У 1950-х роках дев’ять із десяти жінок одружувалися без попереднього життя разом зі своїми коханими. На початку 1990-х третина подружніх пар жила разом до того, як сказати подружнє «Так», а сьогодні більше половини подружжів живуть разом до одруження. Від 1980-х кількість пар, які живуть разом до шлюбу, збільшилася на 1 000%. Хоча ця традиція стає загальноприйнятною в суспільстві, це зовсім не означає, що спільне проживання до шлюбу є доброю стратегією – і статистика це підтверджує.
Дошлюбне співжиття дуже рідко веде до щасливого фіналу. Зокрема 40% осіб, які живуть разом, розходяться до одруження. Серед пар, що проживали разом до шлюбу, але опісля таки одружилися, вдвічі більша ймовірність розлучень, аніж серед тих, котрі не жили разом до шлюбу.
З людської точки зору, спільне життя до шлюбу видається наче непоганою ідеєю. Воно дає закоханим змогу проводити більше часу разом. Крім того, це вигідно економічно, адже на утримання одного помешкання йде менше витрат, ніж на два. До того ж, більшість людей вбачає в цій практиці такий собі «випробувальний період», що допоможе визначити, чи їхні взаємини зможуть протистояти рутинним випробуванням спільного життя ще до прийняття будь-яких обітниць. Вони аргументують це словами «якщо не спрацює, ми легко зможемо розійтися, при цьому не обтяжуючи себе перипетіями з розлученням». Проте результати дослідження свідчать про інше.
Масова культура переконує нас, що життя в подружжі містить багато обмежень, і більшість подружніх пар незадоволені та страждають від кайданів життя в шлюбі. Проте детальне вивчення цієї тематики продемонструвало, що подружні пари насправді набагато щасливіші від тих, які живуть «на віру». Ось кілька фактів цього:
- Подружні пари частіше мають секс.
- 48% чоловіків вважають, що їхній секс задовольняє їх емоційно, а 50% кажуть, що фізично задоволені своїм сексуальним життям.
- 37% чоловіків, які живуть разом із жінками в незареєстрованому шлюбі, вважають секс задовільним емоційно, а 39% із них фізично задоволені своїм сексуальним життям.
- Одружені чоловіки живуть довше.
- Неодружені чоловіки помирають швидше, ніж їхні одружені ровесники.
- Середня тривалість життя неодруженого чоловіка на десять років менша від загальностатистичного.
- Одружені люди багатші.
- У 2009-му середні річні доходи подружніх пар становили 58 410 доларів.
- Для неодруженої особи чоловічої статі ця цифра становила 31 399 доларів.
- Неодружені жінки мають лише 14 843 долари на рік.
- Дітей краще виховувати в подружжі.
- 25% жінок, які живуть у незареєстрованому шлюбі, народжують дітей.
- Діти, які зростають у подружжях, зазвичай мають кращі успіхи в навчанні й закінчують школу (13% проти 29% у подружжях «на віру»).
- Діти одружених батьків частіше здобувають вищу освіту.
- Особи, виховані в подружжях, рідше бувають безробітними після навчання.
Отож переваги подружнього життя – очевидні, а в пар, які живуть у незареєстрованому шлюбі, є ще кілька типових проблем. Вони часто мають непорозуміння через різні очікування. Відтак чоловіки часто бачать життя разом як можливість перевірити, чи бажають вони одружуватися, чи ні. Тоді коли жінки зазвичай вважають це кроком до їхнього шлюбу. Пари часто обирають такий спосіб, щоби розгледіти й відчути на собі чим же є подружжя, проте основні елементи подружжя в цьому випадку відсутні. Маю на увазі зобов’язання, які беруть на себе особи в подружжі.
Одружуючись, закохані кажуть одне одному: «Кохаю тебе, буду з тобою, відповідаю за тебе».
Особи, які живуть «на віру», кажуть щось на зразок цього: «Ти мені подобаєшся, хочу дізнатися, чи кохаю тебе». Або «Я кохаю тебе, але спробуймо, чи зможемо витримувати життєві негаразди разом».
Пари, які живуть у незареєстрованому шлюбі, мають «чорний вихід», яким можна скористатися. І майже половина з них таки «виходить» тими «дверима», руйнуючи ці взаємини. Шлюбна присяга й високий рівень зобов’язаности один перед одним, які допомагають подружжям подолати труднощі в шлюбі, відсутні в цих стосунках.
Оскільки спільне дошлюбне життя не формує найкращих взаємин між чоловіком і жінкою, секс у ньому теж не найкращий. Часто молоді пари хочуть пожити разом для того, щоби перевірити, чи вони сумісні в сексуальному житті. Насправді ж, «статева частина» майже завжди спрацьовує: тіла чоловіка й жінки створені одне для одного. Фізично чоловіки й жінки підходять одне одному. Проте, на жаль, «тестування вод» сексуальности без прийняття шлюбної присяги знижує рівень пристрасти, що поєднує закоханих.
Автор статті «Медичні аспекти людської сексуальности» твердить: «Багато осіб одружується з думкою, що сильне сексуальне притягання рівнозначне щасливому життю в подружжі. Проте згодом вони виявляють, що секс не забезпечує добрих взаємин і, до того ж, погані взаємини призводять до поганого сексу».
Якщо говорити про секс, то технічно він майже завжди спрацьовує. Поганий секс не є результатом відсутности досвіду чи сексуальної несумісности. Проблема полягає у взаєминах, а саме – у браку витривалости, довіри, поваги й зобов’язання перед іншою особою.
У вашу шлюбну ніч досвід – це останнє, що вам буде потрібно. Секс найкращий тоді, коли закохані співпереживають його разом у подружжі. Неможливо додати ваші статеві контакти й навички до вашого шлюбного ліжка. Кожен, хто жив статевим життям до шлюбу, обділяє свого майбутнього чоловіка/дружину в спільному зростанні.
Не дозвольте сучасній культурі обманути вас словами, що треба провести випробувальний термін вашому спільному життю з коханим/коханою. Щоб відчути повну інтимність і справжнє кохання, зачекайте до шлюбної ночі – будьте аматором у ліжку і професіоналом у взаєминах.