Знайте межі своїх здібностей
Вас не перестануть поважати, якщо ви скажете: «Ти знаєш, я дуже хотів би тобі допомогти, але це вище моїх можливостей. Я раджу тобі зустрітися з…» (дайте ім’я душеопікуна чи лікаря).
Також, не вдавайте лікаря із себе. Це і небезпечно, і неетично. Якщо людина, з якою ви працюєте, прийняла Ісуса Христа, і в цей час проходить певний курс лікування, не кажіть: «Тепер ти пізнав Господа, і ліки тобі вже не потрібні!»
Іноді я цілком переконаний, що людині не потрібні ліки, які їй приписав лікар, втім, я раджу їй звернутися до лікаря і запитати про це. Якщо про цього лікаря відомо, що він прописує пацієнтам надто багато ліків, я можу порекомендувати іншого, який уважно вислухає хворого, а не просто випише рецепти. А якщо ви знаєте лікаря особисто, то можете навіть коротко розповісти йому про те, що відбувається.
Ольга відвідувала групу з вивчення Біблії. Вона дуже зблизилася з керівником цієї групи, добросердною, зрілою жінкою, яка нагадувала їй маму. Ганна, керівник групи, ніколи не уявляла себе в ролі душеопікуна, проте їх бесіди, які мали місце після вивчення Біблії, допомогли Ользі вистояти в важкий момент, коли її чоловік захопився секретаркою. Коли Ольга почала розмову про самогубство, Ганна зрозуміла, що сама вона з цим не впорається. Вона сказала Ользі, що не може їй допомогти сама. Ганна домовилася про зустріч з християнським психологом і пішла туди разом з Ольгою (почасти для того, щоб впевнитися, що та дійсно потрапить на прийом).
Пізніше Ольга сказала, що саме дружба з Ганною, а не поради професіонала, допомогла їй витримати всі негаразди. Не звернися Ганна за додатковою допомогою, Ольга покінчила б життя самогубством, а Ганна картала б себе за це решту життя.
Плекайте свої стосунки з людиною, якій допомагаєте
Ефективність вашої допомоги великою мірою залежить від рівня ваших взаємовідносин з цією людиною. Чому ваш друг перш за все звернувся до вас? Бо ви «хороша людина»? Просто потрапили йому під руку? Йому з вами добре? Ймовірно, все це разом взяте. Він відчував, що ви допоможете йому, навіть якщо просто вислухаєте та поспівчуваєте. Часто ми допомагаємо комусь, просто вислухавши його – те, що не виходить в інших.
Коли ви даєте поради другові, ваші взаємини стають ще важливішими. У Приповістях 27:6 написано: «Побої коханого вірність показують». Вірний друг – завжди чесний. Слова поради можуть зачепити за живе, як свідчить про те автор Приповістей, однак ті рани загояться і можуть запобігти більшій трагедії.
Якщо ви говорите людині лише те, що вона хоче почути, ваша душеопікунська цінність зменшується; з іншого боку, якщо ваша різкість відштовхує людину, то не буде взагалі ніякого результату. Той, кому ви допомагаєте, має знати, що вам не байдуже, і саме тому ви відверті.
Консультуючи подружню пару, вам треба бути нейтральним і об’єктивним. Втім, коли йдеться про правильне й неправильне, винній особі може здаватися, ніби ви «вступили в змову» з ображеним. Переконайтеся в тому, що ви приймаєте людину, навіть якщо не підтримуєте її вчинків. Як же це зробити?
У відносинах, побудованих на повазі, довірі та щирій добросердності, формуються необхідні зв’язки, які роблять спілкування відвертим навіть у неприємних та конфліктних ситуаціях. Ваш характер та чесність надають вам необхідний статус в очах обох сторін. Хоч ви, можливо, ніколи не уявляли себе в такій ролі, люди вважають, що у вас «все до ладу», а це, як вони собі думають, означає, що ви і їм допоможете привести все до ладу.
