Ставлення до інших
Як ми вже зазначили, Бог урешті-решт направив до цієї ж тюрми особливих в’язнів. Вони, завинивши перед фараоном Єгипту, по суті, зазнали тих самих неприємностей, що і Йосип. Тепер у нього з’явилися друзі, яким він міг допомогти.
Нам невідомо, за що пекар і виночерпій (начальник чашників) отримали тюремний термін, але, очевидно, що вони прогнівили фараона. Обидва займали високе положення. Виночерпій дегустував вино, щоб переконатися, що в ньому немає отрути і його можна пити царю, а пекар відповідав за всі трапези. Можливо, їх викрили у використанні свого статусу в особистих цілях. Так чи інакше, їх посадили до в’язниці за злочини.
Йосип, якому було доручено дбати про них, одного ранку помітив, що вони чимось засмучені. Він запитав: «Чого ваші обличчя сьогодні сумні?» (Буття 40:7). Далі була розмова про сни, які вони бачили тієї ночі. Йосип запевнив їх, що лише Бог може пояснювати сни, і, якщо вони розкажуть подробиці, то він попросить у Бога мудрості для тлумачення.
Зверніть увагу, що Йосип був достатньо проникливим, аби відчути настрій цих царедворців. Він умів розрізняти внутрішній стан оточуючих, плакати з тими, хто плаче, і радіти з тими, хто радіє. Посеред випробування Бог зазвичай посилає нам когось, хто перебуває в ще гіршому становищі. Підбадьорюючи інших, ми отримуємо благословення у відповідь.
Йосип уважно вислухав царедворців. Виночерпій описав свій сон так: «Бачив я в сні своїм, ось виноградний кущ передо мною. А в виноградному кущі три виноградні галузки, а він сам ніби розцвів, пустив цвіт, і дозріли грона його ягід» (вірші 9-10). У своєму сні він вичавив ці грона в чашу і подав її в руки фараона.
Згідно з тлумаченням Йосипа, три галузки символізували три дні, після яких фараон відновить виночерпія на його посаді. Гарна новина.
Підійшла черга пекаря, і він розповів подробиці свого сну: «І я в сні своїм бачив, ось три коші печива на голові моїй. А в коші горішньому зо всякого пекарського виробу фараонове їдження, а птах їв його з коша з-над моєї голови» (вірші 16-17).
Йосип витлумачив, що ці три кошики теж вказують на три дні. Він напророкував, що через три дні фараон повісить пекаря на дереві, і птахи будуть клювати його тіло. Погана новина.
Перш ніж ці люди залишили в’язницю, Йосип попросив виночерпія про одну послугу: після поновлення на посаді замовити про нього слівце перед фараоном. Йосип пояснив, що був помилково звинувачений і заслуговує на звільнення. Можливо, клопотання виночерпія допомогло б у цій справі.
Показово, що сни царедворців збулися точно згідно з прогнозами Йосипа. Він, ймовірно, був натхненний, дізнавшись, що здібність тлумачити сни не покинула його. Напевно, Бог використав цей випадок, щоб нагадати Йосипу, що його сон не викинули в небесний сміттєвий кошик, а просто перенесли в архів. Бог, як і раніше, дозволяв збуватися снам, а з ними – і мріям.
Образно кажучи, Йосипу довелося пережити три смерті. Опинившись в ямі в Дотаїні, він помер для своєї родини. Це був болючий урок. Йосип зрозумів, що не може розраховувати на допомогу рідних у здійсненні своєї мрії. У домі Потіфара йому довелося померти для своєї репутації, оскільки він був безпорадний перед обличчям наклепу, який ширився палацом. Тепер у в’язниці Бог хотів навчити Йосипа, як померти для друзів, бо той, кому він допоміг, не зробив послугу у відповідь. У Біблії сказано: «Та начальник чашників не пам’ятав про Йосипа, та й забув за нього» (вірш 23), – це так властиво людській натурі.
Йосип отримав урок: на того, хто сподівається на людей, зазвичай чекає розчарування. «Так говорить Господь: Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає!» (Єремії 17:5).
Йосипові знову довелося нудитися в очікуванні. Ніхто не збирався розглядати його справу або хоча б клопотати про нього. Він не бачив світла в кінці цього гнітючого тунелю.
На відміну від виночерпія Христос заслуговує на те, щоб ми довіряли Йому свої прохання. «І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє! І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!» (Луки 23:42-43). Виночерпії забувають, але Христос пам’ятає.
Бог хотів показати Йосипу, що для здійснення його мрії не була потрібна навіть вірність виночерпія, як не потребував він і кампанії з відновлення своєї репутації. За все це відповідав тільки Бог.
