ВСТУП
Коли ти приймаєш Ісуса Христа як свого Господа, Бог починає змінювати тебе. Ісусова любов починає зростати в тобі. Ти відчуваєш потребу поділитися цією любов’ю з іншими. Природно, ти відчуваєш, що це правильно – ділитися Божою любов’ю з іншими, бо це несе в собі життя. Але як практично проявити любов?
Через те що всяке служіння, у певній мірі, несе життя, Біблія заохочує Божий народ бути слугами. Таким чином, ми несемо життя Ісуса до інших як у церкві, так і в суспільстві навколо нас. Такий дух служіння в спільноті віруючих приносить великі благословіння усій церкві. І, навіть більше того, цей дух служіння викликає в сторонніх бажання мати таке благословіння. Наступні слова Ісуса висловлюють Його бажання для нашого життя: “Коли хто бути першим бажає, – нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!” (Мр. 9:35); “…хто великим із вас хоче бути, – хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, – нехай буде він за раба. Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!” (Мт. 20:26-28).
У Божому Царстві мотиви мають дуже важливе значення. Бог дивиться на серце і бачить глибину любові і присвячення Ісусові. Він відповідає людині згідно бажань її серця, у залежності від того, чи вона має в центрі свого життя Бога, чи самого себе. Для тих, у кого дійсно в центрі життя є Бог, мотивом для служіння не буде особиста популярність чи людська похвала. Коли ж людина шукає величі і схвалення інших, Бог часто ставить її в такі ситуації, де вона повинна служити дуже часто непоміченою і без нагороди. Вона може отримувати людське схвалення, але справжня величність людського життя визначається тим, як вона служила, коли з’являлася можливість.
ЛЮБОВ ДО БЛИЖНЬОГО
Ісус дає найбільшу заповідь: любити Бога усім своїм єством. Далі Він, ніби порівнюючи, наказує з такою ж силою: “Люби свого ближнього як самого себе” (Мт. 22:39). Цей закон має бути записаний у твоєму серці. Побудження бути Божим слугою має походити із серця, а не з примусу, хоча Біблія й закликає нас до служіння. Можна коритись написаним заповідям Біблії, навіть якщо вони не торкнулись твого єства. Однак, у такому випадку відсутній дух відданого служіння, який є життєво необхідний для християнського життя.
З іншого боку, ми маємо заповідь, яка є виконанням закону, і яка не дозволяє плоті йти за своїми власними бажаннями. Ця заповідь – любити свого ближнього як самого себе (Гал. 5:13-14).
ХТО Є МОЇМ БЛИЖНІМ? (Лк. 10:26-37)
У нас виникає питання: “Хто є моїм ближнім?” Притча про доброго самарянина є ілюстрацією правильної відповіді на найбільшу заповідь: “Люби свого ближнього як самого себе”.
Ісус ставить просте запитання перед фарисеями: “Котрий же з цих був ближній тому чоловікові?” Ближнім був той, хто послужив чоловікові.
Було названо три характеристики ближнього. Чоловік із Самарії мав те, чого не мали священик і Левит. 1. Поранений чоловік мав потребу. 2. Поранений чоловік був на їхньому шляху. 3. Кожен з них мав засоби, щоб допомогти йому в його потребах. Але лише самарянин мав співчуття, щоб бути ближнім пораненому чоловікові.
Мій ближній – це людина, яку Бог поставив на моєму шляху, і яка має потребу, в якій я можу йому допомогти.
Служіння – це світло для тих, хто живе в рабстві закону, якого вони не можуть дотримуватись і не мають для цього ніякої мотивації. Такі люди не можуть зрозуміти, що Божий закон має бути написаний у серці і зсередини спонукувати нас до дії (Єр. 31:33).
Побожно поводячись, християни не дають жодного приводу для невіруючого світу зневажати Бога. Навпаки, – коли люди будуть бачити їхні добрі діла, вони будуть славити Бога.
Писання закликає слуг Ісуса Христа до добровільного служіння.
