«Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!» (Ів. 15:12).
Коли я молився сьогодні вранці, Ісус навчив мене дуже могутньої молитви, яка була для мене дуже доброю і звільнила моє нутро. Я відчуваю, що повинен поділитися цим із вами. Піднесімо руки до неба і скажімо з усією силою, з усією вірою і всім серцем, усім розумом і всім своїм єством: Я належу Ісусові!
Ми повинні цілковито віддати своє життя Йому, бо Він наш Господь, Бог і Спаситель. Я прошу вас промовити цю молитву: я належу Ісусові!
Проголосіть знову: Я належу Ісусові!
І ще раз із глибини свого серця: Я належу Ісусові!
Коли ми стверджуємо, що належимо Ісусові, тоді ми одночасно говоримо, що ми не належимо дияволові, що ми не злі.
Я належу Ісусові! Ісус є моїм єдиним Господом і Спасителем!
Коли я говорю, що вірю в Ісуса і Його воскресіння, я стверджую, що зникає перешкода, яка існує між людиною і Богом, що гріх знищується через покаяння, сповідь і віру в ім’я і відкуплюючу Кров Ісуса Христа, нашого Господа: Ісусе, помилуй мене!
Повторюймо кожного дня нашого життя: Я належу Ісусові! Я належу Ісусові! Я належу єдино Ісусові Христові, нашому Господу!
Слово Боже через апостола Павла говорить нам, що «заплата за гріх – смерть, а дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим. 6:23). Тому всі, хто живе в гріху, – мертві духом, мертві не фізично, але духовно.
Іноді ми вважаємо, що когось, хто є духовно мертвим, достатньо забезпечувати матеріальною їжею. Цього замало, тому що матеріальна їжа сама по собі не дасть життя людині, яка духовно мертва. Ми також уявляємо собі, що достатньо давати одяг, ліки (потреби, які необхідно забезпечити, такі великі!), щоб дати життя. Ні, це не дає життя! Давати матеріальні добра важливо, але не достатньо. В Євангелії від Івана Ісус Христос говорить: «Я – воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити» (Ів. 11:25).
Життя – це Ісус! Воскресіння – це Ісус! І ті всі, що є мертві в дусі, отримають життя, воскресіння з мертвих до життя через ім’я і відкуплюючу Кров нашого Господа Ісуса Христа. Це Ісус, Який підтверджує цю правду, яку ми проголошуємо: «Ніхто більшої любови не має» (Ів. 15:13а). Зверніть увагу, тому що Ісус говорить зараз про найбільшу любов, яка може існувати: «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Ів. 15:13).
Життя, про яке говорить Слово Боже, не є нашим життям, тому що, якщо наш брат мертвий у дусі, то, коли ми намагатимемось віддати своє життя за нього, задля любові до нього, він не оживе.
Тільки тоді, коли ми дамо нашому братові Ісуса, його душа воскресне, душа, яка була до того часу мертва через гріх. Коли наш брат приймає Ісуса, тоді він переходить від духовної смерті до життя.
Прочитаймо зараз те, що Ісус сказав у Своїх заповідях: «Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!» (Ів. 15:12).
Окрім того, що ми даємо Ісуса, Який є життям, і приносимо спасіння (немає більшої любові, за ту, яка приносить Ісуса нашим ближнім), Ісус просить, щоб ми віддали себе в любові за цих братів: «…щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!» (Ів. 15:12б).
Ісус хоче, щоб ми любили так, як Він нас любить: «Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!» (Лк. 6:36).
Ви можете запитати: «Як я можу знати, що Ісус мене любить? Як Він показує Свою любов?»
