2. ЗМІЙ У РАЮ СЕРЦЯ

Де шукати початок гріха? Як тлумачити біблійну оповідь про змія в раю?

У третій главі книги Буття подано історію першого гріха: спокуса скуштувати заборонений плід, розмова Єви зі змієм-спокусником, згода Адама спробувати плід, вигнання з раю. Святі вважають, що кожна людина власним досвідом підтверджує і продовжує те, про що йдеться в перших главах книги Буття. У кожного з нас є свій рай, тобто серце, яке створив і сповнив миром Бог. Водночас усі ми раз по раз переживаємо зустріч зі змієм, який проникає в серце, щоб спокушати нас. Змій постає перед нами у вигляді поганих думок. Оріген писав – і з ним погоджувалося багато інших святих, – що “джерелом і початком кожного гріха є думка” (лоґісмос грецькою).

Яким чином проста думка може спричиняти зло?

Йдеться не про просту думку, а про думку нечисту, погану. Відверто кажучи, те, що ми, зазвичай, називаємо спокусами, – насправді це навіть не думки, а радше породжені фантазією образи, до яких долучається спонука зробити щось погане. Св. Максим Ісповідник ілюструє це за допомогою прикладів із повсякденного життя, стверджуючи, наприклад, що ні здатність думати, ні думка не є злом. Не є злом ні жінка, ні думки про жінку. Однак людський розум схильний до чуттєвости, тому образ жінки не завжди залишається чистим, змішуючись із плотськими імпульсами, які спонукають до дій, що суперечать Божій волі. Так само гроші й вино самі по собі не є злом, проте можуть стати каменем спотикання через нечисті спонуки, з якими вони поєднуються. Тому чистим називаємо те, що не має домішок, як-от “чисте золото”, “чиста вода”  і т. ін. Схожим чином і думки є чистими, поки до них не примішується якийсь імпульс, що підштовхує нас до зла.

Звідки походять такі спонуки до зла?

Святі порівнюють людське серце з “обітованою землею”, в яку філістимляни, вавилоняни та інші погани метали списи і стріли, тобто злі намірення. Ці “диявольські”, “плотські”, “нечисті” думки не можуть зароджуватися в нашому серці, оскільки його створив Бог. Отже, вони потрапляють туди “ззовні” і не властиві природному для нас способові мислення. Допоки такі думки залишаються “назовні”, поза нами, вони не є гріхом. Гріхом вони стають щойно тоді, коли ми свідомо і добровільно їх приймаємо, тобто тоді, коли ототожнюємо себе з ними.

Але у Євангелії написано, що зло походить із серця, а не ззовні (див. Мт. 15:19). Отже…

Слід правильно тлумачити ці слова. Гріх постає в людському серці, бо людина погоджується зі злом з власної доброї волі. Погані думки й породжені пристрастями бажання постійно снують довкола нас. Часто вони поглинають нашу фантазію і розум. Це пояснюється притаманною людям слабкістю, яка з’явилася внаслідок гріха, скоєного першими нашими предками. Самі по собі, втім, думки та пристрасті ще не є справжнім злом. Церква стверджує, що хіть від гріха походить і до гріха, але сама по собі не є гріхом.

У такому випадку ми живемо в постійній небезпеці, повсякчас зазнаючи спокус…

Життя людини на землі – це битва (йор. Йов 7:1). А прислів’я доповнює: тому, у кого немає бажання боротися, нічого й жити. Не варто, одначе, перебільшувати складність цієї боротьби. Псевдо-Макарій, античний письменник-містик, порівнює нашу душу з великим містом. У центрі цього міста стоїть прегарний замок, неподалік – торговище, а далі повсюди околиці. Ворог – первородний гріх – опанував околиці, тобто наші чуття. Тому саме тут часто підстерігає нас замішання. Втім нерідко це замішання відчувається і на торговищі, себто там, де ми обговорюємо: визнати певну думку своєю чи відкинути її. Та до внутрішнього замку, де ми самі собі господарі, гріх не може проникнути, якщо ми добровільно не відчинимо перед ним ворота.

Св. Тереза Авільська також говорить про “внутрішній замок” нашої душі, де можна спілкуватися з Господом, небесним Господарем, відкинувши зовнішнє сум’яття, яке всіляко перешкоджає такому спілкуванню.

Отож усередині ми розділені. Та це ж не приносить жодної приємности, ба навіть втомлює…

Духовні люди намагаються не тільки уникати гріха, а й очищувати серце, бо завдяки цьому душа віднаходить внутрішній спокій. Автори-ченці називають аскезу грецьким терміном праксіс, вказуючи таким чином на духовну практику. Вони розрізняють “зовнішню практику”, яка зосереджується на униканні гріховних вчинків, і “внутрішню практику”, метою якої є очищення серця. На жаль, часто пропоновані широкому загалу моральні настанови обмежуються тільки зовнішньою практикою: “Цього робити не слід; треба робити ось це”. Мабуть, саме тому люди, які хвилюються й не знають, як діяти далі, пересвідчившись, що відомі їм зовнішні приписи не допомагають, і прагнучи знайти якесь рішення, часто вдаються до різних відчайдушних засобів, як-от облудний містицизм, цілителі, наркотики…

Ми часто забуваємо про те, що християнська духовність пропонує нам вельми дієві вказівки стосовно того, як здобути спокій.

Де можна знайти ці вказівки?

Ченці, які обирали відлюдне життя, чудово зналися на тому, як сягнути внутрішнього спокою. Вони шукали його, втікаючи від світу, проте часто переконувалися, що сама по собі самотність не сприяє досягненню миру. Св. Антоній, наприклад, подався в пустелю, але там на нього напали “демони”, себто думки та фантазії, що не давали йому спокою, тож довелося вчитися їх долати. Тільки після тривалої внутрішньої боротьби він опанував мистецтво перемагати цих “демонів”, і щойно тоді його самотність стала осередком спокою. В ті часи це було настільки поширеним явищем, що у Візантійській імперії існував закон, який забороняв ченцям вирушати в пустелю, доки вони не проживуть десять років у монастирі, вправляючись в аскетичних практиках. Тож перед тим, як зіткнутися віч-на-віч із самітницьким життям, чернець мав уже навчитися бути господарем своїх думок і фантазій.

Проте чи доступні та корисні для сучасних людей такі досвідчення давніх ченців?

Цікаво, що в наші дні через зростання потреби і, відповідно, попиту перекладаються і публікуються давні духовні праці, в яких йдеться про внутрішню боротьбу. Для прикладу згадаймо, скільки перекладів “Добротолюбія” Никодима Святогорця з’явилося останнім часом. Ця праця є збіркою уривків із різних патристичних текстів і навчає, як очистити серце, що є передумовою для молитви і життєвого спокою.

Попередній запис

1. ТАЙНА ДОБРА І ЗЛА

Наступний запис

ЗМІЙ У РАЮ СЕРЦЯ_2