Служіння один одному – це служіння Господу. Воно проявляється через любов до людей і допомогу їм (Євр. 6:10). Воно є проявом Божої любові в християнському житті (1Ів. 3:17). Служіння навіть “найменшим з братів” – це служіння Ісусові. Якщо ми не служимо їм, ми не служимо Йому (Мт. 25:40). Таке служіння є приємне Богові (Євр. 13:15).
Коли ми чинимо добрі діла від чистого серця, – це є праведна жертва Богові. Добрі діла не є для того, щоб заробити нагороду від Бога. Вони є служінням, яке випливає з нашої любові до Ісуса (Фил. 4:18).
Наслідком служіння є благословіння в християнському житті, хоча християни не служать іншим заради благословіння. Бути благословінням для інших – це суть справжнього християнського служіння. Служити – це завжди “давати” (Дії 20:34-35).
Також важливо відмітити, що служіння є доказом того, що людина дійсно “народилася згори” (1Ів. 3:14-18). Коли служіння є прийняте, хвала і подяка віддається Богові як свідчення того, що слуга є насправді знаряддям у руках Господа (2Кор. 9:10-11). Прийняття Ісуса Христа Господом є ключем для розвитку справжнього послужливого серця (Див. Дії 20:18-24; Рим. 14:7-8; 1Кор. 6:17-20; 2Кор.5:14-17).
Щоб слідувати за Ісусом як справжній учень, християнин має “зодягнутися у розум Христів” і перейняти Його послужливе серце. Учень бажає перейняти характер учителя. Він не лише бажає бути схожим на свого вчителя, він і робить все можливе, щоб бути таким. Ісус постійно виявляв Себе, як слуга. Це уже достатній мотив для послідовника Христа.
Серце добровільного служіння є найкраще представлене в Ісусових стражданнях, коли Він був покинутий Отцем. Він не робив цього задля Самого Себе, Він зробив це для нас (Фил. 2:1-11 (заув. вірш 9)).
З позиції добровільного служіння, Бог повищив Його, щоб Той був Господом усього. Хоча Ісус був Богом у людському тілі, Він не повищував Самого Себе. Він підкорив Себе Отцеві у всьому (Пс. 75:7-8; 1Пет. 5:6).
Ми повинні навчатися і слідувати тим прикладам, які дав нам Господь. В одному з найкращих прикладів служіння ми бачимо, як Він омиває ноги Своїм учням (Ів. 13:12-15). Таке смирення формує серце, що здатне прийняти Божу благодать (1Пет. 5:5). Бог звеличує відповідного часу того, кого Він вибрав (1Пет. 5:6).
Як правило, служіння іншим стимулюється життєвими ситуаціями. Той, хто справді бажає служити, легко може побачити сприятливі можливості, щоб послужити іншим і надати справжню допомогу братам.
Ось два приклади з Біблії.
- Пророцтво Агава про голод, що наближається, призводить до справжнього вибуху бажання допомогти Єрусалимській церкві (Дії 11:27-30)
- Четверо друзів розбирають дах будинку, допомагаючи хворому чоловікові добратися до Ісуса. У результаті – чоловік зцілений (Мр. 2:1-11).
Біблія подає нам три способи служіння іншим.
- Служіння фінансовою допомогою. Змога і бажання допомогти іншим в їхніх фінансових потребах може принести одне з найбільших благословінь, яке ми можемо дарувати людині в час злиднів (Рим. 12:13).
- Служити гостинністю, відкриваючи двері свого дому для інших, щоб допомогти їм в їхніх потребах (1Кор. 16:15-16)
- Служити, ділячись їжею та одягом (Лк. 3:11; Як. 2:15).
Кожен член Тіла Христового має певні духовні дари, якими він повинен служити Церкві. Бути вірним у використанні цих дарів є життєво необхідним у служінні Церкві, а тим самим – самому Ісусові (1Кор. 12:7; Еф. 4:7; 1Пет. 4:10).
Однією з головних цілей справжнього служіння є допомога тим, хто слабий. Зі зрілістю приходить сила, а з силою приходить більше вміння. Коли люди приходять у Боже Царство, то дуже важливо, щоб ті, хто мають силу, застосовували її для укріплення тих, хто ще слабі (Рим. 15:1).