Зустрів я свого колишнього міністранта, сьогодні вже дорослого молодого чоловіка, і запитав його:
– Ну що, Йосифе, як тобі ведеться? Мені так здається, що відколи ти виріс з міністранської сорочки, то й забув, де сповідальниця, чи не так?
– Ах, отче духовний, не забув… Але стидаюся…
– Чого стидаєшся?
– Знаєте, мені здається, що зовсім не стаю ліпшим. Знову й знову однаково грішу і не знаю, як маю собі з тим зарадити…
Скажете: “Той хлопець має таку ж проблему, як і я. І що з тим робити?”
Мусимо собі усвідомити, що людина – це немічне сотворіння. Первородний гріх залишив у нас сліди схильности до злого. Ніколи не вдасться цілком усунути гріх з нашого земного життя, але можемо – з Божою поміччю – уникати переважної більшости гріхів.
Святий Пімен Великий каже: “Більшість людей вважає, що в гріхах винний спокусник – злий дух. Та я вам кажу: ті, що йдуть за своєю волею, є собі найбільшими спокусниками, і непотрібно їм ніякого диявола, щоб їх спокушав”. З тих слів зрозуміло: якщо хочемо серйозно боротися з гріхом, мусимо змінити “спрямування” нашого серця. Якщо зречемося власної волі, щоб могла діяти в нас Божа воля, то це вже перша мала перемога. Якщо почнемо уникати нагод до гріха (вміємо їх точно вичислити), то це ще одна мала перемога. Якщо до цього додамо благоговійне приймання Святих Тайн, можемо собі на свій рахунок причислити подальші перемоги.
Кожне зростання в духовному житті позначене униканням зла і збільшенням добра. Якщо завше будемо про це пам’ятати, то в життєвій боротьбі з гріхом перемагатимемо.
* * *
Британський піонер-пілот Фредерік Пейдж одного разу летів над арабськими країнами, коли у своєму малому літаку почув шарудіння гризуна. Не знав, як на борт потрапив величезний щур, якого, мабуть, приманили продукти, що були в літаку.
Пейджове серце почало швидко битися, коли собі усвідомив, що той гризун може пошкодити контрольний механізм літака. Якщо би щур розгриз якийсь важливий провід, був би кінець.
Пейдж не знав, що робити. Летів сам, і в літаку не було автоматичного керування.
Потім собі пригадав, що вчили в школі. Щур не переносить великих висот.
Тому Пейдж почав підніматися вище – так високо, що й сам почав важко дихати. Проте уважно слухав, поки гризіння не припиниться. Успішно приземлившись, знайшов за кокпітом здохлого щура.
Багатьох з нас у житті гризе щур гріха. Маємо в собі глодаючого щура неморальности, гризучого щура лихослів’я, зжираючого щура подружньої зради. Наші духовні літаки можуть розбитися.
Цьому, однак, можна якось зарадити. Зійти вище. Намагаймося дістатися до більшої висоти, щоб там перебувати! Можуть настати певні проблеми з диханням, бо людина не звикла підійматися так високо. Досить підніматися вище. Святий Дух нам допоможе бути обережними й пильними. Піднімаймося доти, доки вже не будемо чути гризіння щурів. Піднімаймося вище, щоб Бог дав нам перемогу, хоч ми й не сподівалися, що осягнемо її.
Здіймаймося до висот, хоч ми навіть ніколи не думали, що наш духовний літак спроможний піднятись так високо, _ і знайдемо свободу, про яку нам навіть не снилося. Вчімося, думаймо, будьмо свобідні! Амінь.