КОМУ ПОТРІБНО СЛУЖИТИ
Служіння повинно мати об’єкт, причину і мету. Служіння на основі ідей гуманізму створило так звану “соціальну Євангелію” – єресь, яка не відповідає біблійному стандарту спасіння.
Так, християнство повинно звертати увагу на свою соціальну відповідальність. Церква є як суспільство саме в собі, так і частина суспільства в цілому. Вона має спрямовувати увагу на соціальні проблеми і вирішувати їх, але не підмінюючи цим Євангелії. Справжнє служіння є наслідком наповненого Духом життя. З цієї причини Дух Святий повинен скеровувати служіння віруючих.
Біблія дає чіткі вказівки щодо напрямку служіння, про те, кому потрібно служити, і як.
Перш за все ми повинні служити одновірним (Гал. 6:10).
Ознакою церковної єдності є те, що ми всі слуги один одному. Коли християни задовольняють потреби церковної спільноти, це стає важливим свідоцтвом любові Ісуса Христа (Гал. 5:13).
Також ми повинні служити вдовам та сиротам. Ознакою істинної побожності є піклування про бездомних і тих, у кого немає батьків (1Тим. 5:3-16; Як. 1:27)
Про слабших братів і сестер у Господі ми повинні також особливо піклуватись. Чутливість до потреб тих, хто є слабший за тебе, є біблійною ознакою сили. Чим сильніший ти є в Христі, тим більше ти будеш покликаний служити тим, хто є слабший за тебе (Рим. 15:1).
Також ми повинні служити усім людям
Яка спільність може бути між віруючим і невіруючим? Одна з речей, яку ми повинні зрозуміти – це те, що відокремлення від шляхів цього світу не має на увазі відчуження від людей, які є у світі. Не потрібно уникати невіруючих. Євангелія може торкнутися їх тільки тоді, коли вони є оточені людьми, яких Євангелія вже торкнулась (1Кор. 5:9-19; Гал. 6:10)
Велике Доручення, дане Ісусом, є прямою заповіддю йти до цілого світу. Цю заповідь неможливо виконати, якщо ми не несемо повну Євангелію – Євангелію служіння, турботи, зцілення (Мт. 28:19-20). Ісус був другом грішників. Він показав приклад, як нести звільнення полоненим, зцілення хворим, спасати тих, хто гине. Це є парадоксом для християн – не мати спільності, але підтримувати дружбу з людьми світу.
Перетворення на образ Ісуса несе за собою відповідальність ставитись до невіруючого світу так, як Він це робив. Через любов і жертовність Він ніс життя до людей, не звинувачуючи, а рятуючи світ (Лк. 4:18).
Нашим обов’язком є служити тим, які поставлені Господом в Тілі Христовому як духовні служителі та наставники (Гал. 6:6).
1 Допомагати їм фінансово.
Ці служителі дані Господом для Церкви. Бог призначив їх у Тілі Христовому для того, щоб спорядити віруючих усім необхідним для виконання служіння. Вони не мають зовнішніх засобів для підтримки, але вони мають потреби, які потрібно задовольнити. Писання навчає, що про них потрібно особливо піклуватися (1Тим. 5:17-18).
2 Допомагати їм практично.
Через те, що “слуги Духа Святого” багато часу вкладають у служіння і приготування до нього, вони потребують допомоги в багатьох практичних речах.
3 Віддавати їм належну повагу.
Через тісні особисті стосунки між тими, хто має пасторські обов’язки і тими, хто не належить до даної категорії, часто з’являється недопустима фамільярність. Навіть у дітей з’являється відчуття особистої близькості і, як наслідок, починається брак поваги. Коли ми підтримуємо повагу до Богом вибраних лідерів та високий рівень довіри до них, це дуже допомагає служителю в його служінні.
ВИСНОВОК
Точка зору цього світу є спотворена. Вона є прямо протилежна точці зору Божого Царства. Система цінностей є зовсім іншою, і ті речі, які нам представляються як правдиві, насправді дуже рідко є відображенням Божої істини. Те саме стосується служіння. Служіння Божого Царства йде всупереч точці зору цього світу та власного “Я”, і встановлює вищі цінності життя.
Ознакою величі в Божому Царстві є служіння. Але саме наше прагнення до величі призводить до того, що ця велич уникає нас. Все залежить від мотивів, бо “чоловік… дивиться на лице, а Господь дивиться на серце” (1Сам. 16:7). Мотиви вчинку мають набагато більше значення для Бога ніж сам вчинок.
Шлях служіння є шляхом смирення. Боже піднесення покірних є постійним розчаруванням для гордих, які у своїх власних очах вважають себе вищими і не можуть бачити серця. Бути слугою – це стан серця. Ми повинні служити Богові серцем, яке є віддане Йому.
Християни покликані бути слугами, що навчають інших, як бути слугою. Однак християнське служіння завжди має свою невід’ємну особливість. Істинне служіння – це завжди служіння Христові. Служіння людям у будь-якій формі є, у першу чергу, відповіддю на любов Ісуса Христа, що виражається через потік істинної любові до інших. Отож той, кому служать отримує благословіння. Людина, яка служить іншим, служить Господу. Потреби задовольняються, і Царство Боже поширюється. Слава належить Господу!
Дороги Божого Царства – це служіння іншим, що пронизане розумом Христа, Який прийшов, щоб послужити. Коли Ісус стає Господом нашого життя, ми отримуємо бажання служити один одному в Його Ім’я.