(Прочитайте, будь ласка, Буття: 39:1-23)
Кожна мрія, яку дав Бог, буде випробувана. Сім’я Йосипа могла зруйнувати багато його мрій, але була не в силах перешкодити збутися тій, яку йому дав Бог. Така мрія обов’язково здійсниться.
Однак Йосип міг запросто власноруч зруйнувати Божу мрію, якби не пройшов випробування, які послав Бог. Він міг би даремно розтратити життя, якби пішов шляхом найменшого опору, або продірявити свою повітряну кулю, повставши проти обставин, передбачених для нього Богом. (Зрозуміло, якби таке сталося, Бог вніс би корективи в мрії Йосипа, бо Всемогутній ніколи не залишає Своїх дітей без якоїсь мрії).
У Єгипті Йосипа продали Потіфару, начальникові фараонової охорони. Завдяки цьому він отримав можливість піднятися до керівних посад. «І був Господь з Йосипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробував він у домі свого пана єгиптянин» (Буття 39:2).
Йосип розумів, що, добре служачи Потіфару, він добре служить Богові. Він опинився в рабстві через гріхи своїх братів, але знав, що навіть таке зло перебуває в рамках Божого провидіння та Його волі. Йосип служив настільки вірно та чесно, що пішов на підвищення і став особистим слугою Потіфара.
У результаті просування по службі він отримав у своє управління все, що було в його пана. І Бог благословив Потіфара заради Йосипа. «І сталося, відколи він призначив його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа. І було благословення Господнє в усьому, що він мав, у домі й на полі» (вірш 5). Навіть язичники можуть отримати благословення завдяки тому, що поруч перебуває хтось зі слуг Господніх.
Йосип добре справлявся зі своїми успіхами. Він не зловживав привілеями і не намагався отримати особисту вигоду з величезної довіри Потіфара. Здібності Йосипа ідеально відповідали його обов’язкам. Якби все залежало лише від нього, то він служив би в Потіфара ще багато років, але трапилася подія, що зруйнувала його комфортний спосіб життя.
Очевидно, Потіфар через свої обов’язки очільника єгипетської служби безпеки проводив багато часу поза межами дому. Фараон потребував цілодобової охорони, і Потіфар був вірний своєму обов’язку. Однак це означало, що його дружина проводила багато годин вдома наодинці з Йосипом. Ситуацію ускладнював ще й той факт, що Йосип був дуже привабливим молодим чоловіком. Дружина Потіфара постійно милувалася ним, і в ній дедалі більше розпалювався потяг. Вона робила натяки, сподіваючись, що Йосип вловить суть її пропозиції, але він ігнорував їх.
Нарешті, одного разу вона пішла у відкритий наступ. «І сталося по тих пригодах, і звела свої очі на Йосипа жінка пана його. І сказала вона: Ляж зо мною!» (вірш 7). Але Йосип відмовився, сказавши, що її чоловік довірив усе в його руки, і він не може зловживати такою довірою. Потім він додав: «Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?» (вірш 9).
Більшість жінок на цьому зупинилися би, переконавшись, що юнак занадто прихильний до архаїчних моральних принципів. На жаль, дружину Потіфара це не втримало, і вона продовжувала дошкуляти Йосипу, наполягаючи на сексуальних втіхах. Вона чіплялася до нього день у день, але він наполегливо відбивав її атаки. І ось одного разу, коли вони опинилися наодинці в будинку, дружина Потіфара пішла на найсміливіший крок. Схопивши Йосипа за одяг, вона сказала: «Лягай же зо мною!», – але Йосип вирвався та втік, залишивши одяг в її руках (вірш 12).
Усе начебто добре. Йосипові вдалося врятувати свою репутацію. Але дружина Потіфара розлютилася, відчувши себе приниженою. Як відомо, шалене полум’я пекла – ніщо порівняно з відкинутою жінкою. Вона вирішила вигадати історію, яка дозволяла б їй виправдати себе й одночасно поставити на місце юного впертюха. У Біблії сказано: «І сталося, як побачила вона, що він позоставив свою одежу в її руці та й утік надвір, то покликала людей свого дому, та й сказала їм, говорячи: Дивіться, він припровадив нам якогось єврея, щоб той забавлявся нами! Він прийшов був до мене, щоб покластись зо мною, та я закричала сильним голосом. І сталося, як почув він, що я підняла свій голос і закричала, то позоставив одежу свою в мене, та й утік, і вибіг надвір» (вірші 13-15).
Коли Потіфар повернувся додому, дружина розповіла йому ту саму історію, що Йосип нібито чіплявся до неї, а коли вона закричала, втік, залишивши в її руках свій одяг. Одяг лежав поруч як речовий доказ. Як і слід було очікувати, Потіфар повірив дружині, і Йосипа кинули у в’язницю для царських в’язнів. Не було жодного суду, жодної можливості розповісти свою версію історії. Нагородою за вірність Богові стала темниця.
З людської точки зору в Йосипа були всі підстави відповісти прихильно на знаки уваги цієї жінки. Якби він жив у наші дні, сучасні моралісти запросто схвалили б цей любовний зв’язок. Розглянемо деякі з доводів, які Йосип міг би навести для виправдання своєї «інтрижки».
Вразливий для сексуального гріха
Йосип перебував далеко від дому, живучи серед людей, мову яких ледь розумів. Єгиптяни не визнавали його релігію та коріння. У Йосипа не було друзів, перед якими він міг би звітувати. Якби він вступив у сексуальний зв’язок з дружиною Потіфара, його сім’я ніколи про це не дізналася б.
