На що ваш друг може розраховувати?
Під час першої бесіди я усвідомлюю, що основна мета нашої співпраці полягає у вирішенні даного питання. Отож, щоб людина почувала себе зручніше, я намагаюся сказати три речі. Ви можете спростити їх, або передати своїми словами, але в основі має бути наступне:
1 Я зроблю все, що в моїх силах, щоб допомогти вам! Але я не можу пообіцяти, що рішення буде простим.
Я часто кажу людям: «Якби я тільки міг зазирнути у ваше серце й сказати: «О, я бачу, що вам необхідно!» Я написав би рецепт і направив би вас до аптеки з упевненістю, що, якщо ви вип’єте три маленькі білі пігулки вранці й дві синьо-зелені ввечері, через 4-7 днів проблема вирішиться сама собою».
Потім я нагадую їм: «Вам слід пам’ятати, що душевні проблеми набагато важчі, ніж фізичні». Іноді я показую свій шрам на шиї й розказую, що одного разу я приймав душ і намацав пухлинку. Доктор Чейз оглянув її, сказав: «Ми її зараз же видалимо!» Так він і зробив. Через кілька хвилин я вийшов з його кабінету без пухлини на шиї. На тому місці був лише пластир, а потім залишився шрам. Душевні проблеми не піддаються хірургічному лікуванню, рентгенові чи моментальному обстеженню на томографі.
Негаразди, які накопичувалися протягом багатьох місяців чи навіть років, не зникнуть за тиждень. Втім, пояснюючи це другові, ви також повинні переконати його, що вихід існує, і що ви не залишите його, аж доки не допоможете знайти цей вихід. Це дасть людині впевненість і надію.
2 Я збережу все в секреті: можете мені довіряти.
Якщо людина приходить до вас, то вона впевнена, що на вас можна покластися. Але, наголошуючи на цьому, ви допоможете другові ризикнути і розповісти вам все як є. Іноді я кажу: «Ідучи до лікаря, ви вірите, що він збереже все в секреті. А хіба те, чим ви ділитеся зараз зі мною, не набагато важливіше, ніж якась хвороба?»
Час від часу вам доводиться вести бесіди з членами нашої церкви, групи з вивчення Біблії, знайомими, сусідами, тобто з тими, з ким ви безпосередньо спілкуєтеся. Очевидно, що взаємовідносини з людиною, якій ви намагаєтеся допомогти, відрізнятимуться від стосунків між лікарем та пацієнтом. Лікар, якого ви зазвичай бачите в білому халаті, у присутності медсестри, рідко зустрічається з вами на вулиці чи в когось у гостях.
«Хіба не незручно знати щось інтимне про людину, з якою постійно спілкуєшся?» – подумаєте ви. Зовсім ні. Деякі мої друзі (багато з них, до речі) – це люди, з якими я познайомився, допомагаючи їм знайти вихід із скрутної ситуації. І, спостерігаючи сьогодні за тим, як ростуть їх діти, я дякую Богові, що Він подарував мені можливість допомогти їм знайти рішення, яке зберегло їхні сім’ї. На всіх розмовах і проблемах, які вони мені довірили, стоїть печатка таємниці, покрита Божим прощенням і справжньою любов’ю та дружбою, які не згадують про минуле.
Хочу застерегти вас. Не піддавайтеся спокусі згадати про проблему цієї людини під час молитви в молитовній групі чи групі з вивчення Біблії. «Почекайте, – скажете ви, – Біблія ж говорить, що ми повинні молитися один за одного». Вірно, я згоден. Ви повинні молитися. Коли молитеся на самоті, принесіть потреби друга до Господа. Запропонуйте регулярно молитися разом з ним. Але не видавайте таємницю під виглядом молитовної потреби. Перечитуючи цей розділ, моя дочка написала олівцем саркастичну примітку на полях: «Християни не розпускають пліток, вони просто діляться молитовними проханнями».
Цінуйте довіру, яку виявляють до вас люди, відкриваючись вам. Якщо ви не будете цього робити, то, по-перше, продемонструєте свою нерозсудливість, а по-друге – втратите дружбу. Це зашкодить процесу душеопікунства і зведе до мінімуму шанси вашого друга на вирішення проблеми.
3 Я не зможу вам допомогти, доки не дізнаюся, де у вас болить.
Говорячи це, я хочу переконатися, що людина, з якою я розмовляю, не подумала ось що: «Давайте поквапимося; не забирайте в мене часу». Отож, я додаю: «У нас достатньо часу. Я знаю, що вам нелегко говорити про деякі речі, то чому б вам не почати спочатку й сказати, що привело вас сюди?»
Проте, запитуючи «Що мені слід робити, на твою думку?», дехто не хоче ніякої допомоги. Їм цікаво знати вашу точку зору так само, як і політикові – погляд своїх виборців. Те, що ви думаєте чи говорите, насправді, не має значення, бо вони вже остаточно спланували свої дії. Вони просто хочуть долучити ваше ім’я до списку тих людей, які підтвердили їх рішення, у надії, що ви також погодитеся.
Я зустрічався з людьми, які побували вже в п’ятьох чи шістьох осіб до мене. «Чому ви прийшли до мене?» – запитував я. А вони звичайно відповідають, щось на кшталт цього: «Ну, мені не сподобалося, що мені сказав такий-то».
***
Іще одне, з чим ви, зрештою, зустрінетеся. У випадку, коли вам вдається допомогти людині, вона починає покладатися на вас, стає психологічно залежною. Вам не по собі від усвідомлення, що така допомога не на користь людині. Симптоми залежності: щоденні телефонні дзвінки, консультації перед прийняттям найменшого рішення, постійна потреба у вашому схваленні.
Що робити, коли хтось телефонує вам щодня й надокучає протягом години, розповідаючи слово-в-слово: «Він сказав…», а «Я сказала…», а «Він сказав…»?
Я раджу вам сказати так: «Це настільки важливо, що нам варто поговорити про це особисто. Це не телефонна розмова. Приходьте до мене в п’ятницю о десятій годині ранку. Ми вип’ємо чашечку кави, і ви мені про все розповісте». Якщо ж з якихось причин людина не може завітати до вас у цей час, складіть для неї певну програму, щось на кшталт домашнього завдання. Тематика такої програми має відповідати сутності проблеми: прочитати книгу чи статтю, в якій йдеться про дану потребу; запам’ятати відповідний вірш із Писання; прослухати касету.
А коли вона зателефонує наступного разу, скажіть так: «Перед тим, як ми почнемо обговорення, я хотів би запитати, чи прочитали ви книгу (вивчили вірш чи прослухали касету), яку я дав вам? Якщо відповідь буде «Ні», й ви відчуваєте, що людина прагне лише співчуття, а не допомоги, то поясніть: «Від моєї допомоги вам не буде жодної користі, доки ви не прочитаєте (запам’ятаєте чи прослухаєте) це. Коли зробите, зателефонуйте мені знову, і тоді поговоримо».
Коли дитина вчиться ходити, тато чи мама підтримують її та допомагають. Але поступово дитя стає сильнішим і вже не потребує такої допомоги. Так само і з тими, кому ми даємо поради. Якщо ви вірно розумієте цілі душеопікунства, то зможете допомогти людині просуватися до психологічної незалежності.
Це тема нашого наступного розділу.