Змішана сім’я
На додачу до всього Яків був багатоженцем. Він одружився одразу з двома доньками Лавана: Лією та Рахіллю. Проблема була в тому, що Яків любив Рахіль більше, ніж Лію. Однак волею долі Рахіль виявилася безплідною. У ті часи це вважалося настільки ганебним, що вона вирішила віддати чоловікові свою служницю. Вважалося, що дитина, народжена від такого зв’язку, належить безплідній дружині. Ба більше, археологи виявили таблички, на яких зазначено, що безплідна дружина була зобов’язана надати замість себе іншу жінку, щоб у чоловіка народилися діти. Нагадаю, що Сарра вчинила точно так само, віддавши Агар своєму чоловікові Аврааму.
Одного разу, сперечаючись з Яковом, Рахіль з докором крикнула йому: «Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!» Той відповів, що він не Бог і тому не варто очікувати від нього дива. Тоді Рахіль сказала, щоб він узяв її служницю Білгу, і вона народить йому дитину. Яків погодився. (Буття 30:1-4).
Не бажаючи пасти задніх, Лія, хоч і мала власних дітей, наслідувала приклад сестри і віддала Якову свою служницю Зілпу, яка народила від нього дітей.
Тільки подумайте: дванадцять синів Якова народилися від чотирьох різних матерів, які жили разом під одним дахом і боролися за першість! З роками на поверхню спливли ревнощі й ненависть, які можуть з’явитися за таких умов. Цілком природно, що дванадцять синів Якова були дивним набором зведених братів, які не знаходили спільної мови один з одним.
Отже, маємо змішану сім’ю, яка пустилася берега. Хоча в Йосипа була особиста перевага у вигляді любові батька, він виріс у домі, де ніколи не вщухали чвари і не спадала напруга. Тож не дивно, що його ненавиділи, обмовляли, а пізніше зрадили.
Було б годі зустріти емоційно та духовно стабільного юнака в такій сім’ї з пасивним батьком, який намагається впоратися з двома дружинами, двома служницями, які водночас виступили в ролі сурогатних матерів, і щонайменше з тринадцятьма дітьми (з урахуванням Діни). Проте, дякуючи Богові, це сталося тоді; подібне відбувається і сьогодні.
Сповнені ненависті брати
Я вже підкреслював, що з усіх своїх дітей Яків особливо виділяв Йосипа. Одна з причин полягала в тому, що Йосип був первістком від його коханої дружини Рахілі. Хоча з хронологічної точки зору найстаршим з дванадцяти синів був Рувим, Йосип користувався особливим благоволінням батька.
Можливо, брати й змирилися б із фаворитизмом, але сталися дві події, через які їхнє обурення досягло точки кипіння.
Спочатку Яків справив Йосипу особливий халат – «квітчасте вбрання» (Буття 37:3). Цей халат був не простий. Таке вбрання мало глибоке символічне значення. Перш за все воно позначало статус спадкоємця, тобто Йосип був призначений первістком, який отримає головну частину спадщини. Яків сам хитрував, щоб отримати від свого батька привілеї первістка, і точно так само тепер проігнорував Рувима, віддавши особливе благословення Йосипу.
Цей одяг також символізував лідерство. До Йосипа мали ставитися як до священика родини, а отже – шанувати його за духовні заслуги.
Йосип і так був улюблеником, а тепер його ще й слід було вважати рівним батькові. У сім’ї міг бути тільки один квітчастий халат! Лише один із синів ставав первістком та лідером, і батько цінував його більше за всіх. Одяг Йосипа говорив сам за себе.
Тому написано: «І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно» (вірш 4). Вони були настільки розлючені, що не могли говорити без ненависті, яку випромінювало кожне їхнє слово.
Друга подія стала останньою краплею, що переповнила чашу їхніх негативних емоцій. Йосипові наснилися два сни, в яких йому була відведена головна, а їм – другорядна роль слуг. Ба більше, у цих снах його гордовиті брати поклонилися йому!
У першому сні Йосип разом з братами в’язали снопи в полі, і його сніп піднявся й став прямо, тоді як решта снопів (його братів) вклонилися йому. Йосип через свою наївність попросив братів вислухати його сон, ніби очікував, що почуте приведе їх у захват! «І сказали йому його браття: Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами? І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його» (вірш 8).
