«Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небес, і все їхнє військо, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживляєш їх усіх, а небесне військо Тобі вклоняється!» Неемії 9:6.
Я був переконаний, що потрапив у Небо не для того, щоб там залишитися назавжди. Я отримав чітке, проте лагідне і прихильне повідомлення про те, що я повинен повернутися.
Тоді я опинився поблизу Ісуса. Він саме промовляв до людей, зібраних довкола, розповідаючи про те, як сильно Він їх любить. Я міг лише мовчки стояти і слухати. Поки не почуєш голосу Господа, який говорить про Свою любов до людей, доти ти будеш не в змозі зрозуміти, чому тоді мене так заціпило. Те значення, яке люди надають слову “любов”, є неповним у порівнянні з чистотою, глибиною та істинним сенсом Його любові. Так-ото надзвичайно мало ми знаємо про Того Єдиного, який так сильно полюбив нас, що віддав Своє життя за кожного з нас, щоб котрогось дня ми всі могли жити разом із Ним у Небі.
Тоді Ісус поклав руку Мені на плечі і пригорнув до Себе, а я розплакався, геть утративши самовладання. Мене огорнув потік, просто таки повінь величезної любові та цілковитого прийняття, які ніколи в житті я ще не відчував.
У СЕРЦІ БУТТЯ
А тоді раптово, в одну мить, я знову опинився в Тронному залі. Там я впав, немов мертвий. Я лише розумів, що перебуваю в центрі існування всього і що тут перебуває Сотворитель Усесвіту. Я повністю був охоплений Його любов’ю.
Цілим своїм єством я прагнув залишитися в Небі навіки. Я бачив тут речі, які настільки перевищували моє розуміння, що я просто відмовляюся про них розповідати, бо це неможливо передати.
Характерний запах пронизував тут усе і здавалося, що він поєднує все, що є в Небі, з Божою присутністю. Це викликало абсолютне захоплення та здивування. Мені було відкрито, що це – аромат Бога. Я впав ниць перед Господом, чуючи ці слова.
Довкола повсюди я бачив людей, сповнених глибоким спокоєм. Принципом перебування в Небі є повнота радості й любові.
Я побачив тут такі речі, почув такі звуки, яких не в змозі адекватно описати жодним із можливих земних засобів. Неймовірні будівлі та зали…. Ви б просто не повірили мені, якби я розповів вам про все те, що дозволено мені було побачити.
Ті закони природи, фізичні закони, які діють у всесвіті – у тому вигляді, як ми їх знаємо – не діють у Небі. Закон, який там діє, – це закон Божої Волі.
Перебуваючи в Небі, я постійно був свідком чудес. Господь Ісус завжди з’являвся в найбільш відповідному і потрібному місці та часі. Знову ж таки, не можу цього передати: я просто описую те, що мені було відкрите.
Люди з молитовним захопленням виглядали Його, шепочучи: “Іде!” Я був свідком абсолютної любові до нашого Спасителя, яку людина в цьому світі не в змозі виразити. Пам’ять про це я збережу зі собою назавжди, як один із найдорожчих моєму серцю споминів.
НАЙПРЕКРАСНІШЕ МІСЦЕ В НЕБІ
Тронний зал Бога – найпрекрасніше місце в Небі. Під час другого перебування там мене відвели в таке місце, яке я не зауважив першого разу через надмір почуттів, що охопили мене в Божій присутності. Удруге мені дано було пережити ще більше. Це місце було подібне на катедру з готичним склепінням, увінчаним аркою. Воно здіймалося вгору вздовж бокових стін у напрямі до живої фігури Господа Ісуса, яка рухалася і говорила. Це неможливо пояснити. Можна лише описати, і то лише так, як дозволяють мені мої можливості.
