Дзвонить телефон, і знайомий питає вас: «Ти чув про…?» Ви не чули, але через кілька хвилин отримуєте масу інформації.
«Я думаю, тобі слід піти й поговорити з нею про це!» – говорить він.
Чи треба вам іти?
Взагалі, бесіди з вашої власної ініціативи зазвичай неефективні. Коли хтось «цькує» мене на друга, мені доводиться пояснювати, що є три речі, які я просто не в змозі зробити: я не можу перелізти через паркан, нахилений до мене, поцілувати людину, яка відхиляється від мене, і допомогти тому, хто не хоче моєї допомоги. У даному випадку я відповів: «Послухай, я розумію, що ти хочеш, щоб я допоміг цій людині, і я б цього хотів. Однак, я не можу нічого вдіяти, доки вона не буде готова прийняти допомогу».
Якщо я почув від когось, що в мого друга неприємності, я можу запросити його на чашечку кави або на обід, просто щоб дати зрозуміти йому, що я його друг. Під час такого спілкування людина може відкритися зі своєї власної ініціативи, навіть не знаючи про те, що вам вже розповіли, що трапилося.
Якщо ж про труднощі в житті вашого друга знають всі, ви можете зателефонувати йому й сказати: «Можеш на мене розраховувати. Якщо хочеш зустрітися й поговорити, лише скажи. Я миттю прилечу!»
Коли «кидати все» і бігти на допомогу? А коли ні?
Іноді вам телефонують, і з розмови стає очевидним, що ситуація невідкладна, і потрібна термінова допомога. А іноді, коли хтось телефонує й просить допомогти, зовсім немає необхідності відмовлятися під вечора в родинному колі. У такому випадку ви можете домовитися про зустріч в зручний для вас час.
Психолог Клайд Наррамор ставиться до цього дуже серйозно. Він намагався не дозволяти іншим віднімати час, який він присвячує родині, без крайньої необхідності. Одного разу ввечері задзвонив телефон і хтось сказав: «Докторе Наррамор, мені терміново треба поговорити з вами. Мій шлюб ось-ось розпадеться!»
«Скільки вам років? – запитав Наррамор.
«Сорок два», – була відповідь.
«А скільки років ви вже одружені?»
«Сімнадцять років».
«Якщо вам сорок два роки і ви одружені вже сімнадцять років, то доживете і до ранку, – сказав доктор Наррамор. – Я буду радий бачити вас завтра о дев’ятій у моєму кабінеті».
Два боки однієї медалі
У більшості випадків, маючи сімейні проблеми, чоловік чи дружина хочуть поговорити зі мною наодинці. Проте, якщо справа стосується їх шлюбу, я волію розмовляти з ними обома, якщо вони не заперечують. Чому? Бо в такому випадку кожен знає, що говорить інший, і в кожного є нагода внести ясність.
Ви не можете бути певні, що справді розумієте, як все сталося, доки не вислухаєте обидві сторони. Знайте, що кожен змалює ситуацію згідно зі своїм баченням. Насправді ж все може бути зовсім по-іншому.
У Приповістях 18:17 сказано: «Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його». Не поспішайте робити висновки, доки не вислухаєте обох сторін. А якщо це вам не вдається, то принаймні пам’ятайте, що існує й інша думка. Допоможіть своєму другові прийняти той факт, що різні люди можуть сприймати той самий випадок по-різному.
Де зустрічатися
Бесіди повинні проводитися в зручному для людини місці. Зустріч у кабінеті виглядатиме надто офіційно. Вітальня у вас вдома – ненабагато краще, там бесіда теж буде виглядати формально. Вона більше нагадуватиме прийом гостей, аніж теплу розмову між близькими друзями. Зате в кухні – тепла й дружня атмосфера. За кухонним столом ви будете сидіти поруч з другом, зможете запропонувати йому чашечку кави чи чаю, до того ж, сидячи за столом, зручно робити записи, якщо виникне така потреба.
Якщо ви зустрічаєтесь у кафе, подумайте, де саме це краще зробити. Вам необхідна тиша, та, певною мірою, усамітнення. У деяких кафе неможливо нормально порозмовляти, бо столи розставлені дуже незручно. До того ж, власників кафе часто не обходить питання конфіденційності розмови, вони діють по принципу «поїв і забирайся».
Однак, я вже зауважив, що дуже доречно мати під рукою стіл, щоб можна було писати, а в кафе це є. Я, наприклад, звичайно роблю нотатки, слухаючи когось. Іноді людина може сказати щось мимохідь, вважаючи, що я знаю, про що йдеться.
Я не бажаю перебивати її, але якщо це щось важливе, його треба обговорити докладніше, отож я роблю короткий запис, щоб не забути про почуте. Далі в бесіді чи при наступній зустрічі я запитаю: «Ти згадував… Не міг б ти розповісти про це більше?»
Як часто зустрічатися
Як часто й протягом якого часу слід зустрічатися з людиною? Багато в чому це залежить від сутності проблеми, яка привела друга до вас. Якщо людина бореться з нею вже довгий час, то її звичайно, не вирішиш за однією чи навіть кількома чашками кави. У таких випадках я часто говорю: «Знаєш, я дуже ціную те, що ти поділився зі мною тим, що тебе непокоїть. Я гадаю, що зможу допомогти тобі вийти з цієї ситуації, але для цього потрібен час, ми будемо говорити, молитися і думати. Давай домовимося зустрічатися щосереди протягом наступних шести тижнів?» Або можна сказати так: «Як ти дивишся на те, щоб обідати разом зі мною раз на тиждень протягом наступних пари місяців? Дізнавшись про тебе більше, я зможу краще відповісти на твоє запитання щодо…»
Зрештою, ви відчуєте, що вже зробили все, що могли для цієї людини. Можливо, все налагодилося, і проблема, яка почалася з питання «Що мені слід робити, на твою думку?» вже вирішена. Тоді ви можете сказати: «Я вважаю, що ти вже подолав ці труднощі. Я хочу, щоб ти знав, що, якщо тобі буде потрібна допомога, можеш звертатися до мене. Втім, я думаю, що вже немає необхідності в регулярних зустрічах. Давай домовимося про день, коли ми могли б разом пообідати чи випити кави десь місяці через два й подивитися, як у тебе йтимуть справи».