«…Більший бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі» 1Івана 4:4.
І почув я голос, який промовляв: “Тобі призначена зустріч із Господом”.
Ісус стояв на підвищенні тераси. Він виглядав як чоловік, вагою близько 85 кілограм, мав рудувату бороду. На Його голові, шиї, руках та стопах виднілися незагоєні відкриті рани. Одяг був без швів, ніби зітканий зі світла. Його оточувало світіння слави.
Довкола тераси були місця для сидіння. Господь відвернув голову, зосередивши увагу на чомусь іншому. Коли ж Він повернувся знову до мене, я ніби відчув удар по обличчю. Сила Божа просто таки повалила мене на землю.
Тоді Він, незрозумілим для мене способом, знову поставив мене на ноги. Він мусив торкнутися мене, бо ангели, які теж упали ниць, залишалися нахиленими. Господь щось промовив, проте я не можу пригадати, що саме.
Після цього Він сказав: “Сідай, Я маю тобі щось сказати”. Там стояло золоте крісло, що, здавалося, було зроблене з кованого металу.
Ісус промовив до мене: “Я приходив до тебе, коли ти був ще дитиною”. (Мені було сім років, коли я побачив Ісуса, який сходив додолу золотими сходами).
Коли я мав чотири роки, мене на мить було перенесено в Небо з дому мого дідуся. Дідусь був дуже шанованою людиною, часто читав Біблію, приятелював з духовними людьми. Того дня я вибіг з будинку в поле ловити коників-стрибунців. Ми з дідусем мали йти рибалити, проте він захотів ще помолитися. Дідусь сів для молитви у вітальні біля вікна і міг бачити мене. Пам’ятаю, як я схилився над землею, щоб зловити коника, і раптово опинився в Небі, перед Божим Престолом. Я ніколи цього не забуду. Там усюди були величезні колони і гобелени. На Престолі сидів Ісус – дивився на мене і посміхався. Він промовив: “Не пий, не пали і не гріши – бо ти маєш зробити велику роботу”. Після цього був величезний стрибок. Не можу сказати точніше, скільки часу я перебував у цьому стані, проте коли я знову поглянув на вікно вітальні – дідусь сидів, широко посміхаючись. Він знав, що зі мною відбулося. Мабуть, він про це молився, і завдяки цій молитві він теж опинився там разом зі мною. Я розповів йому про все, а він сприйняв мою розповідь з великим захопленням.
Під час цієї небесної зустрічі з Господом Ісус сказав: “Я покликав тебе як пророка для народів. Багато речей тобі вдалося виконати, дечому – перешкоджав і переміг лукавий. Проте не лякайся, Я переміг його. Я був, коли ти народжувався і коли зростав, уже тоді диявол намагався тебе погубити”.
Дитиною я багато хворів. Віспа, скарлатина, інші хвороби. Навіть наш родинний лікар тоді опускав руки. Якось я був з матір’ю вдома, а батько в той час обробляв поле. Раптом цілий будинок наповнився димом, ніби щось почало горіти, проте запаху паленого не було відчутно. Мати скрикнула: “Боже, захисти мою дитину!” Тоді з хмари “диму” виринули дві долоні й оздоровили мене.
“Сину, Я зараз візьму тебе в інше місце, – промовив Ісус. – Я хочу діяти через тебе ще більше. Річарде, Мені потрібна твоя допомога. Я ніколи не хотів, щоб ти став кимсь іншим, ніж ти є. Оце перед тобою Небо, і Я хочу, щоб сюди прийшов цілий Мій народ”.
Тисячі людей чули те, що промовив до мене Ісус. Він розповідав про людей, які на той час були частиною мого життя, і про тих, які стануть близькими мені в майбутньому. Ісус також сказав про декілька дуже особистих моментів мого життя. Він говорив про те, що завдаватиме болю моєму серцю, про проблеми, з якими я зіткнуся, про справи, які мені доведеться вирішувати: “Вони приходитимуть одна за одною, і як тільки вирішиться одна, з’являтиметься інша”.
“Будь пильним, бо Лукавий пошле тебе до злих людей”.
Ісус розповів, що в Його Церкві відбудеться віднова. Вона розпочнеться з невідомих та незначних місць, а я ще буду на землі й побачу це. Ісус розповів також багато інших речей.
Наприкінці Він простягнув руку і зробив нею круг у повітрі, кажучи: “Усе сповнилось, усе з’єдналося”.