Основна мета цього послання – щоб ви пережили таке ж сильне досвідчення молитви споглядання, яке ми мали кілька днів тому. Ми хочемо поділитися з вами за допомогою Божої благодаті всім багатством життя в любові та в присутності Ісуса, яке ми досвідчили. Отож, виберіть спокійну хвилину, щоб прочитати цей текст і станьте в присутності Господа – це допоможе вам мати контемплятивне пережиття Господа Ісуса.
Я прошу Святого Духа, щоб помазав ваше серце та відкрив вам воскреслого і живого Ісуса.
«Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій! Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене» (Ів. 20:16-17а).
У цьому тексті: «Ісус мовить до неї: Маріє!» (Ів. 20:16а) – Ісус покликав Марію Магдалину… і кличе тебе, Богдане, Тарасе, Марто, Ольго, Юліє…, і кличе багатьох інших. Ісус кличе зараз тебе. Тож, повернімося до Ісуса, як говорить 16-ий вірш: «А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні!»
Марія Магдалина закричала: «Учителю, Раббуні!»
Ісус цієї ж миті через Своє Слово кличе тебе і мене до нової розмови, до зміни життя. Ісус просить залишити своє життя страждання, хвороби, гіркоти, поганих вчинків, ненависті, ворожнечі, тобто наше гріховне життя, життя переглядів порнофільмів і читання неморальних журналів, вживання нецензурних слів і плекання в розумі думок не від Бога.
«Учителю, Раббуні!» – відповіла Марія Магдалина. Ми хочемо разом із нею вигукнути в цей день, який нам даний: «Раббуні! Учителю! Ісусе!»
«Не торкайся до Мене». Якщо Ісус сказав Марії Магдалині не стримувати Його, це означає, що крім того, що вона закричала «Раббуні!», вона схопила і обійняла Ісуса. В Євангелії від Матвія ми читаємо, що вона кинулась до ніг Ісуса і обійняла Його.
Марія Магдалина показує тут, що ми повинні робити не тільки сьогодні, але в усі дні свого життя: обіймати Ісуса, тримати Ісуса з нами, притулити до своїх сердець, до своїх грудей. Обійняти Його всією своєю силою, не легким потиском; вона обійняла Його не легким потиском. Вона тримала Його, притискаючи міцно до себе.
Будьмо, як дитина, яка біжить, біжить на зустріч із Батьком, який, причаївшись, чекає з відкритими обіймами, щоб притулити її до Своїх грудей.
Уявімо Ісуса в білих одежах, із сяючим обличчям, із воскреслим Тілом, славного і того, що випромінює мир, божественне світло, з босими стопами на камінні, …і побіжімо в Його обійми. Ісус чекає на нас, воскреслий Ісус, Ісус, Який є життям, спасінням, звільненням, любов’ю Божою. Ідімо! Залишіть усе, що вас затримує! Залишіть усе, що є тягарем у вашому житті! Відкиньте це силою імені та Крові Ісуса! Відкиньте гріх, який стає вам на перешкоді, щоб приблизитись до Ісуса.
Залишімо життя гріха, цей тягар, який прив’язує нас до землі та почнімо бігти в обійми Ісуса… Помножимо, прискоримо наші кроки, біжімо. Ісус чекає на нас і кличе: «Прийди! Прийди до Мене!» Ісус кличе нас. «Прийди!» Прийди, Мій брате, опинися в обіймах Ісуса. Біжи більше, більше і більше… І врешті… кинься в обійми Ісуса.
Зараз, у цю хвилину, ми кидаємось в обійми Ісуса. Ми тримаємо руку Ісуса близько біля себе, міцно тримаємо Ісуса руками навколо Його спини і нічого не хочемо говорити!.. Ми тільки обіймаємо Ісуса… обіймаємо Ісуса… обіймаємо Ісуса… Ми хочемо приймати любов Ісуса, спасіння, лікування і звільнення! Ми хочемо приймати життя Ісуса! Ми хочемо приймати Ісуса в нас, Який огортає все наше єство! Ми хочемо покласти свої голови на груди Ісусові і ніколи не відпускати, ніколи, бо життя поза обіймами Ісуса не має сенсу, бо життя поза обіймами Ісуса є важким, повним страждання і смутку.
Будьмо щасливі! Так, будьмо щасливі, мій брате, бо ми обійняли життя, спасіння, Того, хто має силу спасти і зцілити; Того, хто має силу вигнати всяке зло з наших сердець. Того, хто також має силу завадити злу наближатись до нас; Того, хто має силу простягнути Свою руку і тримати подалі від нас усе, що представляє зло, все, що представляє діло сатани.
Тримаймось за Ісуса, як це робила Марія Магдалина. Притулімо Ісуса до себе і ніколи не відпускаймо Його, ніколи!
А зараз у цьому баченні Ісуса, тримаючи Його у своїх руках, із головами, похиленими на Його груди, близько Його серця, ми усвідомлюємо, що коли грішимо, ми залишаємо обійми Ісуса і переходимо в інші обійми, обійми, які представляють духовну смерть, страждання, смуток і гіркоту… Ніколи більше ми не захочемо грішити, правда?
Не варто залишати обійми Ісуса, щоб потрапити в інші обійми, які завдають ран і змушують нас страждати. Тримаймось тільки Ісуса, життя, щастя, любові Божої.
Відкрийте свої духовні очі – і побачите світло Ісуса.
Скажіть зараз, що любите Ісуса! Визнайте, як сильно ви Його любите… Він близько біля вас…
Ісусе, я люблю Тебе!
Скажіть голосно: Ісусе, я люблю Тебе! Я поклоняюся Тобі та прославляю Тебе!
Скажіть, як сильно ви любите Ісуса!
Ісусе, ми хочемо завжди бачити Тебе, обіймати Тебе і ніколи більше Тебе не залишати! Ісусе, ми любимо, благословляємо і прославляємо Тебе, Господи!
Відчуйте Ісуса! Відчуйте Ісуса! Хіба є щось у житті краще за це? Ісус є життя; Він – сенс для нашого життя! Немає нічого кращого за це. Нічого, нічого, нічого! Тільки Ісус, тільки Ісус! Ніщо більше не дає нам щастя, життя і мир. Тільки Ісус, Який має притулок у наших душах сьогодні, завтра і навіки!
Зараз хочу попросити вас поклонитись Ісусові. Прошу, щоб ви стали на коліна і поклонилися Господу Ісусу!
Прийди, Святий Духу! Ми просимо Бога Отця в ім’я Ісуса, щоб ми могли поклонятись Ісусові в Дусі та правді.
І разом, з’єднані з мільйонами і мільйонами інших, які читають цей текст, поклонімося Господу господ, Царю царів, Ісусові, нашому Богові та Спасителю.