В. Відкинути перешкоди
Слідувати за Вчителем також означає обов’язково відмовитися від усього того, що суперечить або затримує наш вибір. Звичайно, від речей не відмовляються через те, що вони погані, а через те, що перешкоджають цілковитому врученню себе Вчителеві. З огляду на це ми повинні зрозуміти чотири речі, від котрих Ісус вимагає відмовитися:
а) Відмова від сімейних уз
«Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм!» (Лк. 14:26).
Тут Ісус використовує близькосхідний метод перебільшення протилежностей, щоб підкреслити перевагу Божого Царства над будь-чим. Не йдеться про відречення від своєї сім’ї через те, що вона погана, а про те, що коли сім’я перешкоджає свобідно служити Божому Царству, то потрібно це зробити. Коли певні звичаї, традиції чи сімейні узи сковують нас, учень остаточно обирає Вчителя.
Ісус не хоче, щоб ми відмовилися від своєї сім’ї (хіба що вона заважає досягнути Божого Царства): ми вибираємо іншу сім’ю, котра не ґрунтується на кровних зв’язках. Коли вони перетворюються на окови, то Боже Царство має перевагу. Стосунки зі Вчителем мають бути понад усі уподобання цього світу.
Це не означає, що ми повинні покинути свій дім. Слідувати за Ісусом, відкинувши відповідальність, несправедливо та заборонено. Ідеться про поклик, котрий вимагає відмови від певних речей, але не щоб любити менше, а щоб любити більше. Ніщо не повинно обмежувати любов учня.
б) Відмова від життєвого плану
«А коли Він проходив біля Галілейського моря, то побачив Симона та Андрія, брата Симонового, що невода в море закидали, бо рибалки були. І сказав їм Ісус: Ідіть услід за Мною, і зроблю, що станете ви ловцями людей» (Мр. 1:16-17).
Відтоді човен Петра завжди був готовий служити для проповіді і транспорту спільноті, а не лише для користування риболовлі. Так само і його дім перетворився на місце відпочинку та праці Вчителя.
Ісус вимагає повної переміни в житті Своїх послідовників. Учні вже не належать лише собі. Вони, єднаючись із Ісусом Христом, інтегруються в Його діло спасіння і тепер служать іншому. Отже, не йдеться про те, щоб не одружуватися, а мова йде про зміну мислення.
Певним є те, що учень уже не працює сам на себе і його платня вже не йде тільки на його потреби. Його запросили співпрацювати в Господньому винограднику, рибалити в інших морях і керувати майном, котре йому не належить.
Зазвичай місцем його праці має бути поле, де він сіяв би євангельські критерії та цінності. Але якщо обставини чи ситуація суперечать Євангелію або існує якесь специфічне покликання, він має бути готовим до відмови від такої праці.
в) Відмова від матеріального добра
Серед обставин, котрі найбільше заважають повністю слідувати за Ісусом, є прагнення речей цього світу. Ісус, добрий Учитель, ясно попереджає Своїх послідовників, стверджуючи, що не можна служити двом панам, бо неможливо приділяти увагу і Богові, і грошам. Це завжди проявляється погано щодо Господа.
Прагнення багатств цього світу нищить насіння Слова і не дає йому плодоносити, бо людське серце наполегливо бажає речей цього світу, вважаючи їх необхідними. Ба більше, майже неможливо, щоб багач спасся, хіба завдяки безмежній Божій владі. Через це потрібно прийняти життєво важливе рішення – або Бог, або багатство.
Багатий юнак із Євангелія хотів мати вічне життя. Для цього досить було виконати декілька приписів. Але щоб бути досконалим, треба було позбутися багатства і стати бідним, аби слідувати за Ісусом.
