(Прочитайте, будь ласка, Буття 41)
Деякі свої мрії ми можемо здійснити самі, інші – за допомогою друзів. Але є такі мрії, які підвладні лише Богові.
Йосип опинився у в’язниці без надії на горизонті. Чи померли мрії в його серці – ми цього не знаємо. Нам відомо лише те, що майбутнє було повністю непідконтрольним йому. Воно перебувало в Божих руках. Хоча Всемогутній для здійснення мрії Йосипа міг використовувати інших людей, сам цей процес цілком залежав від Нього.
Проблема в тому, що нам складно побачити Бога посеред темної ночі болісних переживань. Коли на плечі лягають важкі тягарі несправедливості й трагедій, ми починаємо сумніватися, чи можна довіряти Богові. Для нас нестерпно бачити, як наші мрії, наче мильні бульбашки, лопаються просто на очах.
Але одного разу Бог дозволить сонячному променю проникнути в наше життя, і, що неочікуваніше це станеться, то більше підбадьорення полине в душу. У нас уперше з’явиться причина сподіватися. Стара мрія прокинеться, або, можливо, Бог дасть замість неї нову.
Прокинувшись одного похмурого ранку, щоб прожити черговий безрадісний день в єгипетській в’язниці, Йосип навіть не здогадувався, що до вечора для нього засяє сонце! Всемогутній Бог запланував сюрприз для Свого слуги. Мрія Йосипа знову почне набувати форм. Всевишній не забув про неї.
Цілком очевидно, що брати Йосипа ніколи не схилилися б перед в’язнем або звичайним слугою. Якщо йому судилося стати шанованим, то мало змінитися його соціальне становище. Того ранку Йосип не лише вийшов із в’язниці, а й зробив велетенський стрибок до вершини політичної піраміди Єгипту.
Для цього Бог використав передбачений Ним ланцюжок подій. Нитки людського буття переплелися таким чином, що осколки мрії почали з’єднуватися в одне ціле.
Фараонові наснився сон
За два роки після того, як головний виночерпій вийшов із в’язниці, геть забувши про Йосипа, сон наснився самому фараону. Він стояв на березі Нілу, і з води вийшли сім огрядних корів, які вирушили пастися на пишні пасовища. Слідом за ними вийшли сім потворних, худих корів і якимось неймовірним чином з’їли сім огрядних! Ми могли б очікувати, що після такого ситного обіду ці корови видужають, але вони залишилися такими ж кістлявими, як і раніше (Буття 41:1-4).
Тоді фараонові наснився ще один сон, дуже схожий на перший. Сім гарних колосків були з’їдені сімома худими і висушеними, але стан останніх не змінився (вірші 5-7).
Фараон глибоко стривожився, тому наступного ранку поспіхом зібрав до себе радників. Він повелів волхвам і мудрецям витлумачити його сни, від чого ті прийшли в замішання. Ніхто не міг пояснити значення сновидінь.
Окультисти часто вигадують тлумачення, аби лише захистити свою репутацію. З якоїсь невідомої причини люди фараона вирішили визнати своє невідання, за що ми їм безмежно вдячні. Усі варіанти тлумачення заходили в глухий кут.
Це освіжило пам’ять виночерпія. Він згадав, що познайомився у в’язниці з молодим євреєм, який точно витлумачив його сон, як і сон пекаря. Йосип був їхньою єдиною надією.
Його відразу ж вивели з темниці. Поголившись та переодягнувшись, Йосип постав перед фараоном. Почувши, з якої причини знадобилася його експертна думка, він, напевно, внутрішньо посміхнувся. Так, він дійсно був фахівцем зі снів!
Коли йому переказали подробиці снів фараона, Йосип одразу ж розтлумачив їх. Обидва сни несли одне й те саме послання. Наближалися сім років достатку, за якими мали настати сім років голоду. Огрядні корови та колосся символізували сім гарних років, на зміну яким мали прийти сім років неврожаю. Йосип додав: «Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що Бог робить, те Він показав фараонові» (вірш 28).
Але чому фараону наснилися два сни з однаковим змістом? «А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її. А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею» (вірш 32-33). Усе стало на свої місця. Ніякого додаткового тлумачення не було потрібно. Йосип укотре витлумачив чужий сон.
Здоровий глузд диктував необхідність збирати зерно протягом сприятливих років, щоб забезпечити їжу в прийдешні роки неврожаю. По всій країні треба було провести комплекс робіт зі створення резервів зерна в роки достатку. Йосип пояснив: «І буде та їжа на запас для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, і край не буде знищений голодом» (вірш 36).
