Значення фрази «Бути з Ісусом» не зводиться лише до фізичної присутності. «Бути з Ісусом» – це перебувати в співпричетності з Ним. У співпричетності, котра включає в себе життєвий план, запропонований Ісусом у Нагірній проповіді. Того, хто не ототожнює себе з Учителем, обов’язково буде дискваліфіковано[1]. Йдеться про дуже суворе слово для тих, які багато працювали, несучи Добру Новину, жертвували собою і боролися проти сил зла, більше уваги приділяли винограднику, аніж його Господареві, та сконцентрувалися більше на праці, аніж на взаєминах із Сином Господаря виноградника. Дискваліфікують тих, хто біг і втомився, бо вони втратили першу любов і віддалилися від ядра.
У вісімдесяті роки минулого століття Даніель Баутіста був найкращим мексиканським атлетом зі спортивної ходьби. На той момент він перемагав на всіх змаганнях. Єдиний трофей, якого не мав цей спортсмен, – золота медаль на Олімпійських іграх. Щоб досягнути цього, він тривалий час готувався: щодня тренувався, дотримувався суворої дієти і багато чим жертвував. Компенсувала все це лише ілюзія виграти забіг на двадцять кілометрів на Олімпіаді.
Після перемог на всіх попередніх змаганнях, Даніель Баутіста перебував в оптимальній формі, щоб виграти забіг на Олімпійських іграх у Москві 1980 року[2].
Розпочалась ходьба, і різнокольорова юрба кинулася за далекою метою з надією перемогти. Незабаром найменш треновані атлети почали відставати від групи. Звичайно, що Даніель Баутіста не був серед їх числа. На стадіоні оголосили, що вже можна побачити, хто очолює забіг. Нікого не здивувало те, що першим був мексиканець Даніель Баутіста.
Переможним кроком під оплески натовпу та перед телевізійними камерами він прискорив хід на фінішній прямій. Але на порозі його безперечної перемоги судді дискваліфікували Даніеля Баутісту, і він був змушений залишити забіг.
Роки важкої праці і постійні жертви, перемоги на всіх попередніх змаганнях, і врешті – на вирішальному забігу пропали марно за декілька кроків від мети. Даніеля Баутісту було дискваліфіковано за те, що він втратив крок.
Кожного, хто втрачає крок, віддаючи перевагу місії над покликанням, замість того, щоб отримати медаль як нагороду за свої зусилля, чекає суворий вердикт: «агент беззаконня»[3].
Бути апостолом, не бувши перед тим учнем, має небажані наслідки. Що перше – то перше. Апостол раніше був учнем і ніколи не перестане ним бути.
Дуже значним є те, що апостолів і далі називають «дванадцять учнів» (Мт. 10:1; 11:1); бо апостол ніколи не відмовиться від основного – бути учнем.
Апостольська місія корениться в учнівстві. Найбільші апостоли повинні бути найавтентичнішими учнями.
Одного дня воскреслий Ісус з’явився сімом апостолам на Тиверіадському морі і вказав їм, як і де досягнути найбільшого улову в їхньому житті. Кількість риби була настільки великою, що вони всі разом не могли витягнути з води важкі сіті. Але як тільки Петро, котрий керував риболовлею і був найдосвідченішим із усіх, зрозумів, що на березі – Ісус, то покинув і рибу і рибалок, і човен та кинувся у воду, щоб зустрітися з Ісусом. Цікаво, що те, чого вони не могли зробити всімох, зробили, щойно Петро пішов назустріч Ісусові.
Місце керівника – бути з Ісусом. І якщо він є там, де повинен бути, то навіть завдання для інших спрощується.
Коли ми разом не можемо чогось досягти, то керівник групи повинен усамітнитися для молитви. Місце керівника – не перебувати у вирі битви, а там, де здобувається перемога, – поруч з Ісусом.
г) Ісусів пріоритет – Його учні
Ісус не ставився до всіх однаково. У Нього був радикальний вибір: Він віддавав перевагу піклуванню і формуванню Своїх учнів. Спочатку вони повинні були жити як справжні учні, щоб потім стати апостолами.
Жодним чином не можна плутати Ісусового учня з одним із багатьох Його послідовників. Це дві дуже відмінні одна від одної речі. Те, що між ними небагато схожого, засвідчує такий уривок:
«А Ісус із Своїми учнями вийшов над море. І натовп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї» (Мр. 3:7).
Ісус бере ініціативу у Свої руки і разом зі Своїми учнями віддаляється. Натовп підходить до іншої групи: «прочувши, як багато чинив Він» (Мр. 3:8). Тобто натовп слідує за Ісусом через Його діла, а не через Його Особу.
Ісус по-особливому ставився до Своїх учнів. Не до всіх Він так ставився. Вони (учні) посідали найважливіше місце в Його діях та інтересах. Ісуса цікавили більше вони, аніж численний натовп, котрий Його оточував. Їм Він об’являв речі і таємниці, які хотіли бачити й чути царі та пророки. Безліч разів Ісус віддалявся з учнями від натовпу: «І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто» (Мр. 9:30).
