2.2 Вихід із темряви духовної помилки

У сучасній церкві стало непопулярним говорити про гріх. Ми надаємо перевагу слухати про внутрішнє зцілення та розкриття своєї особистості. Але гріх зустрічається практично на кожній сторінці Біблії! Одна з головних причин, через яку ми не можемо звільнитися від гріха, полягає в тому, що ми не в силах зненавидіти його. Замість цього ми продовжуємо гратися з ним. Дозвольте мені навести кілька прикладів.

Ми перебуваємо в капкані матеріалізму. Ми категорично відмовляємося звертати увагу на вчення Ісуса про матеріальне багатство. Ми не можемо визнати той факт, що засліплені бажанням збагачення, як і все оточуюче нас суспільство. Ця любов до матеріальних речей не може бути легко знищена, для цього вимагається величезна боротьба. Тозер висловив це наступним чином:

„Немає жодного сумніву в тому, що бажання накопичувати матеріальні блага – одна із найбільш шкідливих звичок на світі. Оскільки це видається цілком природним, бажання збагачення рідко визнається нами за гріх. Але наслідки цієї згубної звички можуть бути найтрагічнішими. Це давнє прокляття не може проходити непомітно та без болю. Колишня людина в нас не бажає здаватися чи помирати. Вона повинна бути вирвана із коренем з наших сердець, як бур’ян із ґрунту, повинна бути витягнена в крові та агонії, як виривають хворий зуб. Вона повинна бути повністю вигнана з наших душ, як Христос вигнав грошомінів із храму“.

Мешканці Великобританії, Північної Америки і Західної Європи – найбагатші люди планети (див. Мт. 19:16-24). Бідні члени нашого суспільства видаються багачами порівняно з рештою світу: речі, які ми розцінюємо як необхідні (наприклад, чиста вода та медичне обслуговування), вважаються неможливою розкішшю в країнах третього світу. Це, звісно ж, одна із головних причин, через яку європейські та північноамериканські місіонери не завжди активні в інших частинах світу. Згадаймо, що говорив Іван: „Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів! А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?“ (1Ів. 3:16-17). Подібне твердження настільки революційне, що вчення марксизму відходить далеко назад, адже здається застарілим та таким, що повторює давно відомі істини. Усе ж таки чимало моїх читачів продовжують блукати в тумані матеріалістичного суспільства.

Бог дивиться на наші серця. Ви можете бути дуже бідними. Але бідність не звільняє вас від хвороби матеріалізму. Може, вона навіть збільшить ваше бажання розбагатіти. Але якщо ви приймаєте свою бідність охоче, тоді вона може стати дорогоцінною духовною свободою. Більшість християн приймають на віру принцип накопичення майна, який є системою цінностей західного суспільства. Це очевидний гріх. Ми можемо відвідувати конференції, читати християнські книги й обговорювати більш духовне життя, але, поки наші слова не стануть збігатися з нашими справами, поки ми не змінимо нашого ставлення до матеріального збагачення, комунізм буде вважатися більш динамічним вченням, ніж християнство.

Ми також потрапили в капкан морального розкладу та занепаду. Ви можете обманювати своїх батьків, викладачів, навіть сусідів по кімнаті. Ви можете заховати порнографічний журнал далеко під подушку і розглядати його ночами. Але ви не обманите Бога. Я не робив би подібних зауважень, якби не та велика кількість людей, які підходять до мене після зібрань, щоб зізнатися в таких гріхах.

Біллі Грем назвав сучасне покоління поколінням „сексуальних ненажер“. Багато з нас готові позбавитися плодів духовного зростання та Духа Святого за кілька хвилин задоволення. Але якщо ви справді бажаєте залишитися чистим, завдяки милосердю Бога, то справді можете бути таким. Подібно до багатьох інших молодих людей, я жив для дівчат, від побачення до іншого побачення, хоча, слава Богові, ніколи не здійснював самого гріха статевого акту, оскільки був спасенним у віці сімнадцяти років, якраз вчасно. Минуло б зовсім небагато часу, перш ніж я згрішив би, впавши в подібну спокусу, оскільки всі мої думки розвивалися в цьому напрямі. Ісус учив дуже ясно, що внутрішні гріхи, які існують тільки у свідомості, є настільки ж неприйнятними для Бога, як і тілесні гріхи.