Поганський правитель отримав сон від Бога, і завдяки мудрості, що також прийшла від Бога, цей сон був розтлумачений Йосипом, який сам колись побачив сон. «Випадковий збіг», спланований Богом!
Якою ж була друга ланка в ланцюгу подій?
Йосип допоміг фараону здійснити його сон
Того дня події розвивалися так швидко, що нам треба перевести подих. Йосип не пропонував свою кандидатуру на посаду міністра сільського господарства Єгипту і навіть не натякав, що годиться для цього. Ніхто й подумати не міг, що відповідальним за реалізацію такого величезного організаційного плану фараон розпорядиться зробити саме Йосипа.
Цар поставив своїм слугам риторичне запитання: «Чи знайдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім?» (Буття 41:38). Очевидно, що відповідь була негативною. Фараон навряд чи мислив про Божий Дух так само, як ми, оскільки був послідовником язичницької релігії. Ймовірно, він уявляв собі верховного єгипетського бога або, можливо, вважав Бога Йосипа одним з безлічі інших божеств. Хай там як, фараон розумів, що якщо хтось і знає Бога (або богів), то це Йосип. Повернувшись до Йосипа, він сказав: «Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти. Ти будеш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь народ мій. Тільки троном я буду вищий від тебе. І сказав фараон Йосипові: Дивись, я поставив тебе над усім краєм єгипетським» (вірші 39-41).
Тільки уявіть: він віддав таку владу в руки не єгиптянина! Одним розчерком пера божественного провидіння Йосип піднісся до рівня другої державної особи Єгипту. Ще недавно його руки були закуті в кайдани в темниці, і ось він отримав перстень з печаткою фараона. Йосип змінив тюремну робу на одяг із віссонну, а на шию йому поклали золотий ланцюг. Йому дали нове єгипетське ім’я Цофнат-Панеах і навіть дружину-єгиптянку на ім’я Осната (вірші 42-45).
Ніби цього було недостатньо, Йосипові влаштували всенародне шанування. Він проїхався на другій колісниці фараона, і, коли прямував вулицею, глашатаї перед ним привселюдно наказували натовпу: «Кланяйтеся! Кланяйтеся!» (вірші 42-43). Йосипу на той момент було лише тридцять років.
Напевно, в історії ще не було випадку, коли хтось піднявся з такого низького становища до таких великих почестей за один день! Прокинувшись того ранку у своїй тюремній камері, Йосип і гадки не мав, що ночувати він буде вже в царській резиденції. Йому, мабуть, здавалося, що все це – ще один сон!
Не можна не відзначити іронічність ситуації.
Тепер Йосип став другою людиною після фараона, а значить, йому підпорядковувався і Потіфар! Інакше кажучи, колишній господар Йосипа (той самий, який посадив його до в’язниці за неправдивим звинуваченням) виявився нижчим за нього в єгипетській ієрархії. Якби єгипетські керівники мислили категоріями кар’єрних сходів, то можна було б сказати, що Йосип перестрибнув через кілька сходинок. Напевно, його критикували за те, що йому не довелося пробиватися до вершини, як іншим.
У біблійному оповіданні немає навіть натяку на те, що Йосип використовував своє положення для «зведення рахунків». З огляду на всю драматичність свого піднесення він міг би пустити в хід важелі впливу, щоб поставити Потіфара та його дружину на місце, на яке вони заслуговували. Це був дуже зручний момент, щоб очистити свою репутацію їх коштом.
Проте Йосип розумів, що брати відплату у свої руки – не наша справа. Ті, хто бачать у всьому Боже провидіння, швидкі на захист принижених і не квапляться захищати себе.
Отже, Йосипа зробили відповідальним за здійснення сну фараона. Можливо, він дивувався, чому Бог доручив йому втілювати в життя чужий сон, коли його власний залишався відкладеним на невизначений термін. Але Йосип не скаржився на долю. У нього було багато роботи, і він прийняв своє нове завдання як з Божої руки.
Як же поводився Йосип?
По-перше, він виявляв смирення. Коли його вивели з в’язниці, Йосип одразу ж віддав усю славу Богові за свою здатність тлумачити сни. «Не я, Бог дасть у відповідь мир фараонові» (вірш 16). Спокуса загордитися була великою, бо людина, яка вміє тлумачити сни, має владу над іншими. Лише уявіть себе єдиним, у кого є прямий зв’язок із Богом у подібних питаннях!
По-друге, Йосип демонстрував порядність. Сім років потому, коли період достатку залишився позаду і прийшов голод, у фараона не було жодного приводу засумніватися в надійності свого вірного помічника.
Отже, за Божим провидінням фараонові наснився сон, і для його тлумачення з в’язниці привели Йосипа. Але в цьому ланцюзі божественного промислу була ще й третя ланка.