Коли Ісус навчав Своїх учнів, то уникав зустрічі з натовпом, бо Він був зайнятий важливішою працею.
Формування учнів переважало будь-яку іншу працю. Ісус особисто роз’яснював їм притчі (Мр. 4:34), вів їх у віддалене місце (Мр. 6:31). І тоді, коли натовп оточував Його, Ісус передусім звертався до Своїх учнів (Лк. 12:1). Із ними святкував Пасху (Мр. 14:14) і після воскресіння з’явився найперше їм (Як. 21:14). Отож головну увагу Ісус приділяв Своїм учням.
На Оливній горі розташована незавершена будівля, відома як церква «Отче наш». Туристи, подивовані кількістю мов, якими написана ця титульна молитва, розгублено йдуть через невелику печеру, в якій Ісус навчав Своїх учнів.
У печері, в мирі й спокої, далеко від гамору й щоденної праці Вчитель багато часу проводив наодинці зі Своїми учнями.
Правдивий Ісусів учень віддаляється від світу, заходячи в «печеру», щоб перебувати з Учителем, навчаючись жити.
ґ) Ісусові послідовниці
Важливий не так сам факт слідування за Ісусом, як причина, через яку слідуєш за Ним. Учень слідує за своїм Учителем зовсім з інших причин, аніж хтось із натовпу.
Євангеліст Марко розповідає:
«І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями…» (Мр. 10:46).
Йшлося про дві дуже різні групи. Можна слідувати за Ісусом як натовп або як учень:
- Натовп слідував за відомим чудотворцем із Галілеї, бо Він дав їм хліб (Ів. 6:26), але Його учні навіть не мають часу, щоб попоїсти (Мр. 3:20).
- Багато хто слідував за Ним через дива, які Він творив, але у вирішальний момент покинули Його (Ів. 6:67). Учні йдуть з Ісусом до Єрусалима (Лк. 18:31), а один із них залишається вірним аж до хреста (Ів. 19:26).
- Люди одного дня проголосили Ісуса царем, а наступного дня повернулися до Нього спиною, бо Його слова дуже суворі (Ів. 6:65-66). Учні ніколи не залишають Ісуса, бо вони не мають куди йти (Ів. 6:68).
- Натовп вважає, що Ісус – це Ілля, Єремія чи один із пророків. Для учня ж Він – Христос, Син Бога живого (Мт. 16:16). Натовп – мовби той, хто будує на піску, чи насіння, котре падає на дорогу, каміння чи поміж терня. Учень кладе свій фундамент на скелі і дає плід у тридцять, шістдесят, сто разів більше (Мр. 4:20), бо втілює в життя слово.
- Люди вважають, що в Ісуса є правда. Для учнів Ісус – правда (Ів. 14:6).
- Натовп емоційно оплесками вітає Ісуса у Квітну неділю, але засуджує в Страсну п’ятницю. Учнів чекає така ж доля, що й Учителя: «Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть» (Ів. 15:20).
Отож це зовсім різні речі – бути одним із тисячі послідовників проповідника з Галілеї чи одним із дванадцятьох учнів Учителя.
Натовп міг слідувати за Ісусом через дуже різні мотиви, а учні мали лише одну мету: навчитися жити так, як Він.
Вісім кіл
Слідування за Ісусом поділяється на вісім доцентрових кіл:
Натовп, 5 000, 3 000, 120, 72, 12, 3, 1, +
- Натовп, котрий одного дня вітає Ісуса, а потім просить Його розп’яття (Мр. 15:3);
- 5 000 – ті, що слідують за Ісусом, бо Він дає їм поживу, котра втамовує голод (Мт. 14:20);
- 3000 навернених у день П’ятдесятий ці, котрі досвідчили силу Духа (Ді. 2:38);
- 120 – ті, що разом із Марією моляться, очікуючи пришестя Духа. Вони перебувають у молитві, але більше нічого не роблять (Ді. 1:14);
- 72 проповідники Євангелія, котрі мандрували країнами й містами, проповідуючи Добру Новину. Невтомні проповідники, сповнені ревності в поширенні Євангелія (Мт. 4:23);
- 12 – правдиві Ісусові учні. Вони дозволяють формувати себе згідно з образом і подобою свого Вчителя. Відтворюють Його стиль життя і втілюють у життя почуті слова (1Кор. 15:49; Лк. 6:40);
- 3 – улюблені Петро, Яків та Іван. Вони перебувають з Ісусом на вершині гори під час Його переображення, а також і в Гетсиманії (Мт. 17:1; Мр. 14:32-33);
- 1 – учень, якого любив Ісус і який кладе свою голову на груди Вчителя та не залишає Його там, де всі Його залишили, – на хресті.
[1] Цей термін вживає апостол Павло в Першому посланні до коринтян 9:27 (згідно з іспанським перекладом Святого Письма). (Прим. пер.)
[2] Олімпійські ігри в Москві проходили з 19 липня по 3 серпня 1980 року. На них виступав Даніель Баутіста. (Прим. пер.).
[3] Мт. 7:23, згідно з іспанським перекладом Святого Письма. В українському перекладі сказано: «Хто чинить беззаконня» – Прим. пер.