Ми багато чим нехтуємо і багато спотворюємо з вчення Бога щодо сексу. Це, звісно, не та сфера, про яку слід постійно проповідувати, щоб дізнатися подробиці Божого плану. А все-таки вона дуже важлива, тому її не можна ігнорувати; ми повинні говорити про це в церкві. Головне полягає в тому, що, незалежно від вашого розуміння цього питання, не слід ховати від інших цю тему. Немало молодих християн дотримуються поширеної думки, що секс – це щось брудне. Вони думають, що на цю тему можна крадькома хіхікати або ж притлумлювати будь-які сексуальні бажання. Тому багато християн розвинули в собі чимало комплексів на цій основі.

На місіонерській дорозі відомо багато випадків гріхів у цій сфері, які частково відбуваються через неадекватну освіченість у цій царині. Я знаю про кілька випадків лесбіянства та гомосексуалізму серед місіонерів, і тут значна частина вини лягає на їхню церкву, бо проповідники не навчили молодих людей питанням утримання. Якщо ви притлумлюєте свої сексуальні бажання, якими б вони не були, і відмовляєтеся обговорювати ці питання з будь-ким, то берете на себе важкий тягар, який рано чи пізно притягне вас до землі. Впевнений, що можна бути вільним від сексуальних проблем, бажань та збочень. Але чомусь так багато християн опиняються в цьому тумані жадання. Після подібних гріхів дуже важко служити Христові ефективно, і ми можемо звести нанівець всі зусилля попередніх років ходіння за Христом.

Найкращий час для вирішення подібних питань – це прямо зараз, особливо якщо ви ще молоді. Рой Хессіон, автор книги „Під знаком Голгофи“ („The Calvary Road“), одного разу сказав мені: „Якщо ви вважаєте, що проблеми в сексуальній сфері торкаються в основному молодого покоління, дозвольте мені навести вам деякі цифри. З мого досвіду консультування по всьому світі я знаю, що проблеми зрад та сексуальних збочень найбільш поширені серед християн у віці сорока років, в яких уже є сім’я та діти“. Тому, одружившись чи вийшовши заміж, ви ще не вирішили проблему сексуальної спокуси, навпаки, все може стати ще гірше. У диявола немає ніяких меж, і межа шлюбу не є міцною, яка стовідсотково захищає від впливу. Він буде спокушати одружених та заміжніх християн і християнок подібно до того, як він це робить із молодими.

Відповідь на проблему сексуального жадання чи збочення не вирішується за допомогою шлюбу, але через повну віддачу себе під керівництво Духа Святого. Ми повинні відкрити себе для християнської революції любові та самодисципліни, для спілкування з іншими віруючими. При цьому важливим пунктом є наша готовність до розкаяння. Я знаю багатьох, хто отримав звільнення від сексуальних проблем, просто відкривши їх іншому християнинові. Людина, якій ми довіряємо подібного роду проблеми, бажано повинна бути одної з нами статі і трохи старшою за нас. У ході молитви з іншим віруючим і в процесі сповідання Бог проведе вас через цю спокусу. Ви ніколи не зможете справитися самотужки.

Я припускаю, що це суперечить вашим уявленням про християнське життя, які ми вибудовуємо на чому завгодно, тільки не на Біблії. Ми всі намагаємося приховати свої проблеми за натягнутою білозубою усмішкою (у Штатах це називається синдромом Джона Вейна), вдаючи, що в нас усе гаразд. „Як справи?“ – „О, дякую, все гаразд!“ Подібне ставлення є нічим іншим, як гордістю. У Посланні до галатів ми читаємо повеління, залишене нам апостолом Павлом: „Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового“ (Гал. 6:2). Це дуже дієве положення для духовного зростання. Я давним-давно залишив би своє служіння, якби поряд зі мною не було б християн, які готові були розділити всі мої труднощі. Подібні стосунки допомогли мені здобути перемогу. Вчіться молитися разом. Прагніть підтримувати один одного та турбуватися один про одного. Це основний принцип, а не просто хороша порада. Причому цей принцип стосується не тільки сексуальних проблем. Ми – частина Тіла Христового і будемо працювати ефективніше у взаємодії з іншими віруючими. Якщо поряд з вами немає людини, з якою ви регулярно молитеся і якій ви можете розповісти свої проблеми і труднощі, спробуйте зробити все, щоб знайти таку людину. Це величезна допомога на шляху духовного зростання.

Попередній запис

2.1 Вихід із темряви духовної помилки

Наступний запис

2.3 Вихід із темряви духовної помилки