Один старий чоловік оповідав мені, як під час війни втікали від супротивника через гори. Вже було темно, коли полягали трохи спочити на одній лісовій галявині. Вранці, коли розглянулися довкола себе, то помітили, як з трави стирчать три грубі дроти. Придивившись ліпше, з жахом зрозуміли, що то була міна. “В тій хвилині я майже остовпів від жаху, – розповідав очевидець. – Усе в мені так напружилось, що я ледве міг дихати. Чітко собі усвідомив – досить одного необережного руху і буду мертвий! Решту дороги ми йшли дуже-дуже обережно, пильнуючи кожен свій крок”.
Чому згадую цей випадок? Бо сьогодні у світі розкладена велика кількість духовних мін. Це нагоди до гріха, усвідомити болісні наслідки гріха, котрі, якщо на них необережно станемо, зірвуться. Вони калічать нас і духовно вбивають. Мусимо усвідомити гріх, остовпіти від жаху його руйнівної сили, тільки тоді зможемо йти життям обережно.
Усвідомити наслідки гріха і визнати його в собі – це основа духовного життя. Без цього усвідомлення Христове відкуплення та спасіння не будуть багато значити для нас.
Втікаємо перед болем, намагаємося його знечулити. Просимо обезболюючий укол, коли нам виривають хворий зуб. Боїмося болю. Подібно даємо собі обезболюючі уколи, щоб не відчувати болісних наслідків гріха. Намагаємось звільнитися від закидів сумління, але самим гріхом легковажимо, даємо йому невинні назви – слабкість, недосконала природа, компроміс. Гріх ранить нас і ранить, але ми неспроможні чинити йому опір – не усвідомлюємо ще його смертоносности, бо не остовпіли перед ним від жаху.
Як вийти з цього зачарованого кола? Якщо ти відчуваєш, що гріх – це щось зле, чи якщо ти так не вважаєш – візьми до рук Святе Письмо і читай його з єдиним наміром – віднайти, що таке гріх, і що він спричинив. Неможливо читати зі щирим серцем Святе Писання і не зрозуміти усього жаху гріха.
* * *
Якийсь протестантський проповідник говорив дуже строго про гріх. Один з його слухачів сказав: “Не потрібно так просто й одверто говорити про гріх, бо якщо наша молодь послухає такі бесіди, тим більше для неї гріх стане привабливим. Називайте гріх, наприклад, помилкою або хибою, тільки не говоріть про гріх так, як є, без обгортки!”
Проповідник пішов до аптеки і повернувся з пляшкою стрихніну. На ній виднівся напис: “Отрута”. Потім сказав своєму слухачеві: “Вже знаю, що хочете, аби я зробив. Хочете, щоб я змінив наклейку і написав на пляшечці зі смертоносною отрутою якусь лагіднішу назву, наприклад: “Шоколадні цукерки”. Не бачите в цьому небезпеки? Що лагіднішим буде напис, то смертельнішою буде отрута!”
Якщо нам вдасться усвідомити гріх в його справжній подобі з поміччю Божого слова, якщо з відвагою будемо слідкувати за наслідками наших гріхів як у нас, так і в нашому середовищі, то напевно прийде час, коли з великим болем вигукнемо: “Згрішив я – потребую помочі!”
Неможливо чинити справжнє покаяння, якщо не усвідомлюємо собі гріха в його справжній подобі. Не можемо правдиво покаятися, якщо не визнаємо, що гріх, ота жахлива руйнівна сила, є в нас. Амінь.