Тема першого сну була землеробською. Можливо, це був натяк на те, яким чином Йосип здобуде владу над своїми братами. Другий сон був пов’язаний з небом: Йосипу поклонилися сонце, місяць і зірки. Саме так! Малося на увазі, що його батьки і всі брати вклоняться йому. Йосипу належало піднестися над домом Якова.
Яків дорікнув Йосипу за те, що той розповів свій сон усій родині. Він передбачав, що це запалить ненависть. Але навіть Яків поставився до почутого скептично: «Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?» (вірш 10). Як і першого разу, брати Йосипа відреагували на його другий сон із ревнощами та люттю.
Хоча ці сни явно були від Бога, доводиться сумніватися в мудрості Йосипа, який розповів про них братам та батькові. Він гостро усвідомлював, що брати ненавидять його, і мав розуміти, що ці сни лише роздмухають їхню ненависть до незгасимого полум’я та створять у стосунках нездоланну прірву.
Але Бог використав ці події – і навіть нерозумні дії Йосипа, – щоб досягти Своєї мети. Безглузді вчинки людей ніколи не порушують Його планів. Йосип любив Бога, і Божі наміри щодо нього мали здійснитися незважаючи ні на що. Ці сни стали частиною мозаїки Йосипового життя.
Психологи говорять про існування двох чинників, що визначають наше становище в житті й те, чого ми досягнемо. Один із них – спадковість, а інший – оточення. Оточення Йосипа було гнітюче непривабливим: підступний батько, рання втрата матері та різношерста компанія безсердечних братів.
Що ж до спадковості, то цілком очевидно, що Йосип був обдарованим юнаком, який мав неабияку мудрість і духовну проникливість. Але найважливіше те, що на житті юнака була Божа рука, і Господь подбав, щоб його сни – його мрії – здійснилися.
Найглибші образи, з якими я стикався, виникали між близькими родичами. Винахідливий брат, який усунув свою сестру від спадщини їхніх батьків; розлучена мати, яка не дозволяє батькам колишнього чоловіка бачитися з онуками… Такі й безліч інших сімейних ситуацій завдають глибоких емоційних ран, які не загоюються. Найчастіше людина, так і не здолавши ненависть, забирає її із собою в могилу. «Розлючений брат протиставиться більше за місто твердинне, а сварки, немов засуви замку» (Приповістей 18:19).
Першопричиною нерідко стає заздрість – відчуття, що до когось ставляться більш прихильно. Подібна гіркота зазвичай супроводжується ще й жагою помсти. Історія Каїна та Авеля проявляється майже в кожній родині.
Понад половина всіх дітей, народжених цього року в Сполучених Штатах, у той чи інший момент свого дитинства опиняться в сім’ї лише з одним із біологічних батьків. Напруженість у стосунках, викликана «змішаною сім’єю», цілком зрозуміла. Коли кілька нещасливих, розлючених людей намагаються жити під одним дахом, на поверхню швидко виринають наслідки фаворитизму, почуття відкидання та експлуатації. Змішана сім’я майже завжди роз’єднана.
Йосип нагадує нам про те, що Бог не полишає тих, кого викидають з дому, хто пережив на собі весь тягар ненависті та насильства. Ми можемо стати вище як своєї спадковості, так і оточення.
Дивлячись на коріння Йосипа, ви ніколи не припустили б, що він стане гігантом для Бога. Гріхи Якова були відтворені в житті його синів, які також зраджували й обманювали. У Йосипа не було перед очима зразка благочестивого життя, хоча часом його батько все ж демонстрував віру в Бога. Однак із цього сухого кореня виросла плодоносна гілка.
Хоч би яких помилок не припускалися наші батьки, ми не приречені стати жертвами їхнього руйнівного впливу. Якщо ми не можемо бачити у своїх земних батьках взірець християнської поведінки, то мусимо свідомо зламати їхній негативний вплив та рівнятися на нашого Небесного Отця, Який спеціалізується на визволенні людей від кайданів минулого.
Щоб засвоїти цей урок, Йосипу знадобилося понад двадцять років. За цей час Бог навчив його, що для здійснення мрії не слід дивитися на людину (у даному випадку – на сім’ю). Йосип мав померти для всього, що його оточувало. Він більше не міг розраховувати на допомогу близьких. Він залишився сам на сам з Богом.
Якщо Бог хотів, щоб сон Йосипа збувся, то Він знав, як це зробити. Іншого шляху не було. «Мій батько та мати моя мене кинули, та Господь прийме мене!» (Псалом 27:10).