Слово Боже знову говорить нам: «До тієї міри, якою ми застосовуємо Слово Боже в своєму житті, ми відчуваємо, що воно має силу спасати, зціляти і звільняти. Ісус любить нас через наші знання і наше життя Словом Божим, у силі та міці Святого Духа» (пор. 2 Ів. 1:6)
Біблія є любовним листом, який Бог посилає до наших сердець. Слово Боже є самим живим Ісусом Христом. Ісус любить нас через Слово Боже. Через Біблію Бог утішає нас, показує наш життєвий шлях, шлях спасіння, те, що ми повинні робити, і те, чого нам не можна чинити. Саме в Біблії ми знаходимо і переживаємо Божу любов. Через Слово Боже ми спасаємось і зціляємось. Слово Боже є світлом, яке освітлює наші кроки. Ісус любить нас через Своє Слово – і ця любов уміщена в наші серця, Він прагне, щоб вона виливалась на наших братів.
Любімо один одного, як Ісус нас полюбив, щоб про нас знали, що ми учні нашого Господа Ісуса Христа.
«По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Ів. 13:35).
- О Боже, вчини з нас знаряддя Твого миру,
- щоб ми несли любов туди, де панує ненависть,
- прощення туди, де панує кривда,
- щоб ми сіяли єдність там, де панує сумнів,
- надію там, де панує розпач,
- щоб ми сіяли світло там, де панує темінь,
- радість там, де панує смуток.
- Учини, щоб ми могли
- не стільки шукати відради, скільки її давати,
- не стільки шукати розуміння, скільки розуміти,
- не стільки шукати любові, скільки любити.
- Бо даючи – одержуємо,
- прощаючи – дістаємо прощення,
- а помираючи – народжуємося для вічного життя.
- Через Ісуса Христа, Господа нашого. Амінь.
Святий Франциск з Асижу
*
Ісус прагне, щоб ми були дітьми Божими, дітьми любові. Якщо ми діти Божі, ми є дітьми любові, спадкоємцями любові, тому що Бог – любов. І Він вливає в наші серця Свою любов так, щоб ми, будучи переповненими Його любов’ю, могли любити наших братів.
Любімо в ім’я Ісуса! Надаваймо перевагу любові, заповзятливості любові, робімо перший крок, щоб любити, прощати і примирюватись.
Ви плекаєте смуток, горе, ненависть у своєму серці? Є багато людей, з якими ви не ладите? Знайдіть їх особисто або знайдіть номер телефону і зателефонуйте до них. Так, зараз! Зателефонуйте до Марії, Петра, Івана, Галини, Анни, Ольги, Василя та до багатьох інших і скажіть: «Пробач мені, я прошу вибачення за те, що образив тебе, і я також пробачаю тобі за рану, яку маю у своєму серці».
Як прекрасно!!!
Слово Боже говорить нам, що сьогодні сприятливий день, сьогодні день спасіння (пор. 2Кор. 6:20). Ісус просить тебе, тебе, який сказав, що належиш до Ісуса – я належу Ісусові! – постави послуху. Якщо ти маєш приналежність до Ісуса, ти повинен слухатись, бо зараз Він просить про поставу прощення і примирення. Свекрухи з невісткою, невістки зі свекрухою, зятя з тестем, тестя з зятем, сина з батьком, батька з сином, дочки з матір’ю… Брате, прощаймо і любімо в ім’я Ісуса!
Я повторюю: хіба ви не сказали, що належите Ісусові? Хіба ви цього не ствердили? Тоді чиніть зараз згідно з тим, що ви говорите!
Я буду наполягати, вмовляючи: принесімо Ісусові подарунок, подарунок від дітей Богові, Який є Батьком! Простімо нашим братам і любімо їх! Примирімося з ними! Немає більшого подарунка для Ісуса за цей. Маймо поставу прощення, миру і любові на славу нашого Господа Ісуса Христа!
«По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Ів. 13:35).
Любов, мир, радість, початок нового життя, життя улюблених дітей Бога Отця.
Зараз я прошу вас сказати так Ісусові та Його Слову, люблячи і примирюючись з кимсь: найперше вдома, чоловік із дружиною, дружина з чоловіком, діти з батьками … – і засвідчить це, розповідаючи про плоди любові у своєму житті, щоб ми могли разом віддавати славу Богові за Його любов.
Дякую Тобі, Господи! Зішли силу Свого Святого Духа, щоб це прохання, з яким Ти звернувся до нас, могло сповнитися в Ісусі. Слава Богу!