4 ПРОБЛЕМА ОПОР У ПОДРУЖЖІ

Для осіб, що живуть подружнім життям, найбільшою психічною опорою є, звичайно, дружина або чоловік. Уже шукаючи близьку особу, молоді люди, свідомо чи несвідомо, прагнуть зустріти того, на кого можна було би опертися. І хоча чоловіки та жінки розуміють цю опору по-різному, проте шукають її з однаковим старанням.

Період захоплення і втрата ілюзій

Жінці передусім потрібний психічний контакт: вона прагне мати того, хто б її розумів, турбувався і був добрим до неї. На приховане в глибині її серця прагнення любови здатний відповісти в повноті тільки Господь. Проте Бога не можна “схопити”, а людська природа вимагає конкретики, тому бажаний ідеал немовби втілюється в людину, яку жінка обирає своїм чоловіком.

Чоловіки реагують дещо инакше, проте в їхніх серцях також глибоко закоренилося прагнення опертися на того, ким можна буде опікуватися і водночас навзаєм відчувати турботу про себе.

У період заручин молоді люди зазвичай переживають взаємне захоплення. Бояться відштовхнути від себе обранця і докладають зусиль, щоби взаємно шанувати власний егоїзм і задовольнити його потреби. Для віруючих осіб, однак, і надалі важливо ставити Бога вище забаганок нареченої чи нареченого, хоч і на цьому полі не обходиться без падінь.

Взаємне замилування, радість бути разом, прекрасні плани на майбутнє – період захоплення триває ще деякий час по шлюбі. Двоє людей захоплюються одне одним, а Господь відходить в їхньому житті на другий план.

Проживши якийсь час в ілюзіях, базованих значною мірою на почуттях та емоціях, чоловік і дружина починають бачити самих себе і свої стосунки більш правдиво. Тоді помічають вади, яких дотепер не бачили: егоїзм, егоцентризм, гординю, користолюбство тощо.

Процес втрати подружніх ілюзій пов’язаний із терпінням, але в дорозі до святости він є безцінним даром. Що менше подружжя шукатиме в собі взаємну опору, то більшим стає шанс прагнути Христа, аби саме в Ньому знаходити свою єдину опору.

Подружнє ідолопоклонство

У цей важкий період втрати подружніх опор і розвіювання нереальних мрій безцінною є допомога досвідченого сповідника. Завдяки їй чоловік і жінка можуть зрозуміти: хоч у Таїнстві подружжя “обоє будуть одне”, проте це не означає забути про Бога і стати один для одного божками. Бог прагне пошуку єдности на шляху до поєднання з Ним, в якому кожний член подружжя має полюбити Його як єдину любов свого життя. Кожний повинен у певному сенсі одружитися з Богом, а все життя, зокрема подружнє, до цього готує і провадить.

Водночас чоловік часто трактує свою дружину як божка і виконує всі її забаганки. Дружина теж може легко піддатися спокусі догоджати егоїзмові чоловіка під виглядом подружньої любови. Кожна людина має так багато марнославства, що той, ким захоплюються, наражається на самозамилування. З иншого боку, той, хто свою половинку трактує як божка, ображає Христа, що живе в ній, і в певному сенсі грішить проти першої заповіді.

Чоловік і жінка повинні бути добрими одне для одного, проте втеча у фальшиве щастя – наче отрута, яка спонукає до різноманітних зловживань, кривд, завдає гіркоти, неприємного осаду, спричинює порожнечу. Замикаючись на Бога, двоє людей не здатні зробити своє життя щасливим, надати йому сенс.

Правдива любов у подружжі

Помилково думати, що кохати чоловіка чи жінку – це любити й адорувати кохану людину, віддаючи їй майже Божу шану. Це не любов. Кохати одне одного – означає бачити в ній Христа; в обличчі коханого побачити лице Спасителя і водночас якнайповніше прийняти всю правду про цю людину.

Хто шукає правдивої любови, той намагається бачити свою половину у світлі віри, дивитися на нього так, як дивиться Господь. Може, варто шукати відповіді на питання, як Бог любить чоловіка чи жінку, і відповідно до цього будувати своє ставлення.

Трактована таким чином любов проявляється по-різному, і її не завжди легко прийме егоїзм иншої людини. Проте важливо, що, прагнучи стосовно своєї другої половини наслідувати Бога, навіть тоді, коли приносимо їй біль, напевно її не кривдимо.

Щоби тягар ставав легким

Прийняття постави віри в щоденному житті стосовно чоловіка чи жінки може бути невимовно важке. Просто не в силі постійно дивитися на свою половину так, як, на нашу думку, на неї дивиться Господь. Водночас пам’ятаймо, що передусім важливо пробувати, а не те, як часто нам це вдається. Чи з покірністю звертаємося до Бога, щоби вділив нам дар роздивлятися подружнього партнера Його очима? Чи благаємо Його, щоби Він у нас мешкав і сам послуговувався нами як знаряддям Своєї любови щодо чоловіка чи жінки?

Дуже важливою для цього є правда про нас: не треба боятися визнати перед Господом, що не любимо ні Його, ні подружнього партнера, ні навіть себе самого. Визнання цієї правди поєднане з упевненістю, що Ісус нас любить, допоможе нам прийняти власне зло та иншу людину, допоможе бачити свою родину у світлі віри.

Тоді стануть менш обтяжливими ті всі болючі ситуації, за яких Бог забирає в нас ілюзії, що можемо знайти опору в чоловіка чи жінки замість того, щоби шукати її в Ньому самому. “Подружнє ярмо” стане менш гірким, а тягар не таким важким, коли це ярмо і тягар Христа.

Якщо життя в шлюбі так часто видається нам гірким і нестерпним, то чи не тому, що беремо на себе тягар, який Ісус зовсім нам не призначав, тягар, що виникає з гордині і закриття на Його волю.

Попередній запис

3 МІРАЖІ БАГАТСТВА

Наступний запис

5 РОДИНА ЯК ОПОРА