18 Що таке безодня або шеол?

У багатьох стародавніх культурах існували уявлення про загробне життя. Наприклад, в єгиптян була дуже розвинена система вірувань у суд і вічне щастя, яке можна осягнути, живучи праведно. Вони вірили, що ця щаслива країна – це Захід, де немає страждання і зла. Цю таємницю інакше розглядали жителі Месопотамії. Вони вважали, що загробне життя, хоч і існує, але воно не вартує зусиль. Це радше якась тінь земного світу, а його характерною рисою є те, що туди не варто поспішати.

Перші згадки Святого Письма про те, що діється поза гробом, є радше певною інтуїцією. У будь-якому разі, не варто поспішати туди, звідки не видно сонця. Зацікавлення людини зосереджувалося радше на земному житті. Саме тоді можна досвідчити Божого благословення та його плоди через примноження багатства. Тоді Бог може ощасливити людину та її сім’ю. Тоді Він може зцілити і повернути надію. Тож навіщо заглядати поза межі смерти, якщо Бога можна досвідчити вже тепер, бо Він просто близько? Навіщо заглядати туди, де зникає світло і загалом так мало відомо про той світ? Цей досвід діяльности Бога для Його народу є центральним пережиттям, навколо якого зосереджувався духовний світ Ізраїля.

Лише з часом Бог об’явив, що душі померлих мандрують у безодню, яку іноді називають по-єврейськи шеолом. Первісно цей термін означав, ймовірно, гріб або цвинтар. Однак з часом він змінив своє значення і набрав богословського змісту. Так почали називати світ померлих. Шеол – це дивний світ. На початку Бог навчав, що, порівняно з життям на землі, шеол насправді – не життя, а животіння. Він об’являв про те, що там померлі не пам’ятають, що таке добро і зло, і взагалі, що таке Божий світ: «Бож у смерті нема пам’ятання про Тебе, у шеолі ж хто буде хвалити Тебе?» (Пс. 6:6).

Порівняно із земним життям, під час якого людина може удостоїтися зцілення, шеол – це лише образ якогось існування. Тому це животіння прирівняне до летаргії, в якій людина позбавлена можливости діяти. Вона може лише чекати, коли пробудиться до життя. Про це сказано в гимні, який проспівала Богові Анна, коли дізналася, що Бог дозволив їй стати матір’ю Самуїла: «Господь побиває й оживлює, до шеолу знижає й підносить до неба» (1Сам. 2:6).

Звичайно, Анна вдається тільки до порівняння, але воно може нам показати, як розуміли шеол, і чому його не можна прирівняти до життя на землі під сонцем радости і краси. Народження дитини повернули їй радість життя. Тому вона співала Богу як та, яка після тривалого перебування в темряві, схожій на шеол, у темряві насмішок і заздрости, вернулася до світла щастя. Вона довго чекала, але дочекалася сповнення своїх прохань і розквіту надії.

Цей мотив очікування найважливіший. Завдяки йому Бог міг порівняти світ померлих зі сплячим станом. Після первородного гріха Він став настільки недоступний для створінь, що неможливо було радіти Його присутністю, ані оглядати Його обличчя. Навіть якщо Бог об’являвся вибраним людям, то це були поодинокі події. Святе Письмо каже, що навіть Мойсей, хоч і розмовляв з Богом, бачив Його, ніби зі спини (див. Вих. 33:21-23). Це не означає, що – як то кажуть – Бог повернувся до нього спиною, даючи зрозуміти цим жестом, щоб Мойсей впорався сам. Це просто вказівка на те, що грішна і смертна людина не може побачити Святого Бога.

Люди усвідомлювали це віддавна. Тому вони лякалися, коли Бог робив чуда. Вони пам’ятали, що сповнений добрих прагнень, хоч і дуже нерозважливий Узза, впав мертвий перед Богом, бо доторкнувся до Божого Ковчегу, незважаючи на те, що не був покликаний до цього (див. 2Сам. 6:7). Вони воліли, аби Бог об’являвся пророкам і святим, щоб, бува, не померти через потрясіння внаслідок зустрічі зі святістю.

Цю неготовність людської природи жодним чином не може подолати сама людина. Від часу первородного гріха зранена природа була змушена чекати на відкуплення, однак доки воно прийшло, померлі чекали на нього в шеолі. Вони очікували пробудження, як люди в летаргії. Таким чином безодня стала почекальнею, в якій перебували померлі, чекаючи вирішення своєї долі.

Шеол – це стан померлих, в якому вони перебували аж до першого у світі Великодня.

Попередній запис

17 Чому Едем поріс бур'яном?

Наступний запис

19 Чи в шеолі душі були щасливими?