3 – Урівноважте своє життя

Багато хто живе свій вік, переобтяжений клопотами життя. Більш ніж за дві тисячі років до появи електронної пошти, соціяльних мереж, мобільних телефонів і автопулів, грецький філософ Сократ сказав: «Бійтеся порожнечі клопіткого життя». Коли ми надто заклопотані, радість зникає з нашого життя. Надто часто ми переоцінюємо ту кількість часу, яку маємо на виконання завдання, і недооцінюємо ту, яка фактично потрібна, щоб виконати його. І врешті-решт, ми стаємо рабами своїх зобов’язань, кажучи «так», коли цього робити не треба, і не залишаючи собі часу й енергії, щоб сказати «так» найближчим нам людям.

Коли наші діти чи онуки просять погратися з ними в гру, ми не можемо, тому що маємо забагато роботи. Коли наш чоловік дивиться на нас промовистим поглядом, ми кажемо «ні», тому що надто втомлені. Коли подруга потребує, щоб ми її уважно вислухали, ми не зважаємо на неї, тому що спішимо назад в офіс. Коли ми відчуваємо потяг помолитися про щось, що почули того ранку в церкві, ми забуваємо це дорогою до продуктової крамниці. Ми присвячуємо себе справам, які видаються важливими, тимчасом як люди, що нам найближчі, знемагають через брак стосунків.

Я переконана, що більшість із нас – страшенні брехуни, коли заходить мова про заклопотаність, однак брешемо ми переважно самі собі. Наша спроможність обманювати самих себе просто дивовижна! Коли ми кажемо: «Це лише гаряча пора» або: «Це все тимчасово, я ж не буду жити так завжди», то обманюємо самі себе, вважаючи, що цей шалений темп – це лише тимчасовий стан, а не якась нова норма.

Дуже влучно про це каже Ені Дилард: «Саме з того, як ми живемо свої дні, і складається наше життя. Ми робимо саме те, що робимо кожної години». Так, бувають моменти в житті, коли ми дуже заклопотані, однак такі випадки вельми часто стають нормою. А те, що с нормою, стає також способом життя. А заклопотаний спосіб життя позбавляє нас радости.

У Псалмі 127:2 читаємо: «Даремно вам рано вставати, допізна сидіти, їсти хліб загорьований, Він і в спанні подасть другові Своєму!». Я не розумію до кінця цього вірша, бо ніколи ще не прокидалася вранці, побачивши, що хтось уже все зробив замість мене, поки я спала! Але я певна: суть його в тому, що недобре працювати день і ніч, вважаючи, що все зійде нанівець, коли ми чогось не зробимо, а тоді падати в ліжко такими виснаженими, що годі заснути. Сумлінно виконуючи усе за розкладом, ми руйнуємо сім’ю. Заклопотаність відбирає в нас радість.

Протиотрутою для заклопотаности є рівновага. Пошук рівноваги починається з розмови з Богом. Запитайте Його: «Боже, чому я така заклопотана? Що значать клопоти в моєму житті? Що вони значать у моїх стосунках із Тобою? Чому я настільки поглинута справами? Чи ці завдання важливіші для мене, ніж люди та стосунки? Що віддзеркалює ця заклопотаність?» І Бог покаже вам.

Щиро поговоривши з Богом про те, чому ви настільки поглинуті справами, визнайте недовгочасність свого життя і сповільніть темп. Моя подруга Лінда, яка неспішно й гідно живе вельми насиченим життям, сказала мені: «Я дякую Богові за обличчя тих людей, які сідають за стіл нашого повсякденного життя – за обличчя родичів, сусідів, друзів. Наше життя по вінця наповнене багатством стосунків; узами любови, які родяться з життя, сповненого віри, з непохитного бажання жити глибоко, а не спішно. У мирі, а не в метушні».

Лінда розуміє правди з Послання апостола Якова 4:14: «Ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає!…», і з Книги Йова 7:7: «Життя моє – вітер». Ці вірші навчають нас, що час – це життя, і що життя коротке. Дехто, мабуть, зробить висновок, що недовгочасність життя примушує нас діяти швидко, щоб обов’язково встигнути все перед смертю. Але Лінда дійшла висновку, що через недовгість життя всяку його пору потрібно смакувати поволі і з великою втіхою.

Звісно, всяка пора має свої обмеження, а також унікальні можливості, байдуже, чи ви доглядаєте малих дітей, живете в порожньому гнізді, ходите на постійну роботу чи маєте вікові проблеми зі здоров’ям. Однак часто ми поводимося так, наче наше життя не змінюється взагалі. У Книзі Проповідника 3:1 читаємо: «Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом». Правду кажучи, ми повсякчас мусимо пристосовувати свій розпорядок і пріоритети відповідно до тієї пори життя, в якій перебуваємо. Й один з елементів врівноваженого життя – знати, в якій його порі ви перебуваєте зараз, і відповідно пристосовуватися до неї.

Мої найулюбленіші фільми всіх часів – це трилогія «Володар перснів», тому що мені до вподоби їхня велич, героїзм, піднесені теми боротьби добра і зла й мудрість головних героїв, Гандальфа Сивого. Коли один з персонажів скаржиться, що він хотів би, щоб лихі часи ніколи не наставали, Гандальф відповідає йому такими словами: «Цього хочуть усі, хто живе в ці часи. Але це не від них залежить. Від нас залежить тільки одне – що робити з тим часом, який нам дано».

Чи наприкінці свого життя ви будете задоволені рішеннями, які ухвалювали щодо часу, який вам дано? І ще важливіше, чи буде задоволений Бог? Головне – щодня віддавати Йому владу над недовгим відтинком часу, який нам даровано, пам’ятаючи про те, що глибина, а не стрімкість є правдивою мірою врівноваженого життя.

У Псалмі 31:16 читаємо: «Година за годиною я віддаю свої дні в Твої руки» («Послання»). Це той вірш, який допоможе вам зосередити всю свою увагу на тому, щоб мудро використовувати свій час – попри всі календарі, списки і терміни, плекаючи таким чином радість у своїй душі.

Попередній запис

2 – Довірте Богові своє майбутнє

Наступний запис

4 – Практикуйте прийняття