Перед тим, як ризикнути відкрити вам душу, людина ставить собі три запитання: Чи може ця людина допомогти мені? Чи небайдужа я їй? Чи знає ця людина сама, про що вона говорить?
Останнє питання (справа знання) не має великого значення для більшості людей. Продавці дають масу порад, хоча не багато хто з них пройшов підготовку з психотерапії. Вони просто бажають вислухати. Якщо ви прагнете промовляти з поважним виглядом чи сидіти, як авторитетна особа, засуджуючи поглядом того, хто до вас звернувся за допомогою, у вас нічого не вийде. Але, якщо люди відчувають ваше щире піклування про них, вони охоче повірять, що ви справді можете допомогти.
Відверта й тепла турбота викохує довготривалі відносини, які дозволяють вам бути якорем, у час, коли люди потрапляють у життєвий шторм. Основа душеопікунства формується задовго до того моменту, коли ви чуєте слова: «Що мені слід робити, на твою думку?»
Саме таке тепло випромінював Ісус. Людей зворушувало Його життя. Одне із моїх улюблених місць Святого Письма – це історія, записана у 8-му розділі Євангелія від Івана, коли фарисеї привели до Ісуса блудницю і промовили уїдливо: «Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?» Спочатку Ісус не відповів на їх запитання, але вони знов запитали його. Тоді Він підвівся і сказав: «Хто з вас без гріха, – нехай перший на неї той каменем кине!» (вірші 5, 7).
Тоді Ісус нахилився додолу й почав писати на землі (єдина згадка про те, що Ісус колись писав). Іван не говорить, що Він писав; а мені цікаво, чи не писав він на землі дату; а потім дивився на чоловіка, який швидко пригадував, що він зробив у той день. Той чоловік поспішав піти звідти, побоюючись, що Ісус розповість про його вчинок. Цілком імовірно, що фарисеї, які схопили дівчину, знали, де саме її шукати, бо не раз зустрічалися з нею неофіційно на тому ж місці.
Коли її обвинувачі один за одним пішли геть, Ісус сказав: «Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?» А вона відказала: «Ніхто, Господи».
«Не засуджую й я тебе…»
Це приклад безумовного прийняття! Потім Ісус додав: «Іди собі, але більш не гріши!» (Ів. 8:10-11). Вона знала, що Ісус не приймав її гріха, але прийняв її.
Втім, у людини, яка потребує допомоги, може скластися враження, що той, до кого вона звернулася, більше зацікавлений у смакуванні пожадливих деталей, аніж у тому, щоб допомогти вирішити проблему. З Ісусової розмови з грішницею всі ми можемо винести урок. Він чудово знав, звідки її привели, проте утримався від запитань, від яких дехто не утримався б. Наприклад:
- Як трапилося, що ти почала цим займатися?
- Скільки чоловіків ти обслуговуєш кожної ночі?
- Чи подобається тобі це заняття?
Христос зосереджувався не на минулому, а на теперішньому («Де ті, хто тебе оскаржували?») та на майбутньому («Іди, але більше не гріши!») Якщо ви ведете душеопікунську бесіду, вам треба зосередитися на тому, що і як потрібно робити людині, починаючи з цього моменту і надалі.
Даючи поради людям, повністю покладайтеся на Господа
Якщо ви хочете бути справжнім християнським душеопікуном і добрим другом, ви повинні завжди молитися, слухаючи іншу людину. Це не означає, що, поки з вами розмовляють, ви закриваєте очі й нахиляєте голову. Це означає, що ви звертаєтеся до Господа, говорячи про себе: «Господи, допоможи мені розпізнати те, про що замовчується, і зрозуміти те, що не висловлюється. Допоможи мені почути те, що людина справді має на увазі».
Якщо ви відкриваєте серце Господеві, Святий Дух дає інтуїтивне розуміння. Він наводить на думку, про що краще запитати, щоб людина почала відкривати суть справи.
А зараз, давайте поглянемо, як це робити.