Йосип також виніс ще один цінний урок: Бог дає нам стільки нових мрій, скільки існує комбінацій обставин, в яких ми опиняємося. Йосип потрапив до в’язниці, і Бог дав йому мрію отримати найкраще із ситуації та послужити іншим ув’язненим. Сліди Божих ніг можна знайти в будь-якому місці і за будь-яких обставин. Коли ми приймаємо реальність такою, яка вона є, Бог сильний надати нашим мріям нової форми.
Можливо, хтось читає цю книгу, гадаючи, що йому мріяти вже нема про що. Усі його мрії – навіть найменші – згасли через гріхи, хворобу або зруйновану сім’ю. Не забуваймо, що за таких обставин наші мрії мають зміститися від того «що робити» до того «як бути». Якась мрія обов’язково збережеться. Як висловився Есхіл: «Я знаю, як люди у вигнанні живляться мріями». Сьогодні я запрошую вас «живитися мрією».
Відома авторка християнських гімнів Фанні Кросбі не була сліпою від народження. У віці півтора місяця в неї виникло запалення очей, і хтось порадив закапати в них особливий хімічний препарат. Результатом став тяжкий опік очей, і Фанні осліпла. Але вона вірила, що це нещастя мало якийсь сенс, і Бог працював в її серці, щоб принести задоволеність та спокій. Навіть якби Фанні не написала жодного гімну, вона все одно була б успішним свідком Божої сили перед ангелами й демонами, бо ті, хто переможно страждають у мороці, особливо дорогі Господу.
Замість того, щоб скаржитися на долю, Фанні побачила (духовними очима), що навіть така трагедія відзначена божественним провидінням. Жодні зовнішні обмеження не могли згасити її внутрішній дух. Ті, хто погоджуються з життєвими трагедіями, красномовно свідчать про Божу вірність. Ті, чиї мрії розбиті іншими людьми, все ще можуть відкрити для себе якісь особливі мрії, що Бог припас для них. Те, що не можна зцілити, можна пережити, залишаючись вірним.
Як щодо жінки, яка написала листа до редакції газети? Для неї все закінчилося тим, що вона вийшла заміж за чоловіка, якого насправді ніколи не кохала. Але якби вона віддала цей шлюб Богові, у ньому відкрилися б нові мрії.
Поміркуйте про це. Чому жінка вирішила, що була би щаслива з її справжнім коханням, Кеном? Подумайте про мільйони пар, захоплених ейфорією романтики. Вони вступали в шлюб з найвищими надіями, але все закінчувалося розчаруванням.
Я чув одну історію про чоловіка, який відвідав ізолятор психіатричної лікарні. Головний лікар провів його коридором до палати, в якій чоловік бився головою об стіну, невпинно повторюючи: «Ліндо, як ти могла?! Ліндо, як ти могла?!»
Головний лікар пояснив, що цей чоловік кохав Лінду, але та покинула його і вийшла заміж за іншого. Емоційний удар виявився для бідолахи непосильним, і він збожеволів.
Пройшовши далі коридором, вони побачили ще одного чоловіка, який бився головою об стіну своєї палати, повторюючи: «Ліндо, як ти могла?! Ліндо, як ти могла?!»
– А це хто? – здивовано запитав відвідувач.
– О, це чоловік Лінди, – відповів лікар.
Жінка, яка написала листа, просто не знала, як би все обернулося. Кен міг виявитися невірним чоловіком або ж стати злим та байдужим до потреб дружини. Могло статися що завгодно.
Крім того, можливо, Бог хотів показати, що Він здатний зробити жінку задоволеною навіть у нудному та складному шлюбі? Що, якщо Він хотів утвердити її в розумінні того, що щастя найкраще шукати в Ньому, а не в чоловікові?
Блаженний той, хто вірить, що Боже провидіння достатньо велике, аби охопити всі непередбачуваності життєвих обставин – усі «якби». Так, усе могло б статися по-іншому. Так, ми хотіли би повернути час назад, але єдине розумне запитання зараз звучить так: «Яка Божа мрія для мене сьогодні?»
Деякі мрії короткострокові, інші ж відображають більш віддалені цілі на осяжне майбутнє; є й такі мрії, які ми вважаємо першочерговими, – усі вони перебувають у сфері керівництва і турботи нашого небесного Отця.
У в’язниці в Йосипа не залишилося іншого вибору, як тільки довірити всі свої мрії Богові. Його майбутнє було непідвладне діям та впливу людей. Тепер з усім цим міг розібратися лише Бог. Усе, що було в Йосипа, – це незначні, більш нагальні мріяння, які вимагали його уваги.
Деякі мрії помирають назавжди через нашу норовливість або чужі помилки, але замість них можуть народитися нові, втиснуті в реальність непередбачуваними життєвими обставинами. Є й такі мрії, які здійснюються лише частково. Можливо, виконання нашої найзаповітнішої мрії вже не за горами. Хай там як, ми маємо довірити все це Христу, бо в Його руках навіть розбита мрія може знову бути відновлена.