Чим відрізняється світська психотерапія від біблійного душеопікунства
Нещодавно психологи університету Вандербілдта провели експеримент. Вони хотіли перевірити, чи матиме тепла та сердечна порада непрофесіонала такий же результат, як і допомога професійного психотерапевта. До першої групи входили професіонали, найкращі в тій місцевості психотерапевти, які в середньому мали досвід двадцяти трьох років роботи. До другої групи ввійшли професори коледжу, в яких взагалі не було ні досвіду, ні навиків психотерапії.
Обидві групи працювали з людьми, в яких виникли негаразди, не більше, ніж по 25 годин, а кінцеві результати порівняли. Ось висновок: «Пацієнти, які пройшли курс психотерапії з професорами коледжу, показали… у кількісному відношенні, такий же результат, як і пацієнти, яких консультували професійні психотерапевти».
В одній, не пов’язаній з даним випадком, статті журнал «Інсайт» газети «Вашинґтон Пост» так описав неспроможність та безсилля психоаналізу: «Якби хірурги мали такий же процент успішно проведених операцій, як і психоаналітики, не було б ніякої хірургії; всі хірурги були б у в’язниці за звинуваченням у злочинній недбалості на робочому місці».
Ймовірно, що з усіх сфер науки саме в психіатрії найменше згоди в питанні ефективних засобів лікування.
У своїй книзі «Міф неврозу: досить прикриватися хворобою» психіатр Гарт Вуд ламає традиції психіатрії, переконуючи, що непідготовлені професіонали – найкраще джерело допомоги. Він впевнений у тому, що саме близька людина може найкраще допомогти іншому. Зрештою, друзі знають сильні й слабкі сторони один одного, звички, особливості темпераменту та мотиви тих чи інших вчинків. Друзі починають з того краю, до якого професіонал дійде лише після кількох годин бесіди та «зондування» ситуації.
Ті з вас, хто пізнав Христа як свого Господа та Спасителя, мають додаткове джерело мудрості та проникливості: присутність Святого Духа. Протягом страсного тижня Ісус чотири рази говорив про те, що прийде Дух Святий. Він використав слово, яке до цього не вживалося у відношенні до Святого Духа. Це слово parakletos у Біблії перекладається як «Утішитель». Ісус сказав учням, що вблагає Отця дати їм іншого Втішителя, Який провадитиме їх до істини й казатиме, що має настати. Це Той самий Святий Дух, що перебуває сьогодні в дітях Божих, даючи настанови й розуміння.
Можливо, ви запитаєте: «Ти справді віриш у це?» Так, я переконався на власному досвіді, що Святий Дух допомагає помічати в розмові з людиною те, що спрямує бесіду в правильне русло, те, на що ви ніколи б не звернули уваги самі по собі. «Це просто збіг обставин!» – заперечите ви, але я так не думаю. Бог знає майбутнє; Він також знає те з минулого, чого ви не знаєте. Під час розмови Він підкаже вам, що саме слід запитати, щоб краще зрозуміти ситуацію. З одного боку, Святий Дух спрямовує вас, як душеопікуна; з іншого, Він допомагає людині, яка прийшла до вас за порадою, усвідомити й прийняти Божу волю.
Святий Дух та душеопікунство
Святий Дух, третя особа Трійці, є святим, бо святість – це частина Божої природи. Слово «святий» містить два поняття: чистота й відділення. Святий Дух – не якась абстрактна чи філософська ідея, це Особа з волею та розумінням. Він переконує. Він провадить нас до істини. Він – діюча сила в процесі навернення. Щодо душеопікунства, то Він постає джерелом постійних змін особистості, коли в людині вмирає наша стара природа і зростає Христова.
Протягом багатьох століть люди обговорювали питання протиставлення природи та виховання, тобто спадковості та навколишнього середовища. Це протиставлення не має великого значення, коли в житті починає працювати Святий Дух. У Новому Заповіті цей процес називається «освяченням». Три рази в Біблії згадується, що «обтісування гострих країв» нашої старої природи – це робота Божого Духа Святого.
Якщо в першому столітті про людину говорили, що вона з коринтян, це відразу ж наводило на певні думки про її характер та моральність. Люди цього стародавнього міста не хвалилися, як афіняни, своєю сім’єю та родоводом. Ніби корона Акрополю, височів над містом ґрандіозний храм богині кохання, Афродіти. Тисяча жриць цього храму були просто знаменитими блудницями. Серед тих, про кого писав Павло у своєму посланні до коринтян, були перелюбники, гомосексуалісти, трансвестити, алкоголіки, лихварі та збоченці. Однак, пізніше Павло говорить: «І такими були дехто з вас, але ви… освятились… Духом нашого Бога» (1Кор. 6:11).
Ґрандіозну дію освячення Святим Духом не можна зрозуміти чи відтворити в цьому світі. Це перемога Духа над спадковістю та навколишнім середовищем.
Дух Святий працює через людей, які знаходяться в тісному спілкуванні з Ним. Це означає, що Бог використовує вас, коли ви допомагаєте людям долати їх негаразди. У своїй книзі «Хто може бути душеопікуном» Джей Адамс сказав: «У душеопікунстві людина аж ніяк не може обійтися без допомоги Духа Святого, навпаки, людський фактор є головним і звичайним способом, яким Він діє». Іншими словами, щоб привести людей у відповідність зі Своєю волею, Бог через Свого Духа працює в нас і через нас. Вам відведена важлива роль у відновленні Божого порядку, який був втрачений, коли темрява гріха охопила світ. Ось чому, щоб спрямовувати людей до волі Божої, ваші дії мають бути в гармонії зі Святим Духом, а не проти Нього.
Дехто може запитати: «Чому б не використовувати Біблію сумісно з деякими сучасними методами психології?» Тому, що більшість методів відірвані від моралі; тобто, вони і не хороші, і не погані самі по собі.
Дечому ми справді можемо навчитися зі світських дисциплін. Однак, надто часто, навіть не усвідомлюючи того, ми приділяємо більше уваги світським методам психотерапії, аніж християнським принципам. У минулому розділі ми вже згадували про те, що християнське душеопікунство потребує радикальних змін. Я вважаю, що нам слід починати з цієї радикальної зміни, і продовжувати роботу, не озираючись довкола. Використовуйте Євангелію, як точку відліку, і якщо необхідно, приєднайте трохи світських методів. Але не намагайтеся почати зі світських методів, приєднавши до них то тут то там біблійні вірші. Так ви будете не християнським душеопікуном, а світським психотерапевтом, який залучає до своєї практики Святе Письмо.
У своїй книзі «Психологічна принада» Вільям Кірк Кілпатрік говорить: «Правдиве християнство погано поєднується із психологією. Намагаючись змішати їх, ви швидше отримаєте розбавлене християнство, аніж християнську психологію. Проте, цей процес плавний та непомітний. Я не знав, що сплутував дві різні речі. А інші члени церкви, які повинні були б виправити мене, були зачаровані тим самим, що і я. Це було не лобовою атакою на християнство; я впевнений, що протистояв би їй. У цьому випадку вовк стояв не під дверима, а вже був у кошарі, переодягнений в овечу шкіру. А з того, як його пестили та годували деякі пастухи, можна було б подумати, що він був для них справжньою знахідкою».