40 – Безкорислива батьківська любов

«Батьківство за покликанням вільне від будь-яких корисливих думок». (Ж. ЛАКРУА)

Однією з найхарактерніших ознак духовного батьківства є його безкорисливість. «Якщо, як батьки, любимо наших дітей за їхні здібності та якісь особливі риси, то, як видається, обмежуємо свою любов до них. Натомість ми повинні любити їх тому, що співпрацюємо з ними, будучи взаємно вкоріненими в часі, який триватиме й після нашого життя» (М. Іґнатьєв). Якщо мірою зрілого фізичного батьківства є безкорисливість, то ще більше це стосується батьківства духовного. Справжнє духовне батьківство неможливе без безкорисливого прийняття людини, допомоги їй і турботи про неї. Безкорислива батьківська любов священика має віддзеркалювати безкорисливу любов Бога. У такий спосіб він стає для вірних дороговказом до споглядання безконечної любови Бога Отця, яка об’явилася в Ісусі Христі.

Отже, готування себе до целібату повинно водночас бути підготовкою до зрілої батьківської любови. Відмова від подружнього життя й фізичного батьківства повинна стати для священика поштовхом до духовного батьківства щодо тих осіб, з якими Бог зводить його на життєвій дорозі. Через сучасну кризу батьківства в сім’ї духовне батьківство священика набуває нині особливого значення й ваги. Душпастир, завдяки своїй особливій місії, до якої його покликав Бог, може стати справжнім духовним батьком для багатьох людей, передусім молодих.

КІНЕЦЬ

Попередній запис

39 – Духовне батьківство

Наступний запис

Вступ