Чи я говорив вам, що ваше нехтування медитації видається мені не зовсім «справедливим»? Ви маєте рацію, коли вважаєте, що молитва не повинна бути інтелектуальною вправою, а часом близькости з Богом, що розум повинен поступатися місцем серцю. Але побоююсь, що під приводом захисту першорядности любови, ви можете недооцінити те, що знання Бога притягує молитву. Таким чином ви ризикуєте зійти на манівці. Особливо легко на це піддаються жінки, тоді як чоловіки спонтанно займають сторону інтелекту. Обидві тенденції є небезпечні. Потрібно наголошувати людям на небезпеці, яка їм загрожує, – тим страшнішій для них, що більшою мірою в їхньому внутрішньому житті все є розділене, коли між розумом, серцем та волею не завжди є точки дотику: адже знання не обов’язково приводить до любови. Проте емоційна молитва, яку ви так любите (і слушно), тягне за собою иншу небезпеку, – ту, що любов, недостатньо підживлена знанням, перейде в сентиментальність.
Правду кажучи, таке відкидання, дещо зневажливе, медитації характерне не лише для жінок, але загалом для вашого покоління. Це, без сумніву, протест проти таких методів медитації, які наші сучасники звинувачують у тому, що вони «ув’язнюють душу», замість того щоб давати їй крила. Але варте жалю те, що втрата поваги, більш чи менш заслужена, до деяких методів поширюється на будь-яке зусилля пізнати Бога.
Пригадайте собі проповідь, яку ви слухали разом з вашим чоловіком місяць тому. Я сказав тоді, що подружня любов слабшає, коли двоє партнерів відмовляються щодня відкривати один одного. Так само в наших стосунках з Богом: любов занепадає, коли слабшає намагання пізнавати. Пізнання і любов, иншими словами – віра і милосердя, взаємопов’язані.
Отож, не відмовляйтеся від віри, від пізнання Бога, навіть якщо вони приспані. Розбудіть їх. Як? Так само, як вранці ви змушуєте прокинутися зі сну вашого маленького сина: він ледве відкриває повіки, ще важкі після ночі, нічого не впізнає, і знову поринає в сон. На ваше прохання він нарешті прокидається, його погляд зачіпається за ваш усміхнений погляд; він посміхається у відповідь і в ту мить у ньому прокидається інтерес до нового дня, який обіцяє бути таким гарним. Відкрийте, отже, поглядові вашої віри те, що може привернути його увагу, змусьте його повернутися заново до Божого обличчя, щоб він не поринав більше у свою дрімоту.
Однак приспану віру не пробудиш за кілька хвилин, ані за кілька тижнів, не зробиш її проникливою, не вдихнеш у неї інтенсивного життя. Добрим засобом, щоб реанімувати її, збагатити, надати їй життєвости, є молитва, молитва-медитація. Ті, у кого віра жива, бо її підживлюють протягом дня завдяки навчанню і роздумам, встаючи до молитви, вже підготовлені до неї, їм залишається лише любити Бога. Иншим – слід терпляче і наполегливо вправлятись у пізнанні Бога шляхом практикування молитви-медитації. Їхня віра врешті пробудиться і житиме, натхненна любов’ю і підтримана молитвою.
Я раджу вам повторювати час від часу оцю молитву святого Августина, яка викличе у вас потребу пізнання і підбадьорить у пошуках: «Господи, мій Боже, моя єдина надіє, вислухай мене! Не дозволь, щоб через пригніченість я припинив Тебе шукати, але зроби, щоб я шукав ревно Твого обличчя. Дай мені силу шукати, Ти, що змушуєш мене знаходити Тебе щораз більше і більше. Перед Тобою – моя сила і моя неміч: збережи мою силу, зціли мої немочі. Перед Тобою – моя вченість і моє неуцтво: там, де Ти мені відкрив шлях, дай мені увійти; там, де Ти закрив переді мною двері, відкрий їх на мій поклик!»