Євангеліст Марко представляє нам докладний опис повного дня із життя Ісуса. Він не має на увазі лише перший день Його служіння. Святий Марко хоче показати нам щоденний розклад Учителя. Йдеться, отже, про загальний погляд на пріоритети Ісусового життя і передусім про демонстрацію того, як Ісус умів упорядкувати різні аспекти людського життя.
Насамперед ішлося про суботу – день строгого відпочинку, дотримання якого показувало вірність Закону. Те, що Ісус скаже і вчинить цього дня, перетвориться на норму життя для всіх Його послідовників, заміняючи, таким чином, старий закон.
Цього першого дня служіння Вчителя окреслилися чотири пункти (Мр. 1:21-38):
- Ісус починає день у синагозі, що була місцем, де збиралися праведні мужі, котрі розважали над Божим Словом. Там Він зціляє чоловіка, котрого мучить зло.
- Згодом іде в дім Своїх друзів, де оздоровляє жінку, чинячи її здатною до служіння.
- Відразу після цього вирушає до міської брами, де виправдовують справедливих.
- Закінчує день на самоті та з Отцем.
А. У синагозі (Мр. 1:21-38)
«І приходять вони в Капернаум. І негайно в суботу ввійшов Він у синагогу, і навчати зачав».
Ісус розпочинає шабат у «домі зборів» – місці молитви спільноти Ізраїлю. Синагога не була храмом, і в ній не приносили жертв. Щотижня до неї приходили віруючі люди, щоб розважати над великими подіями, які увійшли до історії спасіння.
Кожна синагога завжди була розташована фасадом до Єрусалима, і центральним у ній було місце, де зберігалися святі сувої, що містили Закон, поетичні та пророчі книги. Однак щойно приходить Ісус, уся увага звернена на Нього. Марко два рази повторює, що Ісус навчав, але ніколи не уточнює змісту Його навчання, бо для нього найважливіше не те, що каже Ісус (як для Матвія), а те, що Він чинить. Він – утілене Слово. Тому євангеліст робить висновок:
«І дивувались науці Його, бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники».
Коли Марко заявляє, що влада Ісуса – не як влада книжників та фарисеїв, то хоче підкреслити, що не йдеться про людину з ієрархії, а про пророка, натхненого Святим Духом. Інакше кажучи, євангеліст перед тим, як описати особу Ісуса, хоче позбутися всякого упередження чи негативного настрою. Спочатку він хоче показати нам, ким не є Ісус: Він не є діячем уже існуючої релігії ані не ідентифікує Себе з якоюсь із існуючих на той час релігій. Він не має титулу і влади від когось авторитетного. Марко хоче, щоб ми не лише усвідомили, ким є Ісус, а й підготувати нас до зустрічі з особою, не схожою на інших. Книжники були авторитетними тлумачами Закону, котрі слідували традиціям своїх предків. Фарисеї представляли вірність законам, особливим чином дотриманню суботи. Ісус не лише відрізнятиметься, а й навіть протиставлятиметься їм.
«І зараз у їхній синагозі знайшовся один чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав, і сказав: Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас.».
Тут ми натрапили на декілька з безлічі запитань без відповідей. Учитель не хоче відповідати, бо остерігається стереотипів. Навіть більше, Він відповідає лише за необхідності, звільняючи чоловіка, ім’я якого залишилося невідомим, але котрий через це представляє всіх пригнічених будь-яким різновидом зла чи закутих у кайдани рабства.
Ідеться про перше чудо Євангелія, і це підвищує Його ціну: Ісус перемагає найсильнішого ворога. Через це, зробивши найважче, Він святкує перемогу в усіх наступних битвах.
Святий Марко вибрав цей епізод як прототип месіанського покликання: не засуджувати людину ані не звинувачувати її в гріху, а навпаки – визволити її від усіх зол. Ісус надзвичайно солідарний із людською мізерністю і приходить, щоб визволити людину від усякого рабства.
«І жахнулися всі, аж питали вони один одного, кажучи: Що це таке?»
Ісусові дії породжують запитання. Він хоче, щоб кожен позбувся сумнівів щодо Його месіанської ідентичності.
У цю мить лише вимальовується профіль «нової доктрини». Зауважмо, що слово «доктрина» не стосується законів, концептів чи догм, а всього разом. Через це вона стосується всього життя і не обмежується лише поведінкою чи мораллю людей.
В Ісусові є щось, чого ніколи раніше ніхто не мав. Ідеться про особливу особу, котра запрошує нас відкривати Свою таємницю.
У чому полягає різниця між Ісусом і фарисеями та книжниками? По-перше, Він із силою виявляє «Свою доктрину»: знаки і чуда – частина звістки. Ісус, як і великі пророки, затверджений Божим авторитетом. По-друге, Христос живе тим, що проповідує, на відміну від фарисеїв, котрі увесь тягар перекладають на плечі своїх учнів, а самі не хочуть і пальцем поворухнути.