ЗАВІТ ЯГВЕ
Входи в кімнати також мали форму арки. Вони вели до просторих приміщень, які належали конкретним людям. Тут я побачив своє ім’я – РІЧАРД ІЗ РОДУ ЗИҐМУНД, а під ним надпис:
ЗАВІТ ЯГВЕ ІЗ ТИМИ, КОГО ВІДКУПИВ АГНЕЦЬ
Я був вражений і не зміг промовити жодного звуку. Справді, інколи найкращою реакцією є мовчання.
На мистецьки зробленому столі лежала книга, схожа на Біблію. На палітурці було видно надпис: “Мій завіт не буде порушений. Я не зміню слова, яке вийшло з Моїх вуст”.
Я здивувався. Пригадав Кров Господа, пролиту за мене, ціну, яку Він заплатив за моє відкуплення, – і знову не стримав сліз.
Книга відкрилася сама, а тоді несподівано Ісус знову постав поряд зі мною. “Оце – план твого життя. Я перебуватиму поруч із тобою доти, поки ти житимеш згідно з цим планом і вимогами Мого Отця щодо твого життя”.
Я впав до ніг Ісуса та вигукнув: “Святий Господи, Боже мій!” Ніколи до цього часу я не розумів сили завіту і його масштабів – і ніколи більше я цього не забуду. Це знання залишиться зі мною на віки.
Були там ще інші приміщення, призначені для кожного вірного, народженого наново згори. Як бачите, Бог має план стосовно кожного з нас – план, який існує від віків.
МІСТО НАД БЕРЕГОМ МОРЯ
Не хотілося звідти йти, проте тоді я розумів, що не можу робити те, що я хочу. Однак мене сповнювала велика радість від усвідомлення того, що Бог особисто розмовляв зі мною. Мене переповнювала невимовна втіха, якщо взагалі це почуття можна якось назвати. А потім мене було перенесено над берегом кришталево чистого моря. Над ним було розміщене велике місто з численними будівлями, які підносилися понад кронами дерев. Ці будинки були меншими від тих, які я бачив раніше, проте вони були прекрасними. Мені було відкрито, що декотрі люди прагнули мати житло на морському побережжі чи в інших екзотичних місцях. А були й такі, хто хотів мати помешкання всюди, де їм доводилося побувати. Я дивувався Божій доброті. Як же сильно Він нас любить, коли втілює прагнення наших сердець при умові, що ми прямуємо Його дорогами. Я бачив дорослих і дітей, які з легкістю немов випливали зі своїх домівок та мандрували околицями. Декотрі люди ходили по воді. Захоплююча картина! Я згадав слова: “У Бога все можливо” (пор. Мт. 19:26).
Тоді і я відчув непереборне бажання спробувати ходити по воді. У Небі не існує страху чи боязні – нічого такого. У Небі відсутні всі негативні емоції – вони просто не можуть там з’явитися. Натомість усі люди охоплені великим та глибоким прагненням подобатися Богові. Там панують радість, мир та любов. Досконала гармонія.
Тож я зайшов у воду. Обернувшись, я побачив Ісуса. Він світився радістю. Він посміхався усмішкою, яка є на устах тих, хто спостерігає за дитиною, яка з захопленням розкриває пакунки з різдвяними подарунками. Здавалося, що моя поведінка теж викликає в Нього велику радість. Це відтворює природу Бога Отця.
Цієї миті я не міг зробити нічого іншого, як поклонитися Йому.
ТРОЯНДОВИЙ САД
“Ходімо вже, у тебе має бути ще одна зустріч з Ісусом, – промовив до мене ангел, схиляючи голову та виявляючи цим свою щиру покору. – Господь чекає, ходімо”.
Він завів мене в прекрасний трояндовий сад. Небесний Трояндовий сад – це особливе місце, яке Бог дуже любить. Це – Його улюблене місце. У Саду росли трояндові кущі різних видів та розмірів. Декотрі з них були майже прозорими, хоча й випромінювали навколо себе тисячі різних кольорів. Більшість із цих кольорів не мала земних відповідників. І цей факт мене цілковито захопив.
