Життєво важливі міркування
Якщо Йосипу належало стати людиною, яку Бог використовуватиме як лідера нації, то він мав пройти випробування та довести свою вірність. Епізод з дружиною Потіфара став ще одним важливим етапом його духовної мандрівки.
Якби Йосип піддався сексуальній спокусі, це, цілком імовірно, призвело б до краху його мрії (хоча, як ми вже зазначили, Бог міг би дати йому якусь іншу мрію). Бог мав переконатися у вірності Йосипа перш, ніж піднести його в Єгипті, щоб його сім’я поклонилася йому.
З історії Йосипа ми можемо винести низку уроків про те, як не згасити Божу мрію в нашому житті.
По-перше, давайте не приносити в жертву вічне на вівтарі тимчасового. Скільки би задоволення не отримав Йосип від сексуальних стосунків, реальність така, що вони поставили б під удар його майбутнє. Сексуальний гріх обіцяє божественні перспективи, але призводить до диявольської розплати.
Бажання статевої близькості настільки сильне, що Соломон написав: «Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!» (Пісня Пісень 8:7). Коли така сила спрямована в належне русло, вона принесе радість та задоволення. Якщо ж її застосувати неправильно, то вона посіє хаос і розруху.
По-друге, ми повинні бути готові правильно реагувати на спокусу. Йосип не міг дозволити собі забути те, що він знав про гріх і про Бога, і щоденні заклики з боку жінки не послабили його. Коли ж вона пішла на найсміливіший крок, Йосип просто втік. Іноді треба не боротися зі спокусою, а тікати від неї, не залишаючи шляху назад! Багато нещасних батьків, матерів та холостяків скажуть вам, як глибоко зараз шкодують про те, що свого часу не втекли від спокуси, а залишилися на місці, намагаючись боротися з нею.
Даґ Гаммаршельд зауважив: «Неможливо гратися з твариною всередині вас і не перетворитися повністю на тварину. Той, хто хоче підтримувати свій сад у ладі, не приберігає місце для бур’яну». Ми всі оточені хащами гріховних бур’янів (суспільством), що засівають наш сад. Але від нас залежить – дозволити їм прорости чи вирвати їх з корінням.
Найкращий захист від нечистоти – це постійне читання і запам’ятовування Писання. «Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе» (Псалом 119:11).
По-третє, нас не повинні бентежити неоднозначні результати послуху. Дружина Потіфара почувалася приниженою через постійне відкидання з боку Йосипа, але була впевнена, що за вдалого збігу обставин у нього не залишиться вибору, як тільки капітулювати перед нею. Коли її рішуча атака зазнала краху, вона обрала брехню замість визнання власної поразки. Зазнавши ганьби та приниження, дружина Потіфара звинуватила Йосипа в спробі зґвалтування. Нагородою за порядність Йосипа стала темниця. «І взяв його Йосипів пан, та й віддав його до дому в’язничного, до місця, де були ув’язнені царські в’язні. І пробував він там у тім домі в’язничнім» (Буття 39:20). Ось якою виявилася нагорода за вірність!
Зрілі віруючі знають, що нагорода за послух може бути відтермінована. Роблячи непростий вибір на користь Бога, ми очікуємо, що Він благословить, підбадьорить та винагородить нас. Але з Йосипом нічого подібного не сталося. Його кинули до в’язниці за неправдивим звинуваченням. Але це теж був Божий план. Йосип довів свою вірність, коли був піднесений. Чи зможе він залишитися вірним, коли його жорстоко принизили?
Йосип не читав Нового Заповіту, але розумів суть настанови Петра: «Бо яка похвала, коли терпите ви, як вас б’ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!» (1Петра 2:20). Коли ми страждаємо, чинячи правильно, це особливо приємно Богові.
В ямі Йосип зрозумів, що повинен померти для своєї родини. У в’язниці йому довелося померти для своєї репутації. Усі навколо думали, що він намагався звабити дружину Потіфара. Звинувачення було жахливим, але люди вірили в цю історію, і Йосип нічого не міг із цим вдіяти.
Чи винагороджується послух Богові? Не одразу. Христос був слухняний, і Його розіп’яли. Павло був слухняний, і його побивали камінням. Йосип був слухняний і опинився у в’язниці. Але кінець кінцем їхня вірність не залишилася без нагороди, бо Всемогутній ніколи не розчаровує тих, хто слідує за Ним. Чим вище ціна нашого послуху, тим славніше Його схвалення та майбутня нагорода.
Йосип знав, що ми проходимо підготовку для іншого світу. Він не переймався тим, чи отримає компенсацію тут, на землі. Хоч би як розчарувала його нагорода, отримана тут і тепер, він матиме винагороду сповна в прийдешньому житті.
По-четверте, хоча Йосип дає нам переконливий приклад, як протистояти сексуальній спокусі, важливо підкреслити, що для тих, хто все ж таки піддався спокусі, можливе очищення та прощення. У своєму листі до церкви в Коринті, яка існувала в оточенні з усіх боків кричущої аморальності, Павло нагадав, що в минулому вони вдавалися до всілякої сексуальної розпусти, включно з перелюбом, гомосексуалізмом та блудом. Однак потім він додає: «І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога» (1 Коринтян 6:11).
Обмились! Освятились! Виправдались!
Нас омиває кров Христа, Який віддав Себе, щоб наша совість очистилася, а влада важких спогадів була скинута навіки. Це відбувається в житті християн через смиренне визнання скоєних гріхів.
Освячення передбачає, що Бог робить нас святими, тобто відокремлює нас від зла цього світу. Зрозуміло, ми повинні підтримувати ці особливі взаємини з Ним, роблячи все можливе, щоб порвати зв’язки, які ведуть нас до сексуального гріха (та до будь-яких інших видів гріха).
Далі Павло каже, що ми виправдані, тобто Бог назвав нас праведними і радо прийняв у Свою сім’ю. Це звільняє нас від відторгнення та відчуженості, які ми мали, коли були грішниками. Ми прийняті в Христі й наділені всіма правами та привілеями, притаманними нашому статусу Божих синів і дочок.
Хоча багато наслідків сексуального гріха можуть залишитися, Бог забирає почуття провини та самоосуд. Це відбувається, коли ми отримуємо спасіння через віру в Христа і приймаємо очищення, яке по праву належить кожному віруючому.
Йосипу, як ми побачили, не потрібно було сповідувати сексуальні гріхи, оскільки він був милостиво позбавлений скорбот, до яких такі гріхи неминуче призводять. Він навчив нас, як можна встояти перед подібними спокусами, зосередившись на наших стосунках з Богом.
Блаженні ті, хто правильно дивиться на Бога та на гріх. Вони здатні повірити в те, що Бог, Який дарував їм мрію, збереже їх, коли ця мрія зазнає випробування.