На жаль, цей юнак був надміру прив’язаний до своїх великих багатств і залежний від них. Він не погодився на ціну членства в школі учнівства. Не зважаючи на те, що був доброю людиною та вірним виконавцем усіх приписів Закону, він не був придатним для Божого Царства. Для Ісуса було не досить виконувати Закон Мойсея. Потрібно було щось більше. Якби Ісус прийняв юнака з цими залежностями, то не мав би Франциска з Асижа ані Терези з Калькутти. Він втратив би найкращих в історії Своїх послідовників.
Учитель вимагає від Своїх учнів не нагромаджувати багатств, які роз’їдає іржа і крадуть злодії. Захланність протиставляється першості Вчителя. Сам Ісус цьому приклад: будучи багатим, Він став бідним. Не мав навіть де голову прихилити. Через це Його учні мають обійти світ без багажу, який би обмежував свободу, і без грошей.
Деякі учні повністю відмовилися від свого матеріального добра – Матвій, Яків, Іван, Закхей, Варнава. Інші дозволили Вчителеві повністю розпоряджатися своїми речами – дім Лазаря, човен Петра, майно жінок. Ісус просить від кожного відповідно до його життєвого стану й особливого покликання. Від кожного вимагає відділитися і ніколи не бути залежним від багатств.
Євангельська убогість добровільна, і ніколи не можна порівнювати її із тією, котра є плодом несправедливості та гріха. Не йдеться про прийняття свого розорення через самолюбство інших. Ідеться про добровільний вибір життя без залежності від речей цього світу.
Убогість, однак, – не мета, а засіб, котрий звільняє нас, щоб ми могли більш цілісно присвятити себе Божому Царству. Потрібно бути обережним, щоб не перетворити засіб на мету. Не йдеться про те, щоб бути бідним, а про те, щоб бути, як Ісус, бідним, щоб залежати лише від Бога.
г) Нести хрест
«І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!» (Лк 14:27).
Колись «нести хрест» було синонімом смертного засуду. Тому в мисленні Ісуса це означало бути готовим віддати своє життя. Померти для себе самого, щоб стати Його учнем, або ж вважати себе одним із Його послідовників було б марною ілюзією.
Слідувати за Ним, щоб підвищити особистий авторитет, поліпшити репутацію, набути більшої економічної переваги, піднятися на одну сходинку вище в суспільстві чи ієрархії, – це найбільш антиєвангельська справа, яку лише можемо замислити. Однак глибший зміст терміна «взяти хрест» опирається на прийняття наслідків нашого вибору Ісуса і Його Євангелія. Заплатити ціну відповідності життя, котре протиставляється світовим критеріям і перевагам. Критеріям і перевагам світу, цінності якого пливуть навіть судинами Церкви.
Через це необхідна абсолютна готовність служити іншим, особливо найбільш потребуючим, слідувати тій же меті, що й Слуга Ягве, котрий пожертвував Своє життя заради інших. Померти для себе самого означає вже не жити для себе і не шукати жодної особистої вигоди, лише бути напоготові служити Божому Царству і його інтересам.
Висновок
Ці чотири вимоги ще не роблять нас учнями. Це лише умови, щоб увійти в систему учнівства. Без них ми навіть не зачислені на бік Учителя, бо Він даремно витратив би Свій час на того, хто не виконав цих передумов.
Коли Ісус визначає вступний внесок при записі в Його школу, то пропонує нам блискучий приклад: щоб із вами не було так, як із тим чоловіком, котрий розпочав зводити вежу, не розрахувавши коштів, тому не зміг її завершити і став предметом насмішок усіх, хто проходив повз. Якщо нема достатньо грошей, щоб завершити діло, то ліпше його не починати.
Якщо ви не здатні заплатити навіть вступний внесок, чим є ці чотири умови, то тим більше не зможете виконати решту вимог. Щоби вступити до ВНЗ, потрібно скласти екзамени, так і тут, щоб бути зачисленими до школи Ісуса, маємо пройти чотири випробування.
Відмінність цього іспиту в тому, що запитання нам дають наперед, аби ми відповіли на них не словами, а справами.