм. Можна мати і слабу особистість і слабий характер.
Бог завжди оцінює вас не на підставі вашої особистости, а на підставі вашого характеру. Ваш характер – це властиво ви. Наш характер залежить від нас самих, бо ми маємо контроль над нашим характером, над нашою волею. Коли б це було не так, то Бог був би несправедливий, бо як може людина відповідати за свій гострий характер, який Бог їй дав.
Ми всі маємо вільну волю і формуємо наш характер згідно з нашою волею. Отже, не скидаймо вини за наші різкі слова, грубе поводження на наш недобрий характер. Ми повинні контролювати його нашою волею.
А тепер про Бога. Бог має і сильну особистість, і сильний характер. Бога ми не бачимо, тож не бачимо і Його особистости. Але Свій характер Бог виявляє через Свою істоту. Щоб знати Бога зблизька, потрібно знати Його характер.
У Книзі пророка Єремії (9:22-23) читаємо: «Так говорить Господь: Хай не хвалиться мудрий своєю премудрістю, і хай не хвалиться лицар своєю хоробрістю, багатий багатством своїм хай не хвалиться! Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я то Господь, Який на землі чинить милість, правосуддя та правду, бо в цьому Моє уподобання, каже Господь!»
1) Милість, 2) Правосуддя і 3) Правда. Правосуддя посередині – це дуже важливо, бо на правосудді все держиться. Доцільно також звернути увагу на слова 23-го вірша з прочитаного тексту: «Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться…» Чим? «…що він розуміє та знає Мене!» – каже Господь.
Любі, як важливо розуміти і знати Господа! Це найбільше і найважливіше в житті людини. Прочитаймо ще одне місце з Книги пророка Ісаї (43:10): «Ви свідки Мої, говорить Господь, та раб Мій, якого Я вибрав, щоб пізнали й Мені ви повірили, та зрозуміли, ще це – Я…» Порівняйте ці два вірші – 23-ій із 9 розділу Книги Єремії і 10-ий 43-го розділу Книги пророка Ісаї і побачите, для чого Бог нас вибрав, покликав? – Щоб пізнали, повірили і зрозуміли. А зрозуміти Бога можна тільки на підставі Його характеру.
Ви можете помилитися, дивлячись на сильну особистість людини, але щоб пізнати, яка вона є в дійсності, потрібно пізнати її характер. Ви розумієте людину постільки, поскільки ви знаєте її характер. Розгляньмо це на прикладі, щоб ясніше зрозуміти цю правду. Наприклад, ось приходить до вас якась особа і розказує щось недобре про вашого приятеля, якого ви добре знаєте. Свого приятеля ви знаєте вже багато років, розумієте його і бачили, як він поводиться в різних обставинах життя як у горі, так і в радісні моменти життя. І тепер ви чуєте, що цей ваш приятель, за словами – осудом цієї людини, недобре щось учинив. Отже, при обдумуванні вчинку вашого приятеля найважливішим буде ваше знання про нього, про його характер, а не оскарження, що ви про нього чуєте. Можливо, що людина, яка оскаржує вчинок вашого приятеля, не розуміє, чому так мусів учинити ваш приятель у даному випадку. В її очах цей вчинок видався негативним.
Скільки ви маєте таких приятелів, за яких можете ручитися і, чуючи оскарження проти них, скажете: – Ні, ці люди так не могли вчинити. Чи ви можете бути певними за інших? Думаю, що тільки за тих ви можете бути певними, яких добре знаєте.
Чи ви знаєте Бога так, як знаєте своїх приятелів? Коли ви можете довіритися людині, то на скільки більше можете довіритися Богові! А ваше довір’я до Бога буде тим більше, чим краще ви будете Його знати, Його розуміти! А щоб знати, розуміти Бога, потрібно вивчати Його характер, Його праведність. Я певний, що з мільйонів дітей Божих є дуже мало, які на 100 процентів лояльні до Бога. Ті, що вповні довіряють Богові, знають Його характер і, не зважаючи на те, в яких би обставинах не знаходились, які труднощі не переносили, вони певні, що Бог є вірний. Тюрма, заслання, переслідування, розкіш чи недуга – не змінять їх ставлення до Бога, Якого вони знають.
На закінчення цієї лекції пригадаймо таки Соломонову приповістку: «Початок премудрости – мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!» (Пр. 4:7). У Приповістках 9:10 він пояснює, що початком мудрости є страх Господній; а пізнання святого – розум. Що значить страх Господній пояснює книга Приповісток (8:13). Там написано: «Страх Господній – лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста!».
Закінчуючи цю лекцію, приходимо до висновку, що найважливіше – це знати Бога, Йому вірити і Його розуміти. Нехай Святий Дух запалить ці бажання в нашому серці.