У самому центрі саду було місце, де можна було відпочити. Там стояли садові меблі, зроблені з литого золота.
Однак головне, що там був Ісус. Він чекав на мене. Підійшовши, я знову припав до Його ніг. “Господе мій і Спасителю”, – це єдині слова, які я зміг вимовити тихим голосом, будучи переповненим почуттями. І знову я плакав від радості.
У Небі все немовби завмирало в тиші, коли промовляв Господь Ісус. Крім цього, там були різні види ангелів. Господь давав їм різні вказівки. Я не міг нічого розчути, точніше, мені не дано було почути нічого з того, про що вони розмовляли.
Там також були й інші люди. Якимось надзвичайним способом мені дано було зрозуміти важливість цієї миті. Хто ж я такий, що мені дозволено тут перебувати? Проте я ніколи цього не знатиму.
Поміж людьми я впізнав одного чоловіка. Пам’ятаю його з часів своєї служби на землі. Мені хотілося підійти та привітати його обіймами. Так чудово було побачити його в Небі.
Тут були й інші, кого я знав колись особисто. Декого я знав з розповідей. А ще тут перебували біблійні постаті. Я стояв на колінах похитуючись і тремтячи від пережиття. А тоді мені здалося, що всі ці люди немовби хором промовили, що невдовзі ми знову побачимося і наша друга зустріч триватиме вічно.
Усе це мене дуже підбадьорило.
ГОСПОДЬ ГОВОРИТЬ
Мені було наказано просто сісти і слухати. Ціле Небо знову завмерло і стихло.
Коли надійшов Господь, я впав Йому до ніг. А Він рукою, сильною, мов сталь, підвів мене вгору, і я знову опинився з Ним віч-на-віч. Господь дивився на мене люблячим, усезнаючим поглядом, сповненим абсолютного прийняття.
Я ніби перебував в екстазі, зворушений, але одночасно сповнений миру. “Сідай-но”, – сказав Господь. Я сів, усе ще будучи зворушеним.
Ісус відійшов на кілька кроків і почав говорити: “Від віків люди намагаються пояснювати Моє Слово. Інколи вони роблять це вірно, отримуючи стільки світла, скільки можуть прийняти. Деколи люди помиляються, а дехто з них стає посланцем Лукавого, щоб звести створіння Мого Отця. Відколи Моя ласка вилилася на відкуплене сотворіння, Лукавий намагається вирвати його з Моїх долонь. Одначе Я швидко повернуся, а ті, кого Мій Отець вибрав для Мене, не будуть відірвані від Мене. Моє діло відкуплення доступне кожному. Я був присутній тоді, коли перші промені Моєї Слави сотворили всесвіт. Я був, коли були сотворені планети. Я їх творив. Я сотворив усе так, щоб воно існувало досконало згідно зі своїми внутрішніми законами і порядком. Тисячоліттями все було досконалим. Разом із першим сотвореним чоловіком Я, як друг, мандрував цими садами, аж поки у світ не прийшов гріх. Мій Отець вигнав Лукавого і всіх тих, хто пішов за ним у темряву. Вони були відкинуті далеко від цього досконалого місця, яке Я приготував для Своїх улюблених – для всіх вірних. Дні сотворіння пораховані. Проте лише Отець знає їхню кількість. Невдовзі Я зберу небесне воїнство, яке ти тут бачив і, разом зі старшими, які теж тут перебувають, піду збирати Свій народ. І день цей стане найщасливішим днем вічності”.
“Ти повертаєшся”, – сказав Ісус. Від самої думки про це мені захотілося плакати. Стало боляче. Він же простягнув Свою долоню і торкнувся моїх рук, від чого мене знову огорнув глибокий спокій.
“Іди, розкажи Моєму народові про те, що тут побачив. Скажи їм, щоб вони зберігали свої святині в чистоті, у Моєму Святому Духові. Бо тільки з Моєю допомогою зможуть витривати до кінця”.