Сьогодні є неодружені чоловіки, які спеціально перебираються до великого міста заради аморального способу життя. Вдома, де про їхні сексуальні пригоди можуть дізнатися родичі чи друзі, вони бояться неприємностей викриття, тож їдуть туди, де можуть розважатися вільно.
Йосип міг би вирішити, що це – його шанс пройти «обряд посвячення» у світі сексуальних задоволень. Навіть якщо Бог і бачив його, то Всемогутній не має звички ябедничати! Йосип міг переспати з дружиною Потіфара, і це зійшло б йому з рук.
Високе положення в Єгипті
Потіфар очолював єгипетську службу безпеки, і на ньому, звичайно ж, лежала величезна відповідальність. Цей вельможа ввірив у руки Йосипа практично все – крім своєї дружини.
Успіх – це ґрунт, на якому нерідко проростає аморальність. Ті, хто опинилися на вершині соціальних сходів, часто вважають, що для них правила не писані. Бог благословив їх у минулому, і тому легко думати, що так буде завжди, навіть якщо вони в процесі дозволять собі декілька вольностей. Особистий успіх часто породжує гріх.
Саул, перший цар Ізраїля, в інтересах релігійної реформи прибрав з країни всіх чаклунів та медіумів. Але коли на кону опинилося його власне життя, і він відчайдушно потребував інформації, Саул вирушив до чаклунки. Він вимагав від інших більше, ніж від себе.
Йосип теж міг би застосувати цей принцип «самовиключності». Було очевидним, що Бог посміхнувся йому, обдарувавши прихильністю Потіфара. Його становище не наражалося на небезпеку, а порядність – на сумнів. Ніхто не запідозрив би Йосипа в любовному зв’язку з дружиною Потіфара, а якби й почали ширитися чутки, то він зміг би розібратися з цим. З огляду на його вражаючий послужний список йому неважко було б довести свою чесність. Йосип сам складав свій розклад. Він приймав самостійні рішення та віддавав розпорядження іншим слугам. Він міг би все влаштувати, щоб опинитися в будинку в правильний час і спокійно переспати з дружиною Потіфара – так, щоб про це ніхто не дізнався.
Вкрай привабливий
«А Йосип був гарного стану та вродливого вигляду» (Буття 39:6). Його намагалися спокусити просто тому, що він був спокусливим! Фізичну красу часто звеличують мало не як життєво необхідний ресурс. Привабливих людей швидко приймають, і в них багато друзів. Зворотним боком монети є вразливість, що супроводжує привабливість. Що яскравіша фізична краса, то більша спокуса. Один чоловік, який перелюбствував із кількома жінками, зазначив: «Ви маєте зрозуміти: я приваблюю жінок. Зазвичай саме вони роблять перший крок». Ось вам «прокляття» фізичної краси!
Мадам Потіфар, певно, теж була красунею. Хоча цього не можна стверджувати, її чоловік, ймовірно, нехтував нею в інтимних стосунках. Такі жінки сприймають байдужість чоловіка як образу своєї привабливості та жіночності. У результаті вона піддалася спокусі відновити впевненість у собі, спокусивши іншого чоловіка.
Її потяг до Йосипа, скоріш за все, був не лише сексуальним, а пояснювався ще й емоційною потребою. Дружина Потіфара заявила без натяків: «Ляж зі мною». Хоча Йосип відповів відмовою, вона продовжувала сподіватися, що одного разу він відкине вбік свою дріб’язкову мораль і сповнить їхні обопільні сексуальні потреби. Такий переломний момент є в кожного чоловіка.
На виправдання своїх сексуальних стосунків Йосип також міг навести той аргумент, що він не одружений; він не був зв’язаний шлюбною угодою. Коли перелюб чинять ті, хто перебуває в шлюбі, вони порушують свої обітниці, що дали іншій людині, але самотні розпусники не брали на себе подібних зобов’язань. Чому б не скористатися свободою безшлюбності?
Самотність часто спонукає людей шукати сексуальних партнерів. Бари для самотніх – не єдине місце, де заводять подібні зв’язки. Навіть якщо статевий акт не викликає особливого задоволення, це, як висловився один холостяк, «ціна, яку доводиться платити, аби щось значити для когось».
Зрештою, Йосип міг вирішити, що дружині Потіфара краще догодити, якщо він хоче досягти успіху на посаді управителя. Розлютивши її, він піддавав ризику своє положення. Фредерік Маєр писав, що деякі люди щиро вважають, ніби, поступившись лише на мить, вони зможуть здобути вплив, здатний згодом відкрити нові можливості та перспективи для благих справ. «Один акт шанування диявола, – каже Маєр, – наділяв їх владою, яку потім можна було використовувати для його повалення». Врешті, якби Йосип заради збереження посади погодився на секс і піднявся соціальними та політичними сходами Єгипту, то яким великим свідком він міг би стати для Яхве!
Йосипа було неможливо змусити повірити в таку нісенітницю – мовляв, Богу потрібен наш непослух, щоб досягти вигідних результатів. Одна з причин, через яку мета не виправдовує засоби, полягає в тому, що Бог здатний досягати Своїх цілей, не вдаючись до гріховних засобів! Наша відповідальність – послух, а Божа відповідальність – результати.