У синагозі Ісус посідає місце Закону та пророків. Він є Закон і Пророк за першістю. Те, що Він каже чи чинить, є понад Старий Закон. Його життя – це пророчий знак: Ісус приходить, щоб звільнити всіх пригнічених.
Б. У домі друзів (Мр. 1:29-31)
«І вийшли вони із синагоги небавом, і прийшли з Яковом та Іваном до дому Симонового й Андрієвого».
Євангеліст навмисно звертає увагу читача на те, звідки вийшов Ісус і куди йде, бо це переміщення Вчителя важливе для нього. Також називає тих, хто складав Йому товариство, – Яків та Іван. Важливий як маршрут, так і ті, з ким Він іде. Ісус прямує до дому Своїх друзів у товаристві інших друзів.
Учитель розважав над великими подіями в писаннях та пророках і водночас читав історію спасіння в серцях Своїх близьких друзів.
Для Нього однаково було, де перебувати, – у синагозі з побожним людом чи в атмосфері довіри та дружби з найближчими особами. Ісус віддавав перевагу проводити час із ними. Жодним чином це не було витрачанням часу намарно. Навпаки – це наближало до джерела найміцнішої дружби, для того, щоб наситити Своє серце киснем чистої любові Своїх друзів.
Душу молодого Вчителя з Галілеї не задовольняло захоплення юрби. Йому було необхідне тепло довіри, котре породжує дружба.
В Ісуса було стільки роботи, іноді Він зазнавав стільки нападів з боку релігійної влади і нечистих духів, що Йому потрібно було підзарядитися, щоб могти зносити всі битви. Тому в житті Ісуса не було й дня, коли б Він не присвятив трішки часу Своїм найближчим друзям.
«А теща Симонова лежала в гарячці».
Це чудо дуже значиме, бо воно показує, у чому полягає перехід від синагоги до дому Петра, тобто від Старого до Нового Заповіту. Євангеліє представляє нам особу з усіма обтяжливими обставинами – жінка, хвора і теща. Жінки не вважалися гідними довіри. Окрім того, вона була хвора: не була придатна ні до чого і була для всіх тягарем. І, ніби цього було мало, вона була тещею. Перше, що ми повинні зрозуміти, це те, що гарячка – не хвороба, а симптом серйозного розладу. Отже, Ісус не зцілить її від симптомів, а від основної хвороби, котра спричиняє гарячку. Євангеліст хоче показати, що Ісус оздоровляє цілу особу – зовнішність і нутро.
Її гарячка була симптомом хвороби, а хвороба – це поріг смерті. Ісус прийшов, щоб звільнити нас від смерті, котра є наслідком гріха. Гарячка страху, непевності, суму та самотності зникає, коли знешкоджується корінь проблеми – гріх.
«І Він підійшов і підвів її, узявши за руку».
Хоч і мовиться, що Симонова теща оздоровилась, однак це Ісус бере на Себе ініціативу, щоб наблизитися до неї. Він знищує всяке упередження і підходить до жінки. Марко в цьому разі вживає таке ж дієслово, як в епізоді про Христове воскресіння, – «піднятися» (egueiro), бо Месія приходить, щоб дати життя тому, хто прикутий до ліжка наслідками гріха.
«І гарячка покинула ту, і вона зачала прислуговувати їм».
Щойно вона піднялася з ліжка, одразу почала прислуговувати їм. Євангеліст Матвій, описуючи цей епізод (Мт. 8:14-15), звертає увагу на те, що оздоровлена жінка «прислуговувала» прекрасному чудотворцеві, котрий її зцілив. Однак Марко уточнює, що вона «прислуговувати їм» – як Ісусу, так і Його учням, – бо неможливо служити Ісусу і не приділяти уваги Його учням, і служити учням – це те саме, що служити Ісусу.
Учитель – не самодостатня надлюдина, Він приймає служіння інших. Ісус не приховує Своїх потреб, а через них пропонує іншим можливість відчути себе корисними й цінними.
Петрова теща, – некорисна, та, що не могла послужити будь-чим, – зараз допомагає цілій спільноті. Її життя наповнюється змістом, коли вона служить іншим. Ідеться про справжнє воскресіння, бо воно відновлює сили тої, котра лежала на ложі некорисності.
Ісус – не холодна вода, що знижує температуру. Месія прийшов, щоб воскресити всіх, хто не зрозумів, для чого він живе.
Якщо синагога певним чином представляє Старий Заповіт, то дім Симона символізує Новий. Перейти до Нового Заповіту – це підвестися з ложа некорисності і віднайти зміст служби іншим, котрий містить життя. Цей перехід можливий лише в Ісусі. Ісус робить Своїх друзів здатними служити, надаючи їм, таким чином, сенс життя.
Які захопливі особа, життя і місія